Майнові права дітей, що народжені у шлюбі та поза ним: аліменти та додаткові витрати

Розлучення, виїзд батьків за кордон або втрата ними роботи часто стають причиною суперечок щодо аліментів, поділу майна чи забезпечення дитини житлом. Оскільки діти не можуть повністю самостійно реалізовувати свої права, обов'язок їх захисту лежить на державі, батьках і суспільстві. У таких випадках майнові права дитини стають особливо важливими.

Відповідно до статті 52 Конституції України всі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Сімейний кодекс України визначає, що мати і батько мають однакові права й обов'язки щодо дитини - незалежно від того, були вони у шлюбі чи ні. Навіть після розлучення або у разі окремого проживання, обсяг їхніх батьківських прав і обов'язків не змінюється.

Які існують майнові права у дітей?

1. Право на утримання

Батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття, або у разі продовження навчання - до 23 років. Якщо дитина навчається, але вже може сама себе забезпечувати, обов'язок батьків надавати матеріальну підтримку може бути припинений. Однак у випадках, коли дитина не навчається і не може себе утримувати через стан здоров'я або інші обставини (наприклад, інвалідність), обов'язок батьків забезпечувати її може тривати довше.

Усе, що батьки придбали для розвитку та виховання дитини, - наприклад, одяг, особисті речі, іграшки, книги, музичні інструменти чи спортивне спорядження - є власністю дитини. Це означає, що навіть якщо ці речі були придбані за кошти батьків, вони юридично належать дитині, і вона має право ними володіти та користуватися. Такий підхід гарантує, що дитина отримає всі необхідні речі для нормального розвитку, навіть у разі змін у сімейному становищі.

Якщо батьки не живуть разом, дитина може отримувати аліменти від одного з батьків. Обов'язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої й стягуються аліменти. У випадку, якщо дитина змінить своє місце проживання та почне проживати з тим із батьків, який сплачував раніше аліменти на користь дитини, такий батько/мати мають право припинити стягнення з них аліментів у судовому порядку та ініціювати стягнення аліментів з іншого із батьків.

Аліменти, які отримує один із батьків або законних представників на утримання дитини, є власністю саме дитини. Це означає, що ці кошти повинні витрачатися виключно на потреби та інтереси дитини, а не для інших особистих потреб одержувача аліментів.

Батько, мати або інший законний представник, на ім'я якого надходять аліменти, має право використовувати ці кошти лише на потреби дитини - такі як харчування, навчання, лікування, одяг тощо. Контроль за правильним використанням аліментів покладається на орган опіки та піклування.

2. Обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину

Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що виникають внаслідок особливих обставин, таких як:

a) Розвиток здібностей дитини - може включати витрати на заняття музикою, спортом, іншими творчими або інтелектуальними напрямками, які сприяють розвитку дитини.

б) Хвороба або каліцтво - в разі серйозного захворювання чи травмування дитини, батьки мають спільно нести витрати на лікування, медикаменти, реабілітацію тощо.

в) Інші особливі потреби - витрати на спеціальне навчання, корекцію розвитку або інші специфічні потреби дитини.

У разі спору між батьками щодо участі в додаткових витратах на дитину суд буде визначати пропорцію витрат з урахуванням фінансових можливостей кожного з батьків та особливих потреб дитини. Також віднесення тих чи інших витрат до додаткових може здійснюватися судом, виходячи із внутрішнього переконання. Тому наведений вище перелік напрямів витрат, які можуть вважатися додатковими, не є вичерпним.

При визначенні розміру додаткових витрат на утримання дитини суд враховує:

• необхідність додаткових витрат, особливість обставин і підтвердження сум витрат. Такими доказами можуть стати висновок від лікаря про необхідність відвідування басейну, яка зумовлена особливостями здоров'я (наявністю хвороби), або довідка від тренера про необхідність відвідування тренувань для участі у змаганнях (у випадку розвитку здібностей дитини) з відомостями про відвідуваність, результати, досягнення, квитанції про здійснення оплати;

• спроможність другого з батьків брати участь у таких додаткових витратах. Це можуть бути докази попередніх аналогічних витрат, відсутності змін у матеріальному становищі (зокрема, довідки про доходи, попередні чеки на оплату на ім'я платника аліментів) тощо.

Втім, не всі витрати, які сплачуються для задоволення дитячих потреб, є додатковими. Цікавим є висновок Верховного Суду, зроблений у постанові ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20). Так, суд зауважив, що «відшкодування одним із батьків половини вартості ремонту технічних пристроїв, половини вартості витрат на лікування, відвідування секцій та позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог Сімейного кодексу України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання дитини на користь іншого з батьків».

Якщо поглянути на обставини справи, можна звернути увагу, що суди надають індивідуальну оцінку доказам у кожній конкретній ситуації. У одних ситуаціях, наприклад, витрати на лікування можуть розцінюватися як додаткові, в інших - як аліменти.

Тому для захисту прав та інтересів дитини у судовому порядку фокус має бути на доказах.

Як ефективно захистити майнові права дитини?

Розміри аліментів

Мінімальна сума аліментів на одну дитину залежить від прожиткового мінімуму для її віку. Саме цей показник держава використовує для визначення як гарантованого, так і рекомендованого розміру аліментів. Аліменти не можуть бути нижчими за встановлений законом мінімум. Водночас максимальний розмір аліментів законом не обмежений, за винятком випадків, коли аліменти призначаються на підставі судового наказу.

