Реквізиція є винятковим, однак за існування надзвичайних обставин, легальним і правомірним втручанням у майнове право особи. Таке втручання має відбуватися як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом. В іншому разі це буде свавіллям з боку держави, яка хоча й перебуває у надзвичайних обставинах і вправі обмежити певні конституційні права особи, однак не відмовитися від їх дотримання.
За положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Стаття 17 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» передбачає, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Президент України Указом № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, в Україні запровадив воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває дотепер.
За пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 28, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (в подальшому також - Закон № 389-VIII), в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (в подальшому також - Закон № 4765-VI).
Щодо суб'єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану. Стаття 4 Закону № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Виходячи із статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Саме питання суб'єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, залишається на сьогодні найбільш дискусійним і спірним, що підтверджується наявною судовою практикою в цій частині.
Так, наступний висновок, сформований у постанові від 16 лютого 2024 року № 910/10009/22, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, за змістом якого обласна військова адміністрація, що утворюється в умовах правового режиму воєнного стану, не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону № 389-VIII, а тому не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону № 4765-VI, ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення / відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема й у місцевостях, де ведуться бойові дії (п. 8.26). Законодавець відмежовує категорію "військове командування" ("військові формування" згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") від такого тимчасового державного органу, як військова адміністрація (відповідної адміністративної одиниці: населеного пункту, району, області), що створюється під час та на територіях, на яких введено воєнний стан (п. 8.24 постанови Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22).
У подальшому, вже наприкінці 2024 року, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 в п. 78 дає оцінку висновків, зроблених у справі № 910/10009/22, зазначаючи: «Постановою Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 встановлено, що спірне майно було відчужене (вилучене) у власника наказом Київської обласної військової адміністрації, яка не віднесена до військового командування у розумінні Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а тому не мала права самостійно приймати рішення про відчуження. Натомість з обставин справи, що переглядається, вбачається, що спірний автомобіль відчужено на користь військової частини рішенням робочої групи, до якої входить військове командування. Тобто рішення щодо реквізиції приймалося належним органом та посадовими особами, як того і вимагають Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Цікавою також є позиція окремих суддів Великої Палати Верховного Суду, викладена в Окремій думці від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 (провадження №14-75цс24). Цитуємо (п. п. 26 та 30 вказаної Окремої думки): «Тобто робоча група діє в межах повноважень Черкаської обласної військової адміністрації, яка не належить до військового командування (див. постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22) у розумінні статті 3 Закону № 389-VIII, отже, не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону № 4765-VI, ухвалювати рішення (як безпосередньо, так і через допоміжні органи) та прямо вчиняти дії щодо примусового відчуження майна, що перебуває у приватній власності, в умовах правового режиму воєнного стану.
Завуальовано розділяючи повноваження обласної військової адміністрації та її допоміжного органу - робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, Велика Палата Верховного Суду оминула питання належного, на її переконання, суб'єктного складу в цій справі, оскільки до її участі як відповідачів залучено Черкаську обласну військову адміністрацію та Військову частину НОМЕР_1, які, за висновками ухваленої в цій справі постанови, не дотичні до ухвалення оспореного рішення про реквізицію спірного автомобіля».
Отже, дискусія триває, будемо слідкувати за подальшим розвитком подій у рамках наявної судової практики.
Оксана Духовна,
к. ю. н., адвокат, медіатор
LIGA360 знає, що час юриста - найдорожчий ресурс. У розділі «Судова робота» вже доступний AI Експрес-аналіз практики Верховного Суду - швидко, точно, без зайвих пошуків. Замовте презентацію LIGA360.
