Коли банки зобов'язані надавати поліції дані про фінансові операції клієнтів?

Слід звернути увагу, що чинне законодавство, на мій погляд, дещо по-різному визначає правила розкриття органам Національної поліції України, як власне й органам прокуратури, СБУ, ДБР, НАБУ, БЕБ України.

Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 14 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.2024 № 33, банки мають повідомляти ці органи на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у т. ч. операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про:

- наявність рахунків;

- номери рахунків;

- інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів;

- залишок коштів на рахунках;

- операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки;

- призначення платежу;

- ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

- номер рахунку контрагента;

- інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента;

- найменування надавача платіжних послуг контрагента.

Таким чином, номер банківської картки, а також надходження коштів на цю картку чи списання їх, у тому числі з якою метою та кому, слідчий органів Національної поліції України може отримати без звернення до суду.

Утім, у такий спосіб банки можуть надавати відповідні дані поза межами досудового розслідування у кримінальному провадженні. По суті ці правила виписано для проведення оперативно-розшукової діяльності.

З огляду на це незрозуміло, до чого тут органи прокуратури, оскільки вони таку роботу проводити не можуть взагалі.

Утім, органи Національної поліції України можуть звертатися до банків з такими запитами, якщо вони проводять вказану діяльність, направлену на виявлення та попередження вчинення кримінальних правопорушень.

Однак таке звернення за будь-яких умов має бути мотивованим і ґрунтуватися на зібраних матеріалах.

Просто «поцікавитися» працівник правоохоронного органу чи спецслужби не має права.

Звісно, при цьому ніхто не може бути убезпечений на сто відсотків від порушень цих правил, оскільки банк не буде інформувати клієнта про наявність відповідного запиту.

Разом з тим пункт 5 частини першої статті 162 Кримінального процесуального кодексу України відносить відомості, які можуть становити банківську таємницю, до охоронюваної законом таємниці, а відтак слідчий органів Національної поліції України має звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, що містять таку таємницю.

При цьому за правилами, встановленими статтею 160 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому клопотанні слідчий має обґрунтувати значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, а також пояснити необхідність вилучення оригіналів або копій документів, якщо він вважає це за необхідне.

Отже, цілком зрозуміло, що в рамках кримінального провадження подавати запити до банківських установ правоохоронці не мають права, навіть якщо право на одержання низки відомостей передбачено спеціальним Законом, як це наприклад є у НАБУ.

Просто тому, що за правилами кримінального процесу збір доказів органами досудового розслідування, а також прокурором під час процесуального керівництва в кримінальному провадженні можливий лише за правилами, встановленими власне Кримінальним процесуальним кодексом України.

Це чітко випливає не лише з приписів статей 2, 7, 8 і 9 Кримінального процесуального кодексу України, а й з положень частини другої статті 19 Конституції України, яка вимагає від слідчих (детективів) і прокурорів діяти лише у спосіб, прямо визначений законодавчими актами.

При цьому варто пам'ятати, що ж є банківською таємницею.

Отже, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена в цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проєкту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З викладеного очевидно, що обсяг інформації, що становить банківську таємницю, набагато ширший, ніж той, що може розкриватися банківськими установами правоохоронним органам, спецслужбі та органам прокуратури на їх запит.

Тому такі розлогі дані слідчі органів Національної поліції України мають право отримати виключно на підставі ухвали слідчого судді, якщо він звичайно задовольнить клопотання про тимчасовий доступ до відповідних документів з інформацією банку та постановить про це відповідну ухвалу.

Олексій Бебель,

заступник голови АО "Алібі"

Читайте також:

Алгоритм дій під час обшуку