Повідомлення про підозру є одним із ключових процесуальних документів як для особи, якій вручено це повідомлення, так і для кримінального провадження в цілому. З огляду на те, що повідомлення про підозру визначає подальший статус особи в кримінальному процесі, виникає логічна потреба дослідити механізм і правові підстави оскарження повідомлення про підозру.
15.03.2018 року прийнято Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ч. 1 ст. 303 КПК України доповнено п. 10 та закріплено можливість оскарження повідомлення про підозру. До вказаного часу сторона захисту була позбавлена такого інструменту.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу 1 місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Визначені законом строки оскарження повідомлення про підозру, зокрема заборона подання скарги раніше 2 місяців з дня повідомлення, орієнтують слідчого суддю враховувати тривалість перебування особи в статусі підозрюваного, зокрема виправданість продовження досудового розслідування, виходячи з існуючих для підозри підстав, та причин неухвалення одного з рішень, яким закінчується кримінальне провадження, що передбачені ч. 2 ст. 283 КПК України (ухвала ВАКС від 16.10.2024 у справі № 991/11849/24).
Разом з тим, незважаючи на законодавче закріплення механізму оскарження повідомлення про підозру, ефективність відповідного інструменту викликає питання.
Відповідно до звіту Комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України, затвердженого 02.05.2025, з 2020 по 2024 роки 995 особам було повідомлено про підозру. Натомість лише одне повідомлення про підозру було скасовано Апеляційною палатою ВАКС, у зв'язку з врученням його після закінчення строків досудового розслідування.
З аналізу ЄДРСР слідує, що частка задоволених Вищим антикорупційним судом скарг сторони захисту на повідомлення про підозру становить близько 1 %, що значно менше, ніж загальна тенденція судової практики, відповідно до якої у близько 10 % випадків такі скарги задовольняються.
Такий незначний обсяг задоволених скарг на повідомлення про підозру зумовлено нижченаведеним.
По-перше, у кримінальному процесуальному законодавстві України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.
З системного аналізу положень ст. 276 - 278 КПК України можна дійти висновку про наявність таких підстав для скасування повідомлення про підозру:
- неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру;
- порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;
- необґрунтованість підозри.
Скасування підозри у зв'язку з визнанням її необґрунтованою є однією з найбільш дискусійних підстав оскарження. Варто зазначити, що чинний КПК України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», що створює простір для неоднорідності судової практики.
Так, Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 05.11.2024 у справі № 991/3545/23 зазначив, що слідчий суддя, оцінюючи підозру щодо її обґрунтованості, оцінює лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Натомість в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2025 у справі № 757/35887/25-к слідчий суддя зазначив, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри, з урахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмета судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів і порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Вважаємо, що такий підхід суду суперечить законодавчому положенню, передбаченому ч. 1 ст. 94 КПК України, відповідно до якого слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Переконані, що механізм оскарження повідомлення про підозру, який не передбачає оцінку обґрунтованості самої підозри, не є дієвим інструментом захисту прав осіб, щодо яких здійснюється кримінальне переслідування.
Аналіз ЄДРСР свідчить, що для визначення поняття «обґрунтована підозра» слідчі судді керуються рішеннями ЄСПЛ (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.94 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 року). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ поняття «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (ухвала ВАКС від 08.01.2024 у справі № 991/11249/23).
Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах "Лабіта проти Італії", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану").
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання "поза розумним сумнівом" щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, установлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Юридична практика вимагає точності, а точність починається з даних. LIGA360 забезпечує адвоката актуальними документами, оновленнями, алгоритмами дій і судовою практикою. Отримайте персональну презентацію, щоб адаптувати інструменти під свої завдання.
По-друге, оскарження повідомлення про підозру, як правило, ускладнюється у разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу.
Так, однією з підстав для застосування до особи заходів забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри.
В ухвалі ВАКС від 04.03.2024 у справі № 991/1178/24 слідчий суддя відкинув аргумент прокурора, відповідно до якого обґрунтованість повідомленої підозри вже перевірялась слідчим суддею та судом апеляційної інстанції під час застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначив, що відповідні висновки не мають обов'язкового характеру для застосування, оскільки за своєю суттю не є доказами, які відповідно до положень ст. 318 - 380 КПК України з урахуванням положень глави 26 КПК України (ч. 1 ст. 306 КПК України) надаються прокурором та досліджуються слідчим суддею при розгляді скарги.
Разом з тим, незважаючи на відсутність зобов'язуючого характеру відповідних висновків, на практиці скасування повідомлення про підозру у таких випадках ускладнюється, з урахуванням фактора професійної солідарності між суддями, які працюють в одному суді.
По-третє, поширеною є практика вручення повідомлення про підозру після скасування слідчим суддею первісного повідомлення про підозру.
Фактично сторона обвинувачення усуває недоліки скасованого слідчим суддею повідомлення про підозру та вручає його знову.
Більше того, з аналізу ЄДРСР слідує, що непоодинокими є випадки, коли сторона обвинувачення після скасування слідчим суддею повідомлення про підозру вручає особі ідентичне повідомлення про підозру. Так, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2023 у справі № 757/46444/23-к слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру від 08.11.2021 є «аналогічним» з повідомленням про підозру від 18.11.2020, яке визнано необґрунтованим і скасовано судами першої та апеляційної інстанцій.
Також варто зазначити, що у випадку, коли сторона обвинувачення після скасування слідчим суддею повідомлення про підозру одразу вручає нове, у сторони захисту право на його оскарження виникає лише після спливу строків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, що ставить захист у невигідне процесуальне становище та породжує процесуальну асиметрію.
Вважаємо, що на сьогодні доцільно внести зміни до КПК України, якими передбачити, що за умови скасування слідчим суддею повідомлення про підозру можливість вручення нового повідомлення про підозру з'являється у сторони обвинувачення після спливу 2-х місяців з моменту скасування первісного повідомлення про підозру.
По-четверте, поширеною є практика, коли після подання стороною захисту скарги на повідомлення про підозру сторона обвинувачення вручає змінене повідомлення про підозру.
У такому випадку виникає питання про те, чи повноважний слідчий суддя розглядати скаргу на первісне повідомлення про підозру, чи відповідна скарга підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з відсутністю предмета оскарження?
З аналізу ЄДРСР слідує, що судова практика йде двома шляхами. Так, деякі суди закривають провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.
Наприклад, в ухвалі Київського апеляційного суду від 04.08.2022 у справі № 357/2382/22 зазначено, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області провадження по скарзі адвоката про скасування повідомлення про підозру закрито, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303, ч. 2 ст. 305 КПК України, у зв'язку з відсутністю предмета оскарження, беручи до уваги вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Натомість в ухвалі Київського апеляційного суду від 17.09.2025 у справі № 761/27425/25 суд розглянув скаргу на первісне повідомлення про підозру, незважаючи на вручення особі зміненого повідомлення про підозру.
Також важливим є вирішення питання щодо обчислення строків оскарження зміненого повідомлення про підозру.
Вважаємо, що найбільш обґрунтованою є позиція Київського апеляційного суду, викладена в ухвалі від 17.06.2025 у справі № 760/13320/25.
Так, у вказаній справі КАС зазначено, що аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави для висновку, що початок перебігу строку на звернення зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України пов'язаний саме із повідомленням особі про підозру. На переконання колегії суддів, встановлення додаткового двомісячного строку на оскарження повідомлення про підозру у зв'язку з його зміною суттєво звужує право підозрюваного на захист, а тому колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що право на оскарження повідомлення про підозру не залежить від дати зміни первісного повідомлення.
Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що за останні 7 років з моменту появи права на оскарження повідомлення про підозру частка судових рішень, якими скасовано повідомлення про підозру, є доволі незначною, що пояснюється невизначеністю в кримінальному процесуальному законодавстві переліку підстав для оскарження повідомлення про підозру, що породжує на практиці суперечливі підходи слідчих суддів щодо меж їхніх повноважень під час розгляду відповідних скарг.
Вважаємо, що на сьогоднішньому етапі розвитку кримінального процесуального законодавства України необхідно внести зміни до глави 22 КПК України (Повідомлення про підозру) для покращення дієвості інституту оскарження повідомлення про підозру, зокрема законодавчо закріпити підстави оскарження повідомлення про підозру та передбачити можливість вручення нового повідомлення про підозру стороною обвинувачення після спливу 2-х місяців з моменту скасування судом первісного повідомлення про підозру.
Переконані, що незважаючи на незначну частку задоволених скарг, стороні захисту варто звертатися до слідчих суддів зі скаргами на повідомлення про підозру, оскільки право сторони захисту на оскарження повідомлення про підозру є запобіжником від безпідставного звинувачення особи ще на початковому етапі кримінального переслідування такої особи.
Олексій Дрозд,
молодший юрист, Юридична група LCF
AI Експрес-аналіз у розділі «Судова робота» LIGA360 допоможе швидко розібратись у практиці Верховного Суду. Замовте презентацію LIGA360 - і дайте штучному інтелекту зробити рутину замість вас.
