Правова техніка виживання для українського туриста

Наближається пора відпусток, а це означає, що скоро деякі туристи повертатимуться додому з не зовсім приємними спогадами. Адже як писав колись Віктор Гюго : "У чужій країні мандрівник - мішок з грошима, який усі намагаються скоріше випорожнити". Так от, щоб з Вами не сталося нічого подібного, і, щоб звести можливі ризики до нуля, ми спробували довідатися, в яких місцях мандрівника підстерігають небезпеки і за допомогою фахівців розробили практичні поради щоб уникнути таких пасток.

Експерти, з якими розмовляла редакція ЮРЛИГИ, прийшли до єдиної думки, що найбільш поширеними є судові тяжби з приводу неналежного рівня наданих туристичних послуг (наприклад, поселення не в той готель, який був вибраний туристом). Юлиана Малееваадвокат, юрист LCF Law Group відмічає, що труднощі можуть виникнути, коли туроператор надає неповну або несвоєчасну інформацію стосовно послуги, що надається, або ж необхідності оформлення або отримання необхідних документів (паспорт, віза і тому подібне).

"Досить часто в суді туристи сперечаються з туроператорами або турагентами відносно неповернення грошей у разі відмови від подорожі з ініціативи замовника", - стверджує Маркіян Галабалаадвокат, співзасновник Туристичної компанії "Унікальна Україна".

Також нагадуємо, що 09.02.2012 р. були внесені зміни до Закону "Про туризм"які торкаються інформування споживачів туристичних послуг. Зокрема, інформація про умови надання туристичних послуг, яку турагент/туроператор поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, повинна включати: місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування; характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію; характеристику готелів і інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, зведення про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, терміни і порядок оплати готельного обслуговування; види і способи забезпечення живлення під час туристичної подорожі; мінімальна кількість туристів в групі, а також інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться із-за недобору групи, не пізніше чим за три дні до початку туристичної поїздки; вартість туристичних послуг.

Детальніша інформація міститься в ст.19-1, 20 Закону "Про туризм".

Хто винен?

Дуже часто відповідь на, здавалося б, таке просте питання - "Хто винен у Вашій зіпсованій відпустці"? викликає нерозуміння, і як наслідок - допускається велика кількість помилок при визначенні відповідача. Найбільш поширені помилки проаналізували експерти.

Вікторія Недыбалюкюрист ЮФ JURIMEX, говорить про те, що часто пред'являються претензії туристів про відшкодування заподіяних ним збитків у зв'язку з відкладенням, зміною або затримкою авіарейсу. Частенько такі претензії пред'являються до туроператора/турагенту, проте відповідальність за додаткові витрати, пов'язані з очікуванням рейсу або пропуском сплачених днів проживання в готелі (у разі затримання рейсу на добу і більше) несуть перевізники - авіакомпанії, які безпосередньо робили послуги з перевезення.

Помилково звертаючись до туроператора з позовом, турист посилається на те, що договір у нього укладений з туроператором, тому останній і зобов'язаний відшкодовувати усі збитки туриста. Проте тут слідує також зважати на специфіку послуг повітряного перевезення, аналізує юрист. Авіакомпанії частенько відкладають рейси з різних причин (технічні несправності, несприятливі погодні умови і так далі) і ризик спричинення шкоди таким затриманням рейсу - і, як наслідок, відшкодування туристові збитків, все одно несе авіакомпанія.

М. Галабала вказує, що при підготовці позову з приводу неналежного рівня наданих туристичних послуг може виникнути питання: вимоги пред'являти туроператорові або ж турагенту, з яким був безпосередньо підписаний договір?

Щоб не ризикувати відповідачами юрист радить ставити двох в якості солідарних боржників. Така правова позиція отримала підтримку в постанові Апеляційного суду Чернігівської області від 13 вересня 2006 року в справі № 22ц-1062/2006.

Крім того, на проблему визначення якості зроблених послуг звертає увагу пані Недыбалюк : "Якщо в нашій державі, так само як і у більшості європейських держав, діяльність готелів або інших засобів розміщення, закладів живлення повинна відповідати чітко встановленим офіційним вимогам, то як бути з державами, законодавство яких не регламентує діяльність таких суб'єктів"? Згідно ст. 20 Закону України "Про туризм" до укладення з туристом договору на туристичне обслуговування туроператор/турагент зобов'язаний надати туристовіокрім іншого, інформацію про категорію готелю, а також відомості підтверджують відповідність послуг готелю встановленим вимогам. Проблеми починаються з тими країнами, в яких категорія готелю встановлюється самим готелем, тобто не підтверджена на офіційному рівні. Таким чином, з одного боку, туроператор/турагент зобов'язаний надати туристові інформацію про категорію готелю, проте з іншого боку, офіційно така категорія може не привласнюватися, тому дуже часто готелі самостійно собі привласнюють певну категорію, яка не відповідає реальним характеристикам і якості послуг, що надаються туристам. При цьому, після повернення з відпочинку, турист пред'являє претензії до туроператора, як до суб'єкта туристичної діяльності, який несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

…і що робити?

Якщо відпустка все ж не вдалася з тих або інших причин, то після визначення на кого ж буде спрямований Ваш гнів, слід розібрати можливі способи рішення конфлікту.

У ідеалі, звичайно ж, краще уберегти себе від можливих розглядів в майбутньому, тому Юлиана Малееварадить уважно вивчити договір до його підписання. Необхідно переконається, що в договорі відсутні або ж вимагати виключення положеньякі давали б туроператорові можливість без узгодження з туристом міняти умови надання туристичної послуги або ж передбачаючі величезні штрафні санкції, що стягаються з туриста у разі відмови від договору і так далі. Не дивлячись на те, що ряд таких умов договору цілком обгрунтовано можна визнати недійсним в судовому порядку, це зажадає великих витрат часу і засобів туриста, права якого порушені.

З усього цього виходить Рада № 1: уважно вивчайте кожен пункт договору, не допускайте розмитих формулювань і вимагайте виключення положень, що обмежують ваші права.

Окрім судового порядку врегулювання суперечки, існує ще претензійний, відмічає Вікторія Недыбалюк. Обличчя, якому був нанесений збиток не наданням або неналежним наданням туристичних послуг може звернутися до суб'єкта, який надавав такі послуги, з претензією. Ефективність такого способу захисту порушеного права безпосередньо залежить від доказової бази, яку зможе надати турист. Якщо неналежним наданням туристичних послуг туристові були заподіяні збитки, то спричинення таких збитків повинне підтверджуватися відповідними документами, а також слід враховувати обов'язкове встановлення причинного зв'язку між діянням, яким причинний збиток, і власне наслідками у формі спричинення такого збитку.

Згодна з колегою і Юлиана Малеева, яка нагадує: "Документами, що підтверджують порушення прав, можуть бути квитки, фотографії, відеозйомка, листи, статті з офіційних друкованих ЗМІ та ін. Згодом вони можуть знадобитися для підтвердження розміру заподіяного туристові збитку".

З цього виходить Рада № 2: збирайте докази, фіксуйте належним чином ті моменти, які підтверджують порушення Ваших прав, передбачених в договорі умов відпочинку.

Маркіян Галабала рекомендує звернути увагу на наступні упущення, переважно, у зв'язку з якими суди відмовляють в задоволенні позовів туристів :

1. У договорі недостатньо чітко обумовлені об'єм і рівень туристичних послуг. Тому при укладенні оборудки треба стежити за тим, щоб усе, що турист обумовлював з консультантом, було передбачено в письмовій угоді.

2. Порушення умов договору не були належним способом засвідчені (тобто бракує доказів). Турист повинен максимальною кількістю способів зафіксувати факт порушення своїх прав.

3. Повернення усієї торби договору можливе лише у разі істотного порушення умов договору (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2009 року в справі № 6-27464ск08). Інакше - турист має право на зменшення вартості послуг.

Резюмуючи, Вікторія Недыбалюк відмічає необхідність співпраці усіх держав з метою створення модельного (типового) законодавства. "Тільки уніфікація і гармонізація національного законодавства з міжнародним правом, створення єдиних стандартів і нормативів надання туристичних послуг сприятиме поліпшенню захищеності туристів не лише в Україні, але і за кордоном"- стверджує експерт.

І Рада № 3 буде адресований вже законодавцеві: Будьте добрі, приведіть у відповідність зі світовими стандартами українське "туристичне" законодавство...

З експертами розмовляла Наталія Шныр, журналіст сайту ЮРЛИГА.