Сьогоднішнім предметом нашого розгляду в серії публікацій по проекту КПК стане апеляційне виробництво. Проект містить безліч істотних нововведень і в цій частині карного процесу.
Перше питання, на яке слід було б відповісти, це питання про те, що можна оскаржити. В цілому, список обжалуемых рішень суду залишився тим самим, за винятком визначення про напрям справи на додаткове розслідування, яке (розслідування), як вже згадувалося в попередніх публікаціях, в проекті КПК як інститут взагалі не передбачено. До об'єктів оскарження також додані визначення слідчого судді (діючий КПК не знає такого статусу). Викликає інтерес норма проекту про те, що заперечення проти визначень, постановлених в суді першої інстанції, які оскарженню не підлягають, можуть бути включені в апеляційну скаргу на судові рішення, що підлягають оскарженню.
Як і діючий КПКпроект не розкрив змісту терміну "інтерес обвинуваченого". У цій частині він дублює вимогу діючого Кодексу про те, що обвинувачений, відносно якого ухвалений звинувачувальний вирок, його законний представник або захисник можуть подати апеляцію в частині, що стосується інтересів обвинуваченого. Що мати на увазі під такими інтересами і як застосовувати таке оцінне поняття, вирішить суд.
Розробники проекту пропонують змінити терміни для апеляції: на вирок або визначення про застосування або незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру апеляція може бути подана впродовж 30 днів з моменту проголошення (на сьогодні 15 днів); на інші визначення суду першої інстанції - впродовж 7 днів з моменту оголошення (на сьогодні - від 3 до 15 днів); на визначення слідчого судді - впродовж 5 днів з моменту оголошення.
Далі, змінюються терміни передачі справи з суду першої інстанції в апеляційну. Згідно з проектом, суд першої інстанції через 3 дні після закінчення терміну апеляційного оскарження судового рішення направляє отримані апеляційні скарги разом з матеріалами карного виробництва до суду апеляційної інстанції, тобто, коли усі скарги вже зібрані, тоді як на сьогодні він зобов'язаний зробити це впродовж 7 днів з дня повідомлення учасників процесу про отримання скарги.
Не пізніше наступного потім отримання матеріалів апеляційною інстанцією дня, справа передається судді-доповідачеві апеляційного суду, який в течії 3-х днів приймає рішення про відкриття апеляційного виробництва. Він же вирішує питання про залишення скарги без руху, на відміну від діючого КПК, що передбачає, що таке рішення приймається в суді першої інстанції.Впродовж 10 днів після відкриття виробництва суддя- доповідач здійснює підготовчі дії, після чого повинен призначити дату слухання.
У проекті не передбачені конкретні терміни призначення справи до апеляційного розгляду. Крім того, призначати справу буде апеляційна інстанція, тобто суддя- доповідач, а не суддя суду, що слухав справу по першій інстанції, як передбачено чинним законодавством.
Що стосується підстав для відміни або зміни судового рішення, вони формально залишилися такими ж, але їх смислове навантаження значно змінилося.
Так, визнати судовий розгляд неповним можна тільки після 2-го підставам: якщо судом були відхилені клопотання учасників судочинства про допит певних осіб, дослідженні доказів або здійсненні інших процесуальних дій (діючий КПК такого положення не містить) для підтвердження або спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для прийняття законного, обгрунтованого і справедливого судового рішення; а також якщо суд не дослідив обставини, необхідність дослідження яких витікає їх нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Такі підстави як недослідження обставин, вказаних в постанові суду, який повернув справу на новий судовий розгляд, і нез'ясування з достатньою повнотою даних про особу засудженого або виправданого виключені з підстав встановлення неповноти судового рішення.
Інакше пропонують також трактувати істотне порушення вимог процесуального закону. Розробники проекту визнали несуттєвими: порушення права обвинуваченого на захист, порушення права обвинуваченого користуватися рідною мовою або мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача, порушення вимог про обов'язковість пред'явлення звинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення, обвинувальний висновок (по термінології проекту "Звинувачувальний акт") не затверджений прокурором або він не був вручений обвинуваченому; порушення вимог про незмінність складу суду і про надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Серед нових істотних порушень названі: здійснення судочинства без захисника і прокурора, коли їх участь обов'язкова, а також за відсутності потерпілого, якщо він належним чином не був повідомлений про дату, місце і час засідання.
Кількість видів неправильного застосування закону про карну відповідальність пропонує збільшити, додавши новий, - призначення строгішого покарання, ніж передбачено відповідною статтею закону про карну відповідальність.
Проектом запропоновано звузити перелік підстав для повернення справи на новий розгляд. Призначити новий розгляд, відповідно до проекту, можна буде у випадку:
- встановлення факту таких порушень : ухвалення рішення незаконним складом суду; здійснення судочинство у відсутність обвинуваченого (за винятком скороченої процедури виробництва), а також прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; здійснення судочинства у відсутність потерпілого, належним чином не сповіщеного про дату, час і місце судового засідання; порушення правил осудності або відсутність в матеріалах виробництва журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судочинство в суді першої інстанції;
- якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відведення на підставі обставин, що явно викликають сумніви у безсторонності судді, і заява про його відведення визнана судом апеляційної інстанції обгрунтованим;
- якщо судове рішення прийняте або підписане не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Проектом також передбачені особливості апеляційного оскарження вироку у справах, в яких мали місце: процесуальна угода про примирення підозрюваного, обвинуваченого з потерпілим; процесуальна угода між прокурором і підозрюваним, обвинуваченим про визнання провини. Правову природу таких угод, а також особливості оскарження вказаних вироків ми розглянемо в одній з наступних публікацій.
