З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України свої домівки залишило багато українців. Хтось виїхав за кордон, а хтось залишився в Україні, але переїхав на безпечніші території. Залишаючи місця свого проживання, багато хто залишив і місце роботи. Однак із часом між роботодавцями і працівниками почались трудові спори. У сьогоднішній статті розглянемо правову позицію Верховного Суду щодо звільнення за прогул у разі перебування працівника за кордоном.
Обставини справи № 552/7015/22
У жовтні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", начальника виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_2, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 р. № 130/03; поновити її на посаді начальниці резерву провідників пасажирських вагонів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця"; стягнути з АТ "Українська залізниця" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 86121,00 грн та 10000,0 грн на відшкодування моральної шкоди, а також просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду й поновити цей строк.
Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки в неї не було можливості надати свої письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, а причини звільнення не відповідають справжнім обставинам справи.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.08.2023 р., залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11.06.2024 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Зокрема, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що введення в Україні воєнного стану не може бути оцінено як поважність причин відсутності позивачки на роботі, оскільки немає обставин індивідуального впливу воєнного стану на факт відсутності позивачки на роботі 01 квітня 2022 р., коли роботодавець ухвалив рішення про її звільнення. Оскільки позивачка не надала належних і допустимих доказів поважності причин її відсутності на роботі та з огляду на ту обставину, що вона обіймала посаду керівниці підрозділу на підприємстві критичної інфраструктури, роботу якого не було призупинено і простою на якому не запроваджували, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову має бути відмовлено.
Не погодившись із такими рішеннями судів, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Продовження матеріалу читайте в LIGA360
З новою LIGA360 отримуйте аналітику від експертів, роз'яснення держорганів, практичні кейси та їх вирішення. Замовте персональну презентацію за посиланням.
