Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Відміна політреформи : від парламентсько-президентської до президентсько-парламентської республіки

15.28, 4 жовтня 2010
3168
4

Про основні зміни в Конституції у зв'язку з відміною політреформи 2004 року

Відміна Рішенням КСУ політреформи 2004 року викликала бурхливі дискусії в суспільстві. Власне кажучи, не зовсім ясно, як Україна здолає існуючі колізії у зв'язку з поверненням до редакції Конституції 1996 року.

Як відомо, прибічники відміни політреформи вже заявили про те, що усі діючі на сьогодні органи держвлади легітимні. З цим важко посперечатися.

Згідно ст. 152 Конституції усі нормативно-правові акти, визнані КСУ неконституційними, втрачають силу з моменту винесення ухвали Судом.

А згідно ст. 58 Конституцій закони і нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли ними лагідніє або відміняється відповідальність особи. Причому КСУ у своєму рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року вказав, що ця норма торкається тільки фізосіб.

Іншими словами, відносно правовідносин, що виникли до повернення до Конституції в редакції 1996 року, зворотна сила закону не застосовується. Тобто на них не поширюється ново-стара редакція Конституції.

Таким чином, дійсно, усі існуючі органи державної влади і місцевого самоврядування на сьогодні легітимні. В той же час неоднозначне відношення до термінів виконання повноважень виборних органів і до самих повноважень.

З одного боку, виборці вольовим актом обрали їх на конкретний термін (визначений діючою на той момент Конституцією), тому цей термін і не повинен змінитися у зв'язку із застосуванням ново-старої редакції Основного закону.

Але, з іншого боку, є і інші точки зору. Наприклад, викликає питання об'єм повноважень, що змінився, при незмінному терміні. Оскільки, слід вважати, виборці здійснили свій вибір відносно конкретної особи, наділяючи його конкретними владними повноваженнями на певний термін. Тому, якщо термін повноважень не міняється, то чому повинні змінитися самі повноваження?

На жаль, поки що однозначної позиції із цього приводу немає: ні КСУ не роз'яснив, як застосовувати ново-стару Конституцію, ні, зрозуміло, ніяких перехідних положень із цього приводу немає.

Питань багато, а відповідей доки мало. Прибічники двох точок зору наводять цілком обгрунтовані аргументи, проте доки не ясно, хто поставить точку в спорі, і наскільки законною (а не політично доцільною) буде ця "точка".

Що ж, власне, змінилося з поверненням до Конституції в редакції 1996 року?

ФАБУЛА

Верховна Рада України

Парламент втратив важелі дії на виконавчу владу

Головною "втратою" українського парламенту, у зв'язку з поверненням до Конституції 1996 року, можна назвати втрату важелів дії на виконавчу владу.

Верховна Рада втрачає такі повноваження:

- можливості визначати кандидатуру Прем'єр-міністра шляхом висунення його від коаліції депутатських фракцій (віднині, ВР даватиме тільки згоду відносно кандидатури, що призначається Президентом);

- права призначати за уявленням Президента Міністра оборони, Міністра закордонних справ (усі члени Кабміну тепер призначаються Президентом);

- за представленням Прем'єра - призначати членів Кабміну, глав АМКУ, Держкомітету телебачення і радіомовлення, ФДМУ (тепер ВР дає тільки згоду на призначення на ці посади Президентом);

- права на вирішення питання про відставку Прем'єра, членів Кабміну. Правда, за парламентом збереглося право вираження відносно Кабміну резолюції недовіри, яка, проте, тепер не може розглядатися на останній сесії ВР.

Парламент більший не зможе впливати на діяльність уряду шляхом видання постанов. Віднині у формулюванні ст. 113 Конституції відсутнє посилання на те, що уряд керується постановами ВР.

З інших істотних змін, які послідували за відміною політреформи, треба виділити питання існування коаліції депутатських фракцій.

Тепер в Конституції взагалі відсутнє таке поняття, що дає привід повернутися до питання про зворотну силу закону. З цієї точки зору коаліція легітимна. Але, у такому разі, вона повинна була б користуватися тим об'ємом повноважень, який був їй наданий минулою редакцією Конституції, інакше в чому сьогодні сенс її існування?

Змінилися і вимоги про дострокове припинення повноважень нардепів. З підстав для дострокового припинення повноважень зникло невходження депутата в депутатську фракцію партії, від якої він був обраний, або вихід з депутатської фракції.

Крім того, прийняття Закону про Регламент ВР більше не є необхідною запорукою законної роботи парламенту. Іншими словами, Регламент ВР тепер може існувати і виді підзаконного НПА.

З повноважень ВР виключено твердження Конституції АРК.

Термін повноважень ВР складає 4 року, а не 5 років. Хоча, повторимося, це питання спірне стосовно діючого парламенту.

Тут слід зазначити, що за Конституцією (у редакції 1996 року) чергові вибори до парламенту призначаються на останнє воскресіння березня четвертого року повноважень ВР.

У скасованій редакції Конституції була прив'язка до останнього місяця п'ятого року повноважень ВР.

