2024 - 2025 роки стали переломними у формуванні сучасної судової практики щодо спорів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). В умовах повномасштабної війни, загальної мобілізації та оновлення законодавчої бази українські суди дедалі активніше стають арбітрами не лише юридичних, а й суспільно-моральних конфліктів.
З урахуванням змін законодавства, в Україні суттєво зросла кількість адміністративних і цивільних спорів між громадянами та органами ТЦК та СП. Судова практика цього періоду вже формує нові підходи до тлумачення повноважень ТЦК, гарантій прав військовозобов'язаних і меж втручання у приватне життя.
Основні категорії спорів і правові колізії
Найчастіше позови стосуються:
1. Оскарження незаконної мобілізації громадян, які мають право на відстрочку.
2. Неналежного оформлення та вручення повісток.
3. Відмови в направленні на ВЛК або порушень процедури медичного огляду.
4. Питань внесення/виключення з військового обліку.
1. Справи щодо незаконної мобілізації незахищених категорій
Рішення ОАСК від 11.03.2025, справа № 640/7021/25. Позивач - багатодітний батько (3 дітей до 6 років), мобілізований у березні 2025 року. ТЦК не врахував довідки про спільне проживання з дітьми. Суд визнав мобілізацію незаконною, пославшись на нові вимоги до доказів (зокрема - чинну реєстрацію місця проживання, виписки з реєстрів).
Прецедент справи: «суд уперше визнав достатніми саме документи з Дії, без паперових підтверджень».
Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов'язання прийняти рішення про звільнення зі служби. Суд зазначив, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Прецедент справи: «процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, встановлення факту незаконності мобілізації не призводить до звільнення незаконно мобілізованого з військової служби».
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 460/11911/24.Суд визнав мобілізацію заброньованого працівника протиправною. Суд наголосив, що додаток «Резерв+» - це мобільний застосунок, через який створюється електронний військово-обліковий документ, дійсність якого підтверджується QR-кодом. Враховуючи наявність витягу із "Резерв+", суд дійшов висновку, що чоловік не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є заброньованим у встановленому законом порядку на період мобілізації. У зв'язку з наведеним суд частково задовольнив позовні вимоги, а саме: визнав протиправним і скасував наказ про призов на військову службу, у решті частині вимог - відмовив.
Прецедент: «Щодо вимог про скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частини та зобов'язання виключити чоловіка із такого списку суд зазначив, що навіть за незаконної мобілізації та зарахування чоловіка до військової частини, для його звільнення потрібні підстави, передбачені Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу".
2. Відмова в направленні на ВЛК без обґрунтованих підстав
Апеляційне рішення Львівського окружного адмінсуду, справа № 380/1282/25. Позивач оскаржував відмову ТЦК направити його на ВЛК попри скарги на хронічне захворювання. Суд зобов'язав ТЦК надати направлення, наголосивши на презумпції законного інтересу в питаннях здоров'я. Це рішення посилило позицію громадян щодо медичних прав і самозвернення до ВЛК.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2574/22. Суд задовольнив позовні вимоги військовозобов'язаного до Військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Суд зазначив: як вбачається зі змісту пункту 2.3 розділу І Положення № 402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. На ЦВЛК покладається, серед іншого, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Разом з тим відповідач до відзиву на позовну заяву долучив лист-відповідь на скаргу позивача, з якого вбачається, що ЦВЛК ЗС України не вбачає порушень з боку голови ВЛК КНП "Кременецька опорна лікарня". За наведених обставин, суд вважає, що дії відповідача - ЦВЛК ЗС України є протиправними, оскільки пунктом 2.3.3 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, та, на думку суду, ЦВЛК кореспондований обов'язок надавати відповіді на такі, зокрема, скарги.
3. Порушення порядку вручення повістки
Справа № 320/4051/25, Білоцерківський міськрайонний суд. Повістку вручено на вулиці без пояснення прав та ідентифікації уповноваженої особи. Суд визнав дії ТЦК незаконними, наголосивши на вимозі належної ідентифікації особи, яка вручає повістку, та фіксації вручення в реєстрі.
Прецедент: фіксація в електронному реєстрі тепер вважається обов'язковим елементом дійсності вручення.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/2838/24. Позивач просив визнати протиправними дії ТЦК щодо виготовлення та вручення йому повістки про прибуття до ТЦК. Верховний Суд у цій справі зазначив, що виготовлення ТЦК повістки, яку позивач уважає сфальшованою, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАСУ.
Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов'язок відповідно до закону. Верховний Суд підкреслив, що самі по собі дії ТЦК щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому доводи щодо порушення ТЦК процедури вручення повістки та передчасного/необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК, про що, зокрема, указує позивач, можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.
Прецедент: Верховний Суд ще раз нагадав, що обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до ТЦК установлений не повісткою, а Законом № 2232-XII.
4. Відновлення статусу після помилкового виключення з військового обліку
Справа № 460/2198/25, Тернопільський окружний адміністративний суд. Громадянина помилково виключено з військового обліку за нібито переїзд за кордон. Суд встановив, що дані реєстру не відповідали фактичному місцю проживання. Облік поновлено. Це рішення зміцнило позиції громадян у спорах щодо достовірності даних у військових реєстрах.
Постанова КАС ВС від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22. Позивач звернувся з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини та зобов'язати виключити його із списків особового складу військової частини.
Водночас КАС ВС звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком призовників, військовозобов'язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
Прецедент: «Аналіз положень частини п'ятої статті 22 Закону дає підстави для висновку про повноваження та можливості призову командиром військової частини на військову службу під час мобілізації тільки військовозобов'язаних, яким не є позивач, а щодо призовників такими повноваженнями наділені виключно територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».
Аналізуючи судову практику, зазначу, що судова практика, станом на 2025 рік, демонструє зростаючу важливість дотримання процесуальних гарантій у діях ТЦК. Порушення прав громадян, навіть у період воєнного стану, дедалі частіше отримують належну юридичну оцінку. Серед проблем можна виділити такі:
1. Різне тлумачення одних і тих самих норм: деякі суди визнають достатньою лише паперову довідку про догляд, інші - приймають цифровий витяг.
2. Недостатній рівень правової культури працівників ТЦК. Частина порушень виникає не зі зла, а через відсутність чітких інструкцій та правового навчання.
3. Прогалини в нормативному забезпеченні електронної фіксації вручення повісток.
Висновки:
Україна потребує оновленого, людяного підходу до військового обліку. Примус без чіткого правового обґрунтування не лише руйнує довіру, а й створює правовий хаос. Судова практика є спробою встановити межі допустимого - не для того, щоб завадити мобілізації, а щоб зробити її справедливою та правомірною. Для законодавця - це сигнал на часі: оновити профільні акти, унормувати електронний документообіг, розширити повноваження судів з урахуванням умов воєнного стану. Своєю чергою для правника - це виклик: мати не лише закон у руках, а й совість у серці.
Катерина Аніщенко,
адвокат ЮК «Riyako & Partners»
Де шукати судову практику, законодавство й аналітику щодо перевірок ТЦК? В єдиному комплексному рішенні LIGA360. Дізнайтесь більше переваг для вашого бізнесу, замовивши консультацію менеджера.
