Після набуття чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів"а також ряду змін, які торкнулися судової системи України, Верховний Суд України (ВСУ) втратив ряд важливих функцій і повноважень і фактично перестав бути найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції. Відносно невиправданого обмеження повноважень ВСУ свою критику висловлювала у тому числі і Венеціанська комісія.
15 лютого прийнятий за основу законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вдосконалення роботи Верховного Суду України" (№ 7447). Документ має намір зміцнити позицію ВСУ і розширити його повноваження в системі судів загальної юрисдикції. Особливо важливо відмітити, що пропонується надати Пленуму ВСУ за результатами перегляду рішень касаційних судів у конкретних справах права узагальнювати судову практику і приймати рекомендаційні роз'яснення.
|
Маркіян Мальский, керівник Западно-украинского філії АТ Arzinger |
Також уточнюється, що заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді справи судом, подається безпосередньо у ВСУ (а не через відповідний вищий спеціалізований суд).
В той же час, таке зміна торкається тільки цієї основи для перегляду рішень ВСУ. Якщо основою для перегляду є неоднакове застосування касаційним судом (судами) одних і тих же норм матеріального або процесуального права, законопроект не змінює норму, згідно якої рішення про допуск справ у ВСУ приймає відповідний спеціалізований суд.
Хоча після ухвалення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учені і юристи практики неодноразово підкреслювали, що така норма суперечить принципу nemo index in propria causa est (ніхто не може бути суддею у своїй власній справі).
Ряд повноважень, якими, згідно із законопроектом, ВСУ можливо буде наділений, це ті повноваження, яких ВСУ не так давно позбавили. Тому в процесі роботи над вказаним законопроектом і його подальшого твердження не можна забувати, що судова система являється одній з основ держави і при розробці моделей організації її діяльності необхідно керуватися не лише принципом тимчасової політичної доцільності, а, передусім, ставити мету поліпшити цю систему і зробити її ефективнішою.
Незважаючи на те що, ВСУ, згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів", визначений як найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції, на даний момент він фактично позбавлений реальних можливостей і повноважень впливуяк на судову систему України, загалом, так і на ухвалення рішень у окремих справах.
Таким чином, у випадки, якщо не станеться зміна повноважень ВСУ, він остаточно перетвориться на повністю незалежний орган судової влади - орган, від якого нічого не залежить.