Мінімальний гарантований законодавством розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (наразі ця сума становить для дітей віком до 6 років - 1281,50 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 1598,00 грн).

Договір про утримання дитини

Щоб ефективно вирішити питання аліментів і додаткових витрат на дитину, батьки можуть у будь-який момент відносин укласти нотаріальний договір щодо утримання дитини. Такий підхід дає змогу узгодити умови через переговори та врахувати інтереси дитини. Сторони самостійно визначають суму аліментів і додаткових витрат, але вона не може бути нижчою за мінімальний розмір, установлений законом.

У разі якщо під час переговорів не вдалося досягти згоди або якщо укладений між батьками договір не виконує платник аліментів, захист права дитини на утримання можна здійснити у судовому порядку.

Судовий наказ

Аліменти можуть бути стягнуті на підставі судового наказу або рішення суду.

При зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в ній можна заявити одну з таких вимог: 1) про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину; 2) про стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судовий наказ - ефективний варіант, якщо важливо швидко отримати рішення про стягнення аліментів. Але цей спосіб підходить лише тоді, коли справа не стосується встановлення чи оскарження батьківства (материнства) або участі інших зацікавлених осіб. Важливо звернути увагу і на розмір аліментів, який можна стягнути на підставі судового наказу. Він має граничні обмеження і має становити не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (наразі ця сума становить для дітей віком до 6 років - 25,630.00 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 31,960.00 грн). Якщо згаданий вище розмір аліментів є задовільним для стягувача, варто звертатися до суду саме із заявою про видачу судового наказу.

Утім, якщо згодом цього розміру утримання буде не вистачати дітям, можна подати позов про змінення способу стягнення аліментів. Стягнення аліментів відповідно до нового способу починається з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позов про стягнення аліментів

Іншим судовим способом захисту є пред'явлення позову про стягнення аліментів на дитину. У цьому випадку суд може призначити аліменти як частину від доходу батька або матері або у фіксованій сумі - залежно від того, який варіант обере той із батьків (чи законний представник), з ким проживає дитина. На відміну від судового наказу, при позові закон не встановлює максимальної суми аліментів.

При визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує:

• стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

• знаходження дитини на утриманні особи, яка поставила вимогу про стягнення аліментів на дитину. Обов'язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої й стягуються аліменти;

• розмір необхідних аліментів та обсяг потреб дитини;

• стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. При цьому Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146, не є вичерпним;

• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

• наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

• інші обставини, що мають істотне значення.

На підтвердження цих обставин позивач зобов'язаний надати суду докази.

Ними можуть бути листування, покази свідків, будь-які фінансові документи, на підставі яких можна зробити висновок, що інший з батьків не сплачує коштів для задоволення потреб дитини, розмір доходів та обсяг щомісячних витрат на дитину, відомості із відкритих реєстрів про наявність рухомого та нерухомого майна у платника аліментів, але не виключно.

При цьому першочергове значення мають саме документи фінансового характеру, що підтверджують здійснення утримання тим із батьків, який звертається до суду за захистом прав та інтересів дитини (чеки, меморіальні ордери, банківські виписки тощо).

Варто враховувати, що не всі доходи потенційного платника аліментів можуть бути розцінені судом як такі, які враховуються при визначенні розміру аліментів. З цього приводу цікавий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20-ц (провадження № 61-264св23).

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що: «Оцінюючи підстави врахування того чи іншого виду доходу при визначенні розміру аліментів, Верховний Суд виходить з того, що спрямувати на споживання можливо лише такі доходи, які становлять приріст майна конкретної особи (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитах, орендна плата тощо). Отримані платником аліментів кошти у позику, які підлягають поверненню, не є доходом, з якого розраховуються аліменти».

Також Верховний Суд звертав увагу на те, що успадковане та отримане в дар майно не є доходом, який ураховується при визначенні розміру аліментів (постанова ВС від 15 червня 2022 року у справі № 682/1277/20 (провадження № 61-3614св22)).

Серед іншого, практика Верховного Суду свідчить про те, що додаткова винагорода, що виплачувалася поліцейським на період воєнного стану (30 000 гривень), не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мала постійний характер та відтак також відносилася до видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів (постанова ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц (провадження № 61-11541св23)).

Наведена вище судова практика свідчить про індивідуальний характер кожної конкретної справи та необхідність аналізу всіх обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів на дитину.

Навіть якщо суд вже ухвалив рішення про аліменти на певний етап життя дитини, це рішення може змінюватися під час її дорослішання. Так, розмір аліментів може бути змінений виходячи з потреб дитини та фінансових можливостей платника аліментів.

Висновок:

Захист прав дитини є пріоритетом у будь-якій сімейній ситуації. Закон передбачає рівність прав усіх дітей та обов'язок батьків забезпечувати їхнє утримання, розвиток і добробут. Важливо розуміти права своїх дітей у питаннях матеріального забезпечення. За необхідності, звернення за юридичною допомогою дасть змогу не лише врахувати всі обставини вашої ситуації та захистити інтереси дитини, а й уникнути непорозумінь між батьками, обравши оптимальне рішення для всіх.

Олена Сібірцева,

Голова Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права,

радниця AGA Partners, адвокатка

Катерина Омельченко,

молодша юристка AGA Partners