Судовий збір і апеляція : судитися стане дорожче

8 липня 2011 року Верховною Радою прийнятий Закон "Про судовий збір" (далі - Закон)який визначає правові принципи стягування судового збору, платників, об'єкти і розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати і повернення судового збору.

До набуття чинності Закону підстави і порядок стягування судового збору були визначені Декретом КМУ "Про державне мито". У цій статті розглянемо детальніше схожість і відмінності порядку стягування судового збору у судових органах України на стадії апеляційного оскарження рішень суду, передбаченого Законом і Декретом КМУ.

Законом визначено, що судовий збір - це збір, що стягується на усій території України за подачу заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і що включається до складу судових витрат.

Ст. 3 Закони передбачено, що за подачу апеляційної скарги на судові рішення стягується судовий збір. Ст. 4 Закони встановлює, що судовий збір стягується у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати в місячному розмірівстановленою законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - в процентному співвідношенні до ціни позову і у фіксованому розмірі.

Конкретні ставки судового збору закріплені ч. 2 ст. 4 Закони.

Отже, Законом передбачено, що в цивільному, господарському і адміністративному судочинстві судовий збір стягується за подачу:

1) апеляційної скарги на рішення суду (у адміністративному судочинстві постанова);

2) апеляційних скарги на визначення суду;

3) апеляційних скарги на судовий наказ (у цивільному судочинстві).

Слід зазначити, що Декрет КМУ "Про держмито" не передбачав розподілу на оскарження рішень і оскарження визначень судів. Ставки державного мита за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (незалежно від того, чи оскаржиться рішення, винесене по суті спора, або визначення суду) були встановлені в розмірі 50 % ставок, належній сплаті при подачі позовної заяви.

При цьому в Інструкції про порядок числення і стягування державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 року № 15вказується, що деякі заяви і скарги, що подаються до суду, не відносяться до позовних заяв і апеляційних і касаційних скарг, у зв'язку з чим не підлягають оплаті державній митом.

До них, зокрема, відносяться заяви про відміну постанови суду про припинення справи або залишення його без розгляду, про відстрочення або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, про забезпечення позову або про зміну одного виду забезпечення іншим; заяви про перегляд рішення, визначення або постанови суду за обставинами, що знову відкрилися; заяви про відміну або зменшення штрафу, накладеного судом; про зміну виконання рішення суду; про відновлення пропущеного терміну; заяви на дії судового виконавця; приватні заяви на визначення суду про відмову відміни штрафу і інші приватні заяви на визначення суду.

П. 40 тій же Інструкції передбачено, що заяви про відміну визначень господарського суду про припинення провадження у справі оплачуються митом на загальних підставах.

У листі ДПАУ № 21357/7/17-0317 від 20.10.2008 року роз'яснюється, що згідно із статтею 45 ХПК і статті 208 ГПК визначення суду є одним з різновидів судових рішень. Апеляційні скарги на визначення місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (стаття 106 ХПК). Враховуючи вищевикладене, при поданні апеляційної скарги до апеляційного господарського суду на рішення місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду державна мито сплачується на загальних підставах відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрети.

На сьогодні в правозастосовній практиці суди керуються викладеними у вказаній Інструкції положеннями, оскільки ні процесуальне законодавство, ні Декрет КМУ "Про державне мито" не містять деталізації оскарження визначень суду першої інстанції.

При набутті чинності Закону "Про судовий збір" для оскарження рішень судів, господарських і адміністративних судів заявникові необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при подачі позовної заяви, а при оскарженні визначень суду розмір ставки судового збору визначений залежно від того, визначення якого суду оскаржиться.

Так, оскарження визначень загальних судів обійдеться заявникові в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (на 1 січня 2011 року розмір мінімальної заробітної плати складав 941,00 грн.); оскарження визначення господарського суду зажадає оплати судового збору у розмірі 0,5 мінімального розміру заробітної плати, оскарження визначень адміністративного суду - 0,05 мінімального розміру заробітної плати.

Розмежування в Законі судових рішень по видах дозволить уникнути плутанини при вирішенні питання про необхідність оплати судового збору і його ставки при подачі апеляцій.

Так, раніше ст. 299 ГПК було передбачене, що особи, що беруть участь в справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якого вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, що не брали участь в справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. За подачу заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не платиться. Таке ж положення передбачено і ст. 192 КАС.

З 1 листопада 2011 року до заяви особи про приєднання до апеляційної скарги має бути прикладений документ про оплату судового збору. При цьому розмір ставки судового збору встановлений такій же, як і для апелянта. Вказані положення Закону торкаються тільки судочинства в загальних і адміністративних судах, оскільки ХПК в принципі не передбачає можливості приєднання до апеляційної скарги, тому в господарському процесі кожен з учасників повинен подавати апеляцію самостійно.

Враховуючи той факт, що ставки судового збору для особи, що подає апеляцію, і учасника процесу, який може приєднатися до апеляційної скарги, однакові, представляється доцільнішим подавати апеляцію від свого іменіоскільки позиції учасників можуть відрізнятися в деталях, які можуть вплинути на результати розгляду справи.

У цивільному судочинстві, окрім оскарження рішень і визначень суду, передбачена можливість оскарження судового наказу, що видається в результаті розгляду справи в порядку наказового виробництва по категоріях справ, передбачених ст. 96 ГПК.

В порядку наказового виробництва розглядаються справи, основною ознакою яких є відсутність суперечки про право. В результаті розгляду справи в наказовому виробництві видається судовий наказ. Виходячи з тексту Закону, (пп. 12 п. 1 ч. 2 Закони) можна зробити висновок, що судовий наказ прирівнюється до судового рішенняоскільки розмір ставки судового збору за оскарження судового наказу встановлений в процентному відношенні до ставки, що підлягає сплаті за подачу заяви про видачу судового наказу, а не визначений частиною мінімальної заробітної плати, як при подачі апеляційної скарги на визначення суду.

Таким чином, Закон "Про судовий збір", що набуває чинності 1 листопада 2011 року, зробить судові витрати сторін більшеоскільки ставки мінімального судового збору тепер залежать не від неоподатковуваного мінімуму прибутків громадян, а від мінімального розміру заробітної плати, яка значно вище за цей мінімум. Судитися стане дорожче.

Як позитивний аспект слід зазначити те, що Законом спрощений порядок оплати судових расходоу, оскільки тепер стягатиметься тільки один платіж у вигляді судового збору (на відміну від тих, що підлягають сплаті раніше державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). Також Законом чітко розмежовані поняття оскарження рішень і визначень суду, що позбавить від необхідності звертатися до різних джерел права для визначення необхідності оплати і встановлення конкретного розміру ставки судового збору.