Декларування зброї в Україні: хто, коли та як може отримати в користування та власність знайдену вогнепальну зброю

У 2022 році держава вжила екстраординарних заходів для того, аби забезпечити зброєю український народ. Найбільший крок Парламенту у цьому напрямку - прийняття Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" (далі - Закон), результатом чого стало надання цивільним особам права застосовувати зброю проти окупантів та не нести юридичну відповідальність за це.

Описаним змінам вже майже 3 роки. Війна триває, а разом з нею з'являються і нові виклики, які змушують законодавця реагувати. Один із викликів - необлікована зброя. За даними європейських партнерів, на руках в українців може бути від двох до п'яти мільйонів одиниць незареєстрованої зброї. Інфопростір наповнений новинами про вилучення необлікованої зброї чи її незаконне застосування. Палітра ситуацій включає все: від домашнього зберігання необлікованих мисливських зразків "про всяк випадок" до спроб продажу десятків бойових трофеїв.

З одного боку, це певне підвищення обороноздатності держави, адже будь-яка зброя в руках українця у потрібний момент може бути використана проти ворога. З іншого, є й ризики: протиправне використання з імовірними трагічними наслідками. Враховуємо і реалії інформаційної війни, оскільки найменші прояви неконтрольованого обігу зброї є джерелом для російської пропаганди, яка подовжує нести в маси наратив про "безконтрольних озброєних неонацистів".

На все це законодавець підготував відповідь: 25 листопада 2024 року введено в дію зміни до Закону. З цього дня розпочинає свою історію новий законодавчий інститут так званого декларування зброї.

Що передбачає та як працює декларування?

Декларування зброї, за ідеєю законодавця, означає можливість отримати у законне тимчасове володіння та користування необліковану в Україні зброю. Простіше кажучи, якщо з 2022 року цивільна особа мала право отримати зброю лише від держави, то відтепер вона додатково може отримати її в інший спосіб (наприклад, знайти чи добути як трофей), узаконити та отримати у користування на період війни.

Механізм декларування досить простий і включає 3 основні етапи.

Етап 1. Повідомлення поліції. Закон встановлює обов'язок повідомити Національну поліцію України про знайдене негайно за телефонами 102 або 112. Крок простий і важливий, адже убезпечує особу від будь-яких негативних наслідків на наступному етапі.

Етап 2. Передача зброї до поліції. Така передача має бути здійснена впродовж 24 годин у будь-який зручний спосіб для подальшої здачі чи декларування або вказати на їх місцезнаходження для подальшого вилучення.

Важливо! Вогнепальна зброя і боєприпаси перевозяться для здачі або декларування приховано від інших осіб. І тут згадуємо про етап 1, адже якщо на блокпості правоохоронці виявлять у вас зброю, про яку ви заздалегідь не повідомляли поліцію, негативних наслідків буде вкрай складно уникнути.

Також при перевезенні зброя має бути незарядженою. Розбирання вогнепальної зброї і боєприпасів або демонстрування її іншим особам, крім посадової особи органу поліції, забороняється.

Етап 3. Власне «декларування». Після виконання обов'язків на етапах 1 і 2 особа здобуває право на декларування знайденого. Зауважимо, що це саме право, а не обов'язок. Якщо ви знайшли і передали поліції зброю та не бажаєте отримати її у користування, вам видають квитанцію про здачу зброї, і всі процедури для вас на цьому закінчуються.

Якщо ж особа виявила бажання залишити знайдену вогнепальну зброю на період воєнного стану, то вона подає письмову заяву встановленої форми (наказ МВС № 768 від 18.11.2024), в якій, зокрема, обґрунтовує необхідність подальшого володіння і користування нею.

Для декларування при собі потрібно також мати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та його копію;

• довідку з реєстру про місце проживання (задеклароване чи зареєстроване);

• фото розміром 3,5 х 4,5 см;

• копію документа про присвоєння податкового номера (крім тих, хто відмовився від нього через релігійні переконання);

• якщо є - копію посвідчення або іншого документа, що підтверджує: проходження військової служби, роботи у правоохоронних органах чи державних структурах з правом на зберігання зброї, досвід користування вогнепальною зброєю, службу в силах безпеки чи оборони, участь у бойових діях.

Заява має бути розглянута протягом доби з дня її подання. За результатами розгляду заяви, у разі відсутності підстав для відмови в декларуванні, цивільній особі видається талон-повідомлення.

Хто може бути декларантом?

Закон у поєднанні з порядком встановлює перелік та вимоги до осіб, які мають право задекларувати зброю. Законодавець оперує терміном "цивільні особи". Здавалось би, мова про невійськових осіб, проте перше враження - помилкове. Стаття 1 Закону ще в первинній редакції передбачала, що під цивільними особами маються на увазі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, без жодної прив'язки до мобілізаційного статусу таких осіб. Отже, декларувати зброю можуть не лише ті, хто живе цивільним життям, а й військовослужбовці.

Водночас встановлено й ряд обмежень, за якими задекларувати зброю не зможуть особи, які:

• є недієздатними або обмежено дієздатними;

• не досягли 21-річного віку (обмеження не стосується військовослужбовців та інших працівників і службовців сил безпеки та сил оборони);

• вчинили систематичне порушення громадського порядку (два й більше разів протягом року притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП);

• вчинили порушення, пов'язані з поводженням зі зброєю (два й більше разів протягом року притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 174, 190 - 195 КУпАП за зберігання, перевезення чи використання зброї і боєприпасів без належних документів);

• вчинили домашнє насильство (притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, винесення термінового заборонного припису або інформація про обмежувальний припис суду);

• мають повідомлення про підозру в кримінальних правопорушеннях (підозра в особливо тяжких злочинах за ст. I - IV, VI, IX, X, XII, XV, XVIII - XX КК України або складання повідомлення про підозру, що не вручено через невизначене місцезнаходження особи).

Важливо, що якщо про якісь із обмежень органу поліції не було відомо у момент декларування, проте стане відомо згодом, законодавство передбачає механізм вилучення задекларуваної зброї, яке здійснюється за вмотивованим висновком, що має бути затверджений керівником органу / підрозділу поліції.

Що можна задекларувати?

Загальне правило передбачає, що задекларувати можна отриману або знайдену під час дії воєнного стану вогнепальну зброю з нарізним стволом калібру до 12,7 мм, гладкоствольну зброю калібру до 23 мм і боєприпаси до неї.

Як і у випадку з декларантами, є цілий комплекс обмежень. Насамперед потрібно розуміти, що передана для декларування зброя одразу ж перевіряється органом поліції за їхніми інформаційними базами (так звана «ІПНП»). Якщо в результаті перевірки встановлюється її перебування в розшуку як викраденої, утраченої або зареєстрованої за іншим власником, така зброя вилучається. Якщо таким же способом з'ясовується, що вона є засобом або знаряддям учиненого кримінального правопорушення, її так само вилучають.

Додатково, не декларуються та підлягають вилученню:

1) нарізна вогнепальна зброя калібру від 12,7 мм та більше і боєприпаси до неї;

2) гладкоствольна вогнепальна зброя калібру більше 23 мм і боєприпаси до неї;

3) кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети, переносні зенітно-ракетні комплекси, ствольні артилерійські системи і боєприпаси до них та інша зброя і боєприпаси, що не можуть перебувати у власності цивільних осіб;

4) вогнепальна зброя і боєприпаси до неї, що є засобом або знаряддям вчиненого кримінального правопорушення;

5) вогнепальна зброя із видаленим чи незаконно зміненим маркуванням;

6) вогнепальна зброя і боєприпаси до неї, закріплені за військовослужбовцями Збройних Сил України чи будь-яких інших українських органів чи підрозділів;

7) боєприпаси окремо від вогнепальної зброї.

Носіння і зберігання та перевезення зброї

Задекларована у встановленому порядку зброя породжує у її декларанта цілий комплекс зобов'язань, яких необхідно суворо дотримуватися. Усі правила, обмеження та заборони детально описані в наказі МВС № 770 від 18.11.2024. Зупинимося на його ключових пунктах.

Декларант зобов'язаний дотримуватися правил користування зброєю (інструкції для популярних моделей доступні у відкритому доступі) і мати чинний договір страхування відповідальності за шкоду, завдану третім особам через володіння чи використання зброї.

Носіння зброї дозволено лише для участі у стримуванні агресії чи тренування навичок, причому приховано. Відповідно, у місцевостях, де немає бойових дій, ходити зі зброєю відкрито по вулиці заборонено. Перевезення зброї можливе лише в спеціальному спорядженні та розрядженою.

Як при носінні, так і при перевезенні особа повинна мати при собі талон-повідомлення про декларування зброї, який у цьому випадку виконує роль дозволу на зброю.

Зберігання зброї здійснюється у незарядженому стані в сейфі або металевому ящику, який виключає доступ сторонніх. Місце зберігання має бути обладнане замками, а за потреби - сигналізацією. Щодо сигналізації жодного імперативу немає, а тому потребу сам декларант визначає на власний розсуд.

Важливо розуміти, що органи поліції можуть перевіряти дотримання особою правил зберігання зброї, і особі забороняється перешкоджати поліцейським перевіряти дотримання нею таких правил.