Як бачимо, терміни призначення виборів до парламенту у зв'язку з переходом до старо-нових норм міняються, що, ймовірно, спричинить скорочення терміну повноважень парламенту на декілька місяців.

Крім того, з усіх підстав дострокового припинення повноважень ВР залишився тільки випадок, коли депутати не можуть зібратися на засідання впродовж 30 днів після початку сесії. Тобто такі підстави, як несформирование коаліції і уряди, тепер відсутні, оскільки це, в принципі, більше не відноситься до повноважень ВР.

Спікер ВР позбувся права виконувати повноваження Президента у разі дострокового припинення його повноважень. Це повноваження повернулося до Прем'єра.

Крім того, спікер втрачає право на негайне підписання і публікацію законів в тих випадках, коли парламент здолав вето Президента, але Президент все ж не підписав ухвалений закон. У ново-старій редакції залишився тільки обов'язок Президента підписати такий закон і опублікувати його впродовж 10 днів.

Тепер до складу суб'єктів законодавчої ініціативи повернувся Нацбанк, виключений з таких суб'єктів політреформою 2004 року.

Президент України

Питання діяльності Кабміну тепер безпосередньо залежать від волі Президента

Безумовно, відміна політреформи 2004 року - це крок до посиленню фігури Президента.

Президентові повернули повноваження призначати з відома ВР Прем'єр-міністра і членів Кабмінуа також звільняти їх; крім того, саме Президент приймає відставку уряду (у разі, якщо воно виявило бажання піти у відставку самостійно).

Окрім цього, Президент за узгодженням з ВР призначає голів АМКУ і ФДМУ, а також Держкомітету по телебаченню і радіомовленню.

Таким чином, а також враховуючи, що у Президента знову з'явилося право на створення і ліквідацію будь-яких органів виконавчої влади за уявленням КМУ, він отримав набагато більший контроль над цією гілкою влади.

Крім того, віднині Президент має право відміняти акти Кабміну (у редакції 2004 року було право припиняти акти Кабміну з одночасним зверненням із цього приводу в КСУ ).

Також, Президент за згодою ВР призначає і звільняє Генпрокурора, але звільнити його він може і без згоди парламенту (така редакція Конституції 1996 року).

Варто відмітити, що може виникнути спірна ситуація при призначенні виборів Президента. Адже чергові вибори мають бути призначені (за Конституцією 1996 року) на останнє воскресіння жовтня п'ятирічного терміну повноважень Президента - це жовтень 2014 року.

Але в скасованій редакції Конституції немає жорсткої прив'язки до конкретного календарного місяця: вибори повинні були б відбутися в останнє воскресіння останнього місяця п'ятирічного терміну повноважень Президента - а це лютий 2015 року.

Кабінет Міністрів України

Як вже було сказано, основний вплив на виконавчу владу тепер має Президент. Власне, тепер саме від нього залежить і діяльність Кабміну (починаючи від призначення Прем'єра і складу уряду і закінчуючи можливістю відміняти акти Кабміну), і припинення його повноважень.

Виходячи із сказаного, Кабмін віднині припиняє свої повноваження перед новообраним Президентом (а не перед новообраною ВР). Питання відставки уряду також вирішує Президент одноосібно.

Зникли такі повноваження Кабміну, як:

- створення, реорганізація і ліквідація органів виконавчої влади (це, нагадаємо, тепер функція Президента);

- призначення керівників центральних органів виконавчої влади (і це повноваження тепер теж перейшло до Президента).

При цьому істотно розширився перелік актів Президента, які підлягають скріпленню підписами Прем'єра і міністра, відповідального за виконання акту (см ст. 106 Конституцій).

Слід зазначити, що, згідно ново-старої редакції, у складі КМУ існуватимуть тільки три посади віце-прем'єратоді як скасованою редакцією їх кількість не обмежувалася.

Місцеве самоврядування

У редакції Конституції 1996 року термін повноважень місцевих рад складає 4 року, а в скасованій - 5 років. Якщо взяти до уваги те, що на 31 жовтня діятиме Конституція в редакції 1996 року, то і ради будуть обрані терміном не на п'ять, а на чотири роки.

На сьогодні немає однозначної позиції, який буде термін повноважень районних і обласних рад після проведення виборів 31 жовтня 2010 року (оскільки в ст. 141 Конституції (у ред. 1996 року) облради і райради взагалі не згадуються. У ній говориться тільки про сільські, селищні, міські ради).

Прокуратура

З повноважень прокуратури зник нагляд за дотриманням прав і свобод громадян органами влади і місцевого самоврядування, їх посадовцями.

ВИСНОВОК

Як бачимо, Україна переходить від парламентсько-президентської республіки до президентсько-парламентської.

На жаль, складно сказати, наскільки хворобливим буде такий перехід, адже ні провладні парламентарі, ні Президент не захотіли піти шляхом внесення змін до Конституції, а поставили це питання перед КСУ, тим самим давши поштовх до чергового витка політичного протистояння, а також посилювання правової нерозберихи.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему