Інститут умовного покарання посідає особливе місце в системі кримінально-правових засобів України. Він поєднує елементи покарання та виховного впливу, залишаючи особу в суспільстві, але водночас встановлюючи певні обмеження та контроль з боку держави.
Поняття умовного покарання
Відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України суд може звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона засуджується до покарання, не пов'язаного з довічним позбавленням волі, та за умови, що буде достатньо підстав вважати: виправлення можливе без реального відбування.
Інакше кажучи, умовне покарання означає, що вирок є обвинувальним, але сам факт відбування покарання відкладається. Засуджений отримує шанс довести свою законослухняність протягом визначеного іспитового строку.
В Україні суди можуть замінити реальне позбавлення волі на так зване умовне покарання. Людину визнають винною, але замість ув'язнення їй дають іспитовий строк із певними обов'язками. Якщо засуджений доведе, що може жити за законом, то після завершення цього строку судимість буде знята.
На що дивляться суди
Призначаючи умовне покарання, судді оцінюють не лише сам злочин, а й особистість винного та його поведінку.
Серед головних критеріїв:
ступінь тяжкості злочину - чи це нетяжкий або середньої тяжкості злочин;
вперше чи повторно вчинено правопорушення;
щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілому;
характеристики з місця роботи чи навчання;
стан здоров'я, сімейні обставини (наприклад, на утриманні є діти чи батьки похилого віку).
Суди зазвичай вважають умовне покарання виправданим тоді, коли є підстави вважати: людина більше не становитиме загрози суспільству та здатна виправитися без ізоляції.
Варто зазначити, що умовне покарання не може застосовуватись до осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, пов'язані з насильством, або до тих, хто раніше вже відбував покарання за аналогічні правопорушення і не став на шлях виправлення.
Іспитовий строк та обов'язки засудженого
Суд встановлює іспитовий строк - від 1 до 3 років (у деяких випадках - до 5 років). У цей період засуджений повинен довести, що він здатний дотримуватися закону та соціальних норм.
На особу можуть бути покладені певні обов'язки, зокрема:
не виїжджати за межі України без дозволу;
повідомляти орган пробації про зміну місця проживання чи роботи;
пройти лікування від алкоголізму чи наркоманії;
утримуватись від відвідування певних місць або спілкування з конкретними особами.
|
Катерина Аніщенко |
Наслідки невиконання
Якщо засуджений порушує умови випробування, ухиляється від контролю чи вчиняє новий злочин, суд може скасувати умовне звільнення і направити його для відбування реального покарання.
Водночас сумлінне виконання обов'язків та відсутність нових правопорушень означають, що після закінчення іспитового строку особа вважається такою, що не має судимості.
Приклади з практики
Крадіжка вперше. У Вінниці жінка, яка викрала товари в супермаркеті (справа № 127/18145/21), отримала умовний строк: суд врахував щире каяття і відсутність попередніх судимостей.
ДТП без жертв. У Кременчуці водій, який спричинив аварію без тяжких наслідків (справа № 524/638/22), уникнув ув'язнення, бо повністю компенсував шкоду та мав позитивні характеристики.
Придніпровський районний суд м. Черкаси (27 лютого 2025 року). Суд виніс вирок у справі № 711/909/25, але в матеріалах немає даних про застосування умовного покарання. Інформація лише про судовий процес, без висвітлення результатів щодо умовного звільнення.
Новобаварський районний суд м. Харків (20 червня 2025 року). Розглянуто кримінальне провадження військовослужбовця (справa № 639/3833/25). Особа вчинила шахрайство (ч. 2 ст. 190 КК) - за допомогою муляжу грошей обдурила літню людину. Суд визнав щире каяття (пом'якшуюча обставина), але визнано рецидив і суспільну небезпеку через вчинення злочину під час умов воєнного стану - це обтяжуючі обставини. В результаті: строге позбавлення волі, умовне покарання не застосовано.
Що показує приклад: навіть за щирість і признання провини, військові обов'язки, рецидив і обставини воєнного часу можуть стати вирішальними на користь суворого покарання.
А що з військовими злочинами?
На особливу увагу заслуговує питання військових злочинів. Під час воєнного стану суспільний запит на суворе покарання значно зростає.
Формально, Кримінальний кодекс не забороняє застосування умовного покарання у справах про військові злочини. Проте суди вкрай рідко йдуть на такий крок. Наприклад:
у випадках самовільного залишення військової частини чи несення служби в нетверезому стані суди іноді дають умовний строк, особливо якщо злочин вчинено вперше й немає тяжких наслідків;
натомість за дезертирство, непокору чи зраду умовне покарання практично не застосовується, адже такі дії несуть пряму загрозу обороноздатності країни.
У 2025 році ще не зафіксовано яскравих прецедентів про умовне покарання у військових злочинах - аналіз ККС ВС показує лише кілька випадків звільнення для проходження служби, але не умовне покарання в традиційному сенсі.
Чи рахується «умовне покарання» як судимість?
В Україні умовне покарання є судимістю, адже людина визнається винною і отримує обвинувальний вирок. Стаття 88 Кримінального кодексу України визначає, що судимість виникає з моменту набрання вироком законної сили. Тобто навіть якщо покарання умовне (звільнення з випробуванням за ст. 75 КК), людина все одно вважається такою, що має судимість. Якщо засуджений успішно проходить іспитовий строк і не вчиняє нового злочину, після його закінчення судимість гаситься автоматично (ст. 89 КК України). Тоді особа вважається несудимою.
Практичний приклад: У вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 2024 року зазначено, що особу визнано винною та призначено покарання з випробуванням. У рішенні прямо вказано: «Особа вважається такою, що має судимість до моменту закінчення іспитового строку».
Отже, так, умовне покарання створює судимість. Але після закінчення іспитового строку (якщо немає порушень) судимість знімається, і людина вважається несудимою.
Висновок
Інститут умовного покарання в Україні є проявом гуманізації кримінального права та прагнення поєднати інтереси правосуддя й можливості виправлення особи без ізоляції. Його застосування - це завжди баланс між суворістю покарання та довірою до людини, яка отримує шанс почати нове життя без позбавлення волі.
Умовне покарання - це шанс для людини, яка оступилася вперше, виправитися без тюрми. Але суд завжди ретельно оцінює, чи виправдано давати такий шанс. У воєнний час підхід до військових злочинів суворіший: умовне можливе лише у незначних випадках, коли суспільна небезпека мінімальна.
Катерина Аніщенко,
адвокат юридичної компанії «Riyako&Partners»
Бажаєте контролювати законодавчі зміни з «гарячих тем»? Спробуйте нову LIGA360! Встановіть моніторинг потрібних для вас законів - і всіх пов'язаних судових рішень, НПА та аналітичних матеріалів. Замовте презентацію LIGA360 саме для ваших потреб.