Правила застосування зброї

У питанні користування задекларованою зброєю закон досить лаконічний. Для її застосування відводиться єдина спеціальна мета - для відсічі та стримування збройної агресії російської федерації або інших держав.

Мета конкретизована в постанові КМУ № 448 від 15.04.2022, до якої вже внесли зміни з урахуванням введення інституту декларування. Постанова передбачає можливість застосування задекларованої зброї для:

• відбиття нападу на військові та цивільні об'єкти, що охороняються

• запобігання або припинення незаконних дій осіб, причетних до агресії

• звільнення захоплених об'єктів або запобігання їх захопленню

• знищення зброї, техніки чи транспортних засобів агресорів

• захист цивільних осіб та об'єктів від нападу

• затримання, роззброєння або знешкодження осіб, причетних до агресії

• припинення дій правопорушників

• припинення дій осіб, які перешкоджають виконанню завдань у умовах воєнного стану

• відбиття нападу на осіб, залучених до виконання завдань воєнного стану, у разі загрози їх життю чи здоров'ю.

Звісно, існують й інші формально допустимі способи застосування, зокрема, необхідна оборона та крайня необхідність. Проте варто розуміти, що усе, що виходить за межі переліченого, найімовірніше презюмуватиметься правоохоронними органами як правопорушення і тільки в межах відповідного провадження особі доведеться доводити, що це не так. А тому виходити за межі описаного вище переліку не рекомендується.

Здача зброї до чи після завершення війни

Підкреслюємо, що особа не набуває права власності на задекларовану збою, а лише володіє і користується нею до закінчення воєнного стану.

Після закінчення воєнного стану протягом перехідного періоду (90 днів) кожен декларант повинен здати "задекларовану" зброю до органу/підрозділу поліції. Є випадки, коли особа зобов'язана здати зброю до завершення війни, зокрема, якщо вона не може забезпечити належного зберігання зброї або ж якщо виникли обставини, які перешкоджають володінню нею чи внаслідок яких може бути завдана шкода життю та здоров'ю сторонніх осіб.

Про здачу зброї у всіх випадках особі видається квитанція. Важливо одержати таку квитанцію, переконатися в правильності та повноті її заповнення та зберігати її надійному місці, адже це документ, що знімає з особи відповідальність за подальшу долю зброї, у тому числі її можливе протиправне використання сторонніми особами.

Як набути зброю у власність?

Якщо людина планує після закінчення воєнного стану офіційно оформити знайдену зброю у власність, вона має письмово повідомити про це Національну поліцію.

Є випадки, коли таке право не надається. Причому перелік випадків є ширшим від аналогічних обмежень щодо декларування зброї та додатково включає, зокрема:

• керування транспортом чи судном у стані сп'яніння або під впливом ліків, що знижують увагу, протягом року (притягнення за ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП);

• розпивання алкоголю в заборонених місцях або поява у громадських місцях у стані сп'яніння протягом року (притягнення за ч. 2, 3 ст. 178 КУпАП);

• два або більше випадків незаконного зберігання чи перевезення наркотиків без мети збуту в невеликих розмірах протягом року (притягнення за ст. 44 КУпАП);

• наявність постанови державного виконавця про тимчасову заборону користуватися певними видами зброї;

• статус підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні;

• судимість за злочин, яка не погашена або не знята;

• рішення про застосування санкцій за Законом України "Про санкції";

• рішення суду про конфіскацію або вилучення зброї, яке набрало чинності протягом останнього року.

Не можна набути у власність і зброю, яка відноситься до видів вогнепальної зброї, що не підлягає декларуванню або не може перебувати у власності фізичної особи.

Втім, в останньому випадку така вогнепальна зброя за рахунок цієї особи може бути приведена у відповідність (перероблена) з видом вогнепальної зброї, що може перебувати в її власності, або із станом макета вогнепальної зброї. Наприклад, особа за свій кошт у встановленому порядку може нейтралізувати зброю (привести її в непридатний для стрільби стан) чи конструктивно її змінити (наприклад, заблокувати можливість використання автоматичного режиму стрільби, якщо мова про автомат). Процедура приведення у відповідність детально регламентована наказом МВС № 769 від 18.11.2024.

Після передачі зброї поліції на перевірку (термін - 3 місяці), за умови її успішного проходження, право власності оформлюється через дозвільну систему. Якщо ж людина не хоче або не може оформити зброю у власність, вона переходить державі, а боєприпаси утилізуються.

Що не так із "декларуванням"?

