Встановлення юридичного факту наявності родинних відносин між фізичними особами може мати вирішальне значення для виникнення права на спадкування, права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, окремі соціальні виплати, пільги тощо.
Судова практика знає також випадки встановлення факту родинних відносин з метою подальшого набуття громадянства України чи прийняття до громадянства. Потреба у встановленні такого факту виникає, зокрема, у разі втрати документів, які підтверджують родинний зв'язок між особами, або у випадку наявності помилок у документах, а також в інших ситуаціях, що унеможливлюють доведення відповідного факту іншим способом, окрім як шляхом звернення до суду.
Розглянемо дії, які заінтересованій особі потрібно вчинити для встановлення факту родинних відносин.
Встановлення юридичного факту відбувається в судовому порядку на підставі відповідної заяви. Заявник (особа, заінтересована у встановленні факту) має звернутися до суду за зареєстрованим місцем свого проживання. Як правило, заявником у цій категорії справ є спадкоємець, особа, яка претендує на призначення пенсії, або інші особи, виникнення прав яких залежить від встановлення факту родинних відносин.
До учасників справи, окрім заявника, належать заінтересовані особи, які мають бути вказані у заяві або ж залучені судом у процесі розгляду справи. При визначенні кола заінтересованих осіб слід враховувати, чи може факт, що підлягає встановленню, вплинути на права та обов'язки таких осіб. Як правило, заінтересованими особами є організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Наприклад, заінтересованою особою у справі про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем є нотаріус, який відмовив заявникові у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із недоведеністю родинних зв'язків із померлим.
Зміст заяви
Визначальне значення для результату судового процесу має дотримання заявником вимог щодо форми та змісту заяви. Так, у заяві слід обов'язково зазначити:
- факт, що потребує встановлення, та мету його встановлення;
- причини неможливості встановлення факту в позасудовому порядку, неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують відповідний факт;
- посилання на докази, що підтверджують родинні відносини, споріднення, походження від певних осіб, а також докази неможливості відновлення втрачених документів.
Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК України.
За подання заяви про встановлення факту родинних відносин сплачується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Станом на 2025 рік сума судового збору за подання заяви становить 605,60 грн.
Доказова база
До подання заяви про встановлення факту заявник або його представник повинні подбати про збирання й підготовку належних доказів, на підставі яких суд зможе дійти обґрунтованих висновків про наявність родинних відносин між відповідними особами.
Відповідно до чинного законодавства та усталеного підходу судової практики, вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, не встановлено, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язку доказування - таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 205/4972/23.
Серед основних доказів, які можуть підтверджувати родинні відносини між фізичними особами, можна виокремити:
свідоцтва, видані органами ДРАЦС (про народження, про реєстрацію або розірвання шлюбу, про зміну імені або прізвища, про смерть тощо);
витяги з реєстрів актів цивільного стану;
судові рішення;
інші документи та письмові докази.
Є сенс зосередити першочергову увагу і зусилля на збиранні саме таких доказів і, по можливості, підсилювати позицію додатковими.
У постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 наведено доволі широкий перелік доказів, які можуть додаватися до заяви на підтвердження вимог про встановлення факту родинних відносин. Як зазначив ВС, доказами можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником.
Відтак, заявник самостійно, виходячи зі своїх можливостей та наявних у його розпорядженні документів, визначає докази, які, на його думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Головна порада в цьому контексті - зосередитися на зборі справді цінних доказів, які доводять саме ті обставини, які необхідно встановити суду.
Так, наприклад, для встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем заявник повинен довести своє та спадкодавця походження від спільних родичів, а також підтвердити послідовний ступінь споріднення.
Слід враховувати, що суд оцінюватиме докази, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, тож подані докази не повинні суперечити один одному. Не варто долучати документи, які не несуть доказової цінності, і будуть лише відвертати увагу суду.
У такій категорії справ я рекомендую звертатися до адвоката, який має успішний досвід ведення подібних судових процесів і допоможе зібрати достатню доказову базу, зокрема користуючись своїм правом на звернення з адвокатськими запитами для оперативного збору необхідної інформації та документів.
Особливості судового провадження та висновки
Підсумовуючи викладене, слід звернути увагу на важливу особливість судових проваджень про встановлення юридичних фактів. Відповідно до процесуального закону, заяви про встановлення факту родинних відносин розглядаються за правилами окремого провадження. Передумовою для розгляду справи в порядку окремого провадження є безспірність вимог заявника. Тобто встановлення факту не повинно бути пов'язане з вирішенням спору про право.
Якщо ж особа звертається до суду з вимогою про встановлення факту, який впливає на права й обов'язки інших осіб, що породжує виникнення спору про право, справа має розглядатися за правилами позовного провадження. При цьому Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Наприклад, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Виходячи з цього, перш ніж звертатися до суду, слід проаналізувати та оцінити ситуацію на предмет наявності спору про право (спадкове або інше цивільне). Якщо вимоги заявника не є безспірними, варто вибудовувати стратегію захисту його прав у рамках позовного, а не окремого провадження.
Марина Корнієнко,
юристка Asters
Відкрийте законодавство на 360! Спробуйте нову LIGA360 з інноваційними зв'язками документів. До кожного НПА - знайдуться пов'язані закони, судові рішення, практичні ситуації та аналітичні документи. Замовте презентацію для своєї компанії.
