Банкрутство фізичної особи - це процес визнання неспроможності громадянина виконати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами. Це дає змогу особі з реструктуризацією або списанням боргів отримати юридичний захист від кредиторів.
Цей процес регулюється Кодексом України з процедур банкрутства і передбачає можливість у суді списати певні види боргів, навіть якщо наявне майно недостатнє для їхнього повного погашення.
Таким чином, процес банкрутства фізичної особи дає змогу почати нове фінансове життя без тягаря непогашених боргів, але водночас зазвичай має наслідки для кредитної історії та можливості отримання нових кредитів на деякий час.
Дедалі частіше на практиці доводиться стикатися з випадками, коли боржники вдаються до такої процедури та успішно чи не дуже можуть покращити своє фінансове становище. З моменту набрання чинності новим законом його положення чимало аналізувалися юристами. Проте ключовою має стати практика його застосування саме Верховним Судом (ВС), особливо у складних та нешаблонних справах.
|
Гліб Бялий |
Важливим елементом у процедурі банкрутства фізичної особи є потенційна наявність участі у справі забезпечених кредиторів і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З останнього хочеться виділити постанову Касаційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23, яка має всі шанси призвести до подальших змін у правозастосуванні.
Предметом касаційного розгляду була правомірність скасування апеляційним господарським судом ухвали місцевого суду, якою відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи.
Колегія суддів звернула увагу, що у випадку, коли фізична особа - боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначає перелік кредиторів і фактично визнає наявність грошових зобов'язань перед такими особами, у сукупності з фактом забезпечення таких зобов'язань, то такі особи, визначені у заяві скаржника кредиторами, фактично наділені правами учасника справи (в т.ч. передбачені статтею 42 ГПК України) про неплатоспроможність без статусу кредитора, набуття якого можливе у майбутньому. Такий висновок, з огляду на специфічні правовідносини в цій категорії справ, є релевантним до проваджень у справі про неплатоспроможність фізичної особи - боржника.
На думку Верховного Суду, забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедури банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.
Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв'язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом, зокрема на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України. Такий висновок Верховного Суду ґрунтувався на нормах матеріального права, що регулюють питання застави та відповідних прав (ЦК України, Закон України "Про заставу", Закон України "Про іпотеку").
Разом з тим Верховний Суд зазначив, що апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на опис боржником окремих кредиторів, не лише не врахував визнання боржником наявності зобов'язань перед зазначеними особами, а і не встановив, чи не набули такі кредитори статусу учасника у справі про неплатоспроможність внаслідок наявності обставин забезпечення виконання грошового зобов'язання боржника у вигляді застави/іпотеки перед зазначеними юридичними особами.
|
Олексій Гловацький |
З урахуванням, зокрема, вищезазначених висновків Верховного Суду, місцевий суд після перегляду вказаної справи Верховним Судом відмовив фізичній особі у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через недобросовісність її поведінки, а також поставив під сумнів те, що останній буде демонструвати дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог. Ця ухвала набрала законної сили.
Таким чином, Верховний Суд цілком логічно та обґрунтовано наділив забезпечених кредиторів ширшими правами в процедурі банкрутства фізичної особи, зокрема автоматично бути учасником у справі про банкрутство з усіма наданими йому правами. Отже, станом натепер обставина щодо наявності чи відсутності у боржника забезпечених кредиторів безумовно має враховуватися при ініціюванні процедури неплатоспроможності фізичної особи.
Водночас зазначена судова практика може надати нового імпульсу в іншій судовій справі, що перебуває в провадженні Верховного Суду, де привілейований статус забезпеченого кредитора може бути розширено і на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Непоодинокими є випадки, коли Фонд невчасно звертається до суду з кредиторськими вимогами, що позбавляє його статусу учасника у справі про банкрутство та по суті завдає збитків державі. Зазначене, зокрема, підтверджується окремою ухвалою Північного апеляційного господарського суду. У результаті Фонд також не може в будь-який момент оскаржити відкриття провадження у справі про банкрутство.
Доволі дискусійною вбачається позиція Фонду у цій справі, але не хочеться забігати наперед з можливими висновками та передбаченнями. Тому після рішення Верховного Суду ми обов'язково його проаналізуємо та повернемося зі своїми доповненнями до цього матеріалу.
Гліб Бялий,
партнер Asters
Олексій Гловацький,
адвокат Asters
Шукайте правові акти та судові рішення легко з LIGA360. Наше комплексне рішення дає змогу юристам оперативно аналізувати законодавство і відстежувати важливі для вашої практики зміни. Дізнайтеся, як ми можемо спростити вашу роботу - замовте персональну презентацію прямо зараз.