Зважаючи на прецедентність та обсяг змін, не обійшлося і без проблем, на які в майбутньому законодавцю варто звернути увагу.

Проблема 1. Вкрай невдалий опис об'єктів декларування. Ідея законодавця чітка і зрозуміла: йдеться про декларування вогнепальної стрілкової зброї - бойових пістолетів, автоматів, снайперських та самозарядних гвинтівок. Однак у підсумку до переліку обмежень потрапило положення, яке забороняє декларування "іншої зброї і боєприпасів, що не можуть перебувати у власності цивільних осіб".

Тут виникає серйозна юридична невизначеність. З огляду на консервативний підхід України до обігу зброї, під "іншу зброю" можуть потрапляти й ті самі бойові пістолети, автомати та снайперські гвинтівки, обіг яких в Україні заборонено. Наслідком цього може стати правова плутанина та ускладнення процесу декларування.

На наше переконання, бойова зброя, що відповідає усім іншим вимогам, має декларуватися, адже це відповідає ідеї декларування. Залишається лише сподіватися на оперативні зміни в законодавстві чи адекватність правозастосовчої практики, аби уникнути потенційних юридичних колізій і забезпечити належну регуляцію обігу зброї.

Проблема 2. Надмірна формалізованість окремих елементів процедури. Закон має працювати в реаліях воєнного стану, де чітких алгоритмів часто неможливо дотриматись. Завдання законодавця - знайти баланс: забезпечити гнучкість правил, які враховують складні обставини, але не перетворюють процедуру на хаотичну чи свавільну. Однак деяким положенням Закону бракує саме цієї гнучкості.

Так, наприклад, закон зобов'язує людину, яка знайшла вогнепальну зброю чи боєприпаси, повідомити про них поліцію негайно та здати їх протягом 24 годин. Але ця вимога не враховує реалії війни. Наприклад, якщо зброю знайшли в прифронтовій зоні за відсутності зв'язку, під час інтенсивного артобстрілу та заблокованих чи знищених доріг, діяти швидко та безпечно неможливо. Попри об'єктивні обставини, пропущений строк автоматично перетворює особу на порушника закону, що тягне за собою відповідальність. Такий формальний підхід потребує перегляду, аби люди не піддавалися покаранню за дії, продиктовані реальними загрозами життю та безпеці.

Закон дозволяє передавати знайдену зброю лише одному суб'єкту - органам Національної поліції України. І це проблема, оскільки на окремих територіях контакт з органами поліції може бути недоступним з об'єктивних причин. Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ, наприклад, запропонувало доповнити цю норму певними альтернативами: військовими адміністраціями та військовим командуванням. Рекомендація не була врахована.

Проблема 3. Територія декларування. Закон не встановлює чітких територіальних обмежень для декларування знайденої зброї та боєприпасів. З одного боку, у воєнний час важко передбачити, де саме може виникнути потреба в застосуванні зброї для самооборони. Проте очевидно, що ймовірність бойових дій та потреби у збереженні зброї для протидії ворогу в різних регіонах відрізняються. Наприклад, сценарій декларування зброї в Закарпатській чи Тернопільській області виглядає як надмірний, адже загроза військової агресії там мінімальна і непорівнювана із реаліями Харківської, Донецької чи Запорізької областей. Відсутність територіальних обмежень ставить під сумнів доцільність та ефективність такої норми, адже не всі регіони однаково потребують подібного підходу.

Перші результати та очікування розвитку успіху

Впровадження змін до Закону від 25 листопада 2024 року стало важливим етапом у підвищенні обороноздатності країни та розширенні можливостей цивільного населення для участі в її захисті. За менш ніж місяць українці задекларували понад 1000 одиниць вогнепальної зброї та 80 тисяч боєприпасів. Цифри свідчать про те, що механізм працює, надаючи людям можливість діяти законно та впевнено у складні часи.

Держава, своєю чергою, отримала інструмент, який допомагає контролювати обіг зброї, вивести з тіні значну її частину. Закон заохочує громадян зберігати знайдену зброю легально, створюючи основу для обліку та безпеки. Проте у змінах є і недоліки - від надмірної формалізації процедур до потенційних викликів у їх застосуванні на практиці.

Важливо визнати, що цей крок лише початок шляху, адже для України це абсолютно новий інститут. Його ще належить відшліфовувати, робити більш відповідним до реалій війни, щоб гарантувати його ефективність у будь-яких ситуаціях. Проте процес запущено, і держава та суспільство рухаються у правильному напрямку - з посиленим контролем, безпекою і додатковими реальними можливостями для захисту України.

Микола Єрема,

адвокат, старший юрист INTEGRITES

Денис Бойчук,

помічник юриста INTEGRITES