Як відомо, спадкування за заповітом має пріоритет над спадкуванням за законом, оскільки воля померлого є визначальною і має найвищу юридичну силу в розподілі його майна.
Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 Цивільного кодексу України).
Отже, виникає логічне питання: якщо заповіт залишено на сторонню особу, немає жодних шансів у осіб, що не вказані в заповіті, на отримання спадку? Ні, це не так, варто детально проаналізувати всі обставини та звернути увагу на такі три моменти:
1. Аналіз спадкового майна
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).
Це фундаментальний принцип, який визначає, з чого складається спадщина, а тому важливо розуміти, що спадщина - це не лише матеріальні цінності (нерухоме та рухоме майно, фінансові активи та цінні папери, права на об'єкти інтелектуальної власності), а й сукупність усіх майнових прав та обов'язків, тобто в т. ч. боргів, що переходять до спадкоємців.
Важливо, щоб на момент смерті спадкодавця право власності на таке майно було належним чином оформлене за ним, спадкодавець був номінальним власником відповідного майна.
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ч. 1 ст. 1245 Цивільного кодексу України).
Таким чином, потрібно провести детальний аналіз всього спадкового майна і визначити, яке майно охоплено заповітом, а яке - ні, і відповідно може бути предметом спадкування за законом.
Актуальні виклики у сфері спадкування та практичні поради для юристів завжди під рукою в LIGA360. Замовте персональну презентацію і переконайтеся, як система допомагає працювати швидко та точно.
2. Право на обов'язкову частку в спадщині
Незалежно від змісту заповіту право на спадкування гарантується неповнолітнім, повнолітнім непрацездатним дітям, а також непрацездатним вдові/вдівцю та непрацездатним батькам спадкодавця, які отримають щонайменше половину тієї частки, яку б вони успадкували за законом (обов'язкова частка).
Отже, заповідач та заповіт не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку в спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку (ч. 3 ст. 1241 Цивільного кодексу України).
3. Наявність підстав для усунення від права на спадкування
Спадкування є досить делікатним і серйозним питанням. З метою отримання спадщини деякі спадкоємці здатні на непорядні вчинки. Тому чинним законодавством України передбачено можливість усунення таких осіб від спадкування.
Звертаємо увагу на те, що незважаючи на гарантовану частку в спадщині, згідно зі статтею 1224 Цивільного кодексу України особу може бути усунено від права на спадкування за певних обставин.
Так, не мають права на спадкування:
- особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
- батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку стосовно утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу;
- за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Оксана Духовна,
к.ю.н., адвокат, медіатор
Більше про сучасні виклики спадкування й ключові аспекти для юридичної практики - у LIGA360. Замовте презентацію, щоб дізнатися, як система спрощує роботу з правовою інформацією.