Проблеми застосування деяких критеріїв для отримання автоматичного відшкодування ПДВ

Сьогодні правом на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ можуть скористатися платники податків, що відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 Податкового кодексу України.

Визначення відповідності платника податків вказаним критеріям здійснюється податковими органами в Порядку, затвердженому наказом Мінфіну від 21.09.2011 року № 1178.

Обов'язковими критеріями для отримання юридичною особою автоматичного відшкодування є:

1. Відсутність підприємства в судових процедурах банкрутства.

2. Відсутність відносно підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців записів про відсутність підтвердження відомостей, відсутності по місцезнаходженню і інших.

3. Питома вага операцій підприємства по нульовій ставці повинна перевищувати 40 %.

4. Розбіжності між податковим кредитом підприємства і податковими зобов'язаннями його контрагентів за квартал не повинні перевищувати 10 % від заявленої до відшкодування суми.

5. Середня заробітна плата повинна перевищувати мінімальний рівень в два з половиною рази в кожному з останніх 4-х кварталів.

6. Відповідність одному з критеріїв : чисельність працівників більше 20 чоловік в кожному з останніх 4-х кварталів; залишкова балансова вартість основних засобів перевищує суму ПДВ, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; навантаження по податку на прибуток вище середньою по галузі в кожному з останніх 4-х кварталів.

7. Повна відсутність податкового боргу.

Визначення відповідності платника податків вказаним критеріям проводиться в автоматизованому режимі впродовж 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Зупинимося на деяких проблемних аспектах застосування останнього (сьомого) критерію.

Для формування цього критерію використовуються звідні показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (з урахуванням суми боргу по основному платежу, пені, по штрафних (фінансовим) санкціях) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Уявимо собі велике виробниче підприємство, що орендує під власні потужності земельні ділянки комунальної власності в різних населених пунктах різних областей України. Відповідно, таке підприємство є платником орендної плати (плати за землю) в цих населених пунктах, розташованих досить далеко від основного офісу підприємства.

Податкове зобов'язання по платі за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами по місцезнаходженню земельної ділянки за податковий період, рівний календарному місяцю, щомісячно впродовж 30 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому розмір такої щомісячної орендної плати може бути нікчемний малим порівняно з іншими податковими платежами підприємства. Приміром, щомісячний платіж по орендній платі в одному населеному пункті може складати всього декілька гривен.

З яких-небудь причин підприємство може не заплатити необхідну суму орендної плати в одному з населених пунктів у встановлений термін.

У практиці була ситуація, коли підприємство запізнилося з платежем в сорок гривен на один день і це привело до формальної відмови в автоматичному відшкодуванні ПДВ на суму в декілька десятків мільйонів гривен.

Механізму, який би допускав виправлення такої ситуації і передбачав підтвердження права підприємства на автоматичне відшкодування ПДВ у разі, коли підприємство оперативно погашає незначну заборгованість перед бюджетом, ні Податковий кодекс, ні наказ Мінфіну № 1178 не має.

Тобто несоблюдение цього критерію (наявність певної, навіть самої незначної суми податкової заборгованості) в деяких випадках є формальною основою для відмови в автоматичному відшкодуванні ПДВ великим бюджетообразующим підприємствамщо має високий рівень заробітної плати, не працюючим з фірмами-одноденками і таким, що відповідає усім іншим критеріям.

На наш погляд, в даному випадку існує явне протиріччя і утиск прав такого платника податків. Наявність незначної заборгованості не може свідчити про його недисциплінованість або ненадійність.

Позбавлення права на автоматичне бюджетне відшкодування у зв'язку з наявністю тільки незначній податковій заборгованості (у декілька гривен) не узгоджується з цілями такого виду відшкодування. Ця формальна основа не має нічого спільного з боротьбою з фіктивними підприємствами, проте зменшує конкурентоспроможність експортного сектора економіки.

ВИСНОВОК:

На нашу думку, доцільною є лібералізація цього критерію з одночасним впровадженням механізму зарахування заявлених до відшкодування сум ПДВ в рахунок погашення податкового боргу.

У Російській Федерації, наприклад, за наявності у платника податків недоїмки по якому-небудь податку, що підлягає стягненню, податковим органом самостійно робиться залік суми ПДВ, заявленої до відшкодування, в рахунок погашення такої недоїмки.

Лібералізація може полягати у встановленні гранично допустимої суми заборгованості в процентному відношенні до суми заявленого відшкодування або до інших показників платника податків, допустимо, заборгованість не може перевищувати 0,1 % сум, заявленою до відшкодування. При цьому податковий інспектор при проведенні камеральной перевірки може самостійно проводити залік заявленої до відшкодування суми ПДВ в рахунок погашення податкового боргу у рамках допустимої суми.

__________________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.