Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Виїмка документів або "узаконене" перевищення повноважень

12.00, 14 листопада 2011
5499
12

Матеріал видання "ЮРИСТ & ЗАКОН"

Багато хто знає, що ведення бізнесу в нашій країні зв'язане з рядом труднощів, у тому числі пов'язаних з взаєминами з податковими, правоохоронними, прокурорськими органами. Нерідкі випадки, коли при проведенні перевірок співробітники проводять виїмку документів і інших предметів на підприємстві, при цьому забираючи з собою усе, що вони вважають потрібним. Спробуємо у черговий раз розібратися в правомірності дій правоохоронних органів при проведенні такої слідчої дії, як виїмка.

У статті 178 Карно-процесуального кодексу викладені підстави для проведення виїмки. Так, виїмка документів проводиться лише в тих випадках, коли є точні дані, що предмети або документи, що мають значення для справи, знаходяться у певної особи або у визначеному місці. Виїмка проводиться виключно на підставі мотивованої постанови слідчого.

Здавалося б, усе зрозуміло, але давайте розкладемо усе по поличках.

Віталій Кулаков

Перше. Виїмка документів - ця слідча дія, яка може бути проведена виключно за наявності порушеної кримінальної справи. Тому листи правоохоронних органів з вимогами надати останнім документи без вказівки на наявність кримінальної справи є протиправними.

Друге. Слідчий повинен мати точні дані про предмети і документи, які підлягають виїмці. Тому вимоги органів надати "усі документи", "останні документи", що "стосуються того або іншого", "за період…" і з іншими подібними формулюваннями також є такими, що не відповідають закону. При виїмці повинно бути конкретно вказана назва документу (його номер, дата) або предмета (з чіткими распознавательными ознаками), а також конкретна особа або місце (його адреса, місцезнаходження), де знаходяться документи або предмети. Якщо не буде вказана ця інформація, то слідчу дію можна фактично рахувати обшуком. Але для обшуку потрібні інші підстави і потрібно дотримання іншого порядку.

Третє. Предмети і документи, які підлягають виїмці, повинні мати значення для справи. Таким чином, слідчий повинен вказати, яке відношення до справи мають ті або інші документи або предмети, що підлягають вилученню. Це досить важливе зауваження, оскільки останнім часом почастішали випадки, коли вилучаються при виїмці усі документи, у тому числі і ті, які абсолютно не мають ніякого значення для справи, жодним способом не вплинуть на встановлення об'єктивної істини. Приміром, проводиться перевірка по конкретних контрагентах підприємства за певний період, а вилучаються документи абсолютно по інших компаніях, абсолютно за інший період діяльності.

Четверте. Виїмка документів проводиться виключно на підставі постанови слідчогоу виробництві якого знаходиться справа. Інші листи, приміром, оперативних підрозділів і т. п. не повинні братися до уваги.

Особливу увагу викликає виїмка з житла або іншого володіння обличчя оригіналів первинних фінансово-господарських і бухгалтерських документів. Ця слідча дія проводиться виключно по мотивованому постанові суду.

Ключовим моментом є саме мотивована постанова. На жаль, останнім часом спостерігається проблема з таким мотивуванням у суду. Нерідкі випадки, коли судді розглядають представлення слідчих на формальному рівні, без детального вивчення матеріалів справи. Бувають випадки, коли кримінальна справа складається з десятків томів, а слідчий приносить представлення лише на одній сторіночці, і суд задовольняє його, не вивчивши основи для проведення слідчої дії, і, найголовніше, не переконавшись в тому, а не чи будуть порушені права особи, чи відповідає представлення вимогам закону і т. п.

Виїмка документів проводиться виключно на підставі постанови слідчого, у виробництві якого знаходиться справа

Складність викликає те, що якщо постанову слідчого хоч можна оскаржити в прокуратуру або до суду (для розгляду на стадії попереднього засідання), то постанови судді неможливо оскаржитиоскільки в законі така дія не передбачена.

Аналізуючи таке положення, вважаю, що законодавець ввів таке обмеження тільки для того, щоб суд, як остання інстанція, в точності із законом приймав відповідальне рішення про обмеження прав людини або юридичної особи. Шкода, що така остання інстанція або через свою завантаженість, або через формальність, або через небажання ігнорує такі дії, як перевірка дій слідчого на предмет відповідності їх закону при задоволенні представлень. Якщо у нас такий порядок розгляду представлень слідчого, давайте тоді спростимо карний процес, нехай усі вирішують слідчі без суду. Тоді і час слідчого економиться і буде хоч щонайменший шанс на оскарження незаконних дій.

Це, звичайно ж, не єдина проблема карного процесу, але одна з важливих.

Висновок один: необхідно в новому Карно-процесуальному кодексі України, який готується до прийняття, в обов'язковому порядку передбачити оскарження незаконних дій як слідчого, так і судна. Інакше ми ніколи не зможемо побороти упередженість, корупцію, зловживання і, відповідно, ніколи не станемо по справжньому європейською правовою державою.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему