19 грудня 2025 року Об'єднана палата Касаційного господарського суду, що діє у складі Верховного Суду, прийняла постанову у справі № 922/3456/23, якою фактично завершила тривалу дискусію в судовій практиці щодо змісту та меж застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Йдеться про одну з найбільш дискусійних норм цивільного законодавства, яка передбачає стягнення в дохід держави всього отриманого за правочином, вчиненим із метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Передумови формування правової позиції
У цій справі предметом спору стала вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету комунального підприємства та укладеного за його результатами договору. Єдиною підставою для звернення з цим позовом було встановлення АМКУ порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі в його проведенні.
Прокурор просив суд застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з приватного підприємства на користь комунального підприємства, а з останнього на користь держави отримані за недійсним правочином кошти.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, а апеляційний суд залишив рішення без змін.
Проте за результатами розгляду Об'єднана палата КГС ВС скасувала рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, відмовила в задоволенні позову прокурора з огляду на таке.
Цією постановою Об'єднана палата відступила від підходу, згідно з яким встановлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції могло саме по собі бути підставою для визнання договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства та для застосування конфіскаційних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Правова природа ч. 3 ст. 228 ЦК України: конфіскаційна, а не цивільно-правова
Об'єднана палата КГС ВС підкреслила: санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, за своєю правовою природою не є компенсаційними - це санкції карального (конфіскаційного) характеру, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Вони спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Суд фактично імплементував у національну практику підхід ЄСПЛ щодо non-conviction based confiscation, наголосивши, що механічне застосування норми без аналізу конкретних обставин справи є неприпустимим.
Об'єднана палата виснувала, що в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, майнові санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики ЄСПЛ.
Порушення конкуренції не дорівнює посяганню на інтереси держави
Суд окремо наголосив, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має на меті завдання шкоди державі або підрив її інтересів.
Крім того, Закон України «Про захист економічної конкуренції» передбачає спеціальні механізми відповідальності. Прокурор, у разі наявності шкоди, не позбавлений можливості обґрунтувати її розмір і заявити вимогу про стягнення збитків у встановленому порядку.
Об'єднана палата КГС ВС також звернула увагу на те, що застосування санкцій ч. 3 ст. 228 ЦК України може призвести до непропорційного втручання у майнові права добросовісної сторони договору, яка не вчинила протиправних дій і фактично лише отримала наслідки такого правочину.
Це підтверджує необхідність суворої оцінки обставин і неможливості механічного застосування санкцій. У конкретній справі застосування конфіскаційної санкції було визнано таким, що порушує принцип пропорційності втручання у мирне володіння майном як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.
У підсумку, Об'єднана палата КГС ВС підкреслила, що з огляду на конфіскаційний характер ч. 3 ст. 228 ЦК України та неможливість її пом'якшення судом ця норма може застосовуватися лише у виключних випадках.
Зокрема, у разі порушення інтересів держави та суспільства, які можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину (за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася. Натомість ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Висновок
Постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 нарешті прояснила правову природу й умови застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України та чітко встановила, що:
санкції ч. 3 ст. 228 ЦК мають конфіскаційний характер і не є компенсаційними;
їх застосування може бути непропорційним і таким, що порушує право на мирне володіння майном, якщо не дотримані критерії пропорційності;
звичайні порушення господарського чи конкурентного законодавства не тягнуть за собою автоматичного застосування ч. 3 ст. 228 ЦК без додаткових підстав.
Отже, суд поставив крапку в дискусії щодо природи цієї санкції та забезпечив баланс між інтересами держави й гарантіями права приватної власності.
Марія Рудометкіна,
адвокат, партнер
Адвокатського об'єднання "ВЕРІТІ ГРУП"
Вікторія Банзерук,
помічник адвоката
AI-інструменти LIGA360 допомагають швидко аналізувати закони та судову практику, щоб знаходити потрібні рішення й аргументи для суду. Замовте презентацію й оцініть ефективність на власній практиці.