Цивільним кодексом України у п. 9 ч. 2 ст. 16 передбачено, що одним із судових способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Поняття «моральна шкода» у національному законодавстві чітко не визначено, однак у судовій практиці сформувались такі тлумачення:
втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 № 752/17832/14-ц).
Варто відмітити, що компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Аналогічна позиція прослідковується й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).
Основні особливості стягнення моральної шкоди:
- Немайновий характер: на відміну від майнової шкоди, яка полягає у втраті чи пошкодженні майна, моральна шкода має немайновий характер. Її не можна оцінити у грошовому еквіваленті з точністю.
- Визначається розмір моральної шкоди судом з урахуванням таких факторів:
характеру та інтенсивності пережитих страждань: суд враховує глибину та тривалість душевних переживань, фізичного болю, приниження честі та гідності, а також інші негативні наслідки, яких зазнала особа;
вини особи, яка завдала шкоди: розмір шкоди може бути збільшений у разі умисного заподіяння шкоди або наявності грубої недбалості;
матеріального та соціального становища потерпілого: суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення;
інших обставин справи: суд може враховувати й інші обставини, які мають значення для справедливого вирішення справи.
- Спосіб відшкодування - грошова форма, розмір якої визначається судом.
- Відсутність залежності від майнової шкоди: моральна шкода відшкодовується незалежно від факту відшкодування майнової шкоди.
- Термін звернення до суду: загальний строк позовної давності щодо стягнення моральної шкоди становить три роки.
При стягненні моральної шкоди варто враховувати актуальну судову практику. Звернімо увагу на кілька цікавих постанов Верховного Суду.
Чи є визначений експертом, спеціалістом у висновку розмір компенсації моральної шкоди остаточним і чи є останній доказом?
14 червня 2018 року до суду звернулося 12 позивачів, якими є пожежники та члени сімей пожежників, що загинули при виконанні службових обов'язків. Зазначені особи просили відшкодувати моральну шкоду, спричинену втратою здоров'я, а члени сімей загиблих - завдану смертю їх близьких.
Передісторія звернення.
У червні 2015 на території нафтобази поблизу сіл Кобці та Крячки Васильківського району Київської області виникла пожежа, яка тривала 12 діб та у гасінні якої було задіяно значну кількість пожежників, дехто з яких отримав тілесні ушкодження, а деякі загинули при виконанні службових обов'язків з гасіння пожежі.
Суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, безпідставно не врахували висновків спеціалістів-психологів, визнавши їх недопустимими доказами.
Позивачі (пожежники та члени їх сімей) просили стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди солідарно. Суди обох інстанцій стягнули таке відшкодування лише за рахунок власника нафтобази, вважаючи, що відсутні визначені ст. 1190 ЦК України підстави для солідарної відповідальності всіх відповідачів.
У постанові ВП ВС від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18 визначено, що навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (ч. 1 ст. 74 ЦПК України) чи експерта (ч. 1 ст. 72 ЦПК України) висновок психолога може бути письмовим доказом (п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 95 ЦПК України), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Крім того, не можна констатувати, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги нижчий рівень емоційних, психічних страждань позивачів, ніж той, який зазначили у відповідних висновках психологи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку.
Такий висновок може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Однак розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Чи спадкується компенсація моральної шкоди?
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 753/15095/17
У серпні 2017 року позивач, правонаступниками якого є троє осіб, звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій»), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Передісторія звернення.
Вимоги обґрунтовував тим, що він був власником нежитлового приміщення загальною площею 278,9 кв. м на підставі свідоцтва про право власності від 30.01.2015.
У відповідь на його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за вказаною адресою Київська міська рада прийняла рішення від 05.03.2015 № 210/1075 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - позивачу за відповідною адресою для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, магазину».
Разом з тим 24.07.2017 та 04.08.2017 співробітники КП «Київблагоустрій» знищили вищезазначене нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду.
Посилаючись на положення статей про відшкодування збитків, майнової та моральної шкоди, відповідальність за зобов'язаннями, на загальні положення про право власності, відшкодування шкоди позивач, правонаступниками якого є три особи, просив стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852,96 грн і моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.
До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (ч. 3 ст. 1230 ЦК України).
У цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.
По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у ч. 3 ст. 1230 ЦК України передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.
Чи можливо при стягненні заборгованості з виплати пенсії стягнути й компенсацію моральної шкоди?
З положень постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц вбачається таке:
У лютому 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості з виплати пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Передісторія звернення.
01.04.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова задоволено частково його позов та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові перевести позивача згідно з поданою ним заявою на державну пенсію та додаткову пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити перерахунок пенсії виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
Після набрання рішенням законної сили відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з тим, що зазначене судове рішення в повному обсязі так і не виконується, а з 23.07.2011 позивачу виплачується пенсія по інвалідності ІІІ групи, яка значно нижча за ту, яка мала б йому виплачуватися відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі судового рішення, виникла заборгованість з виплати пенсії позивачу, яка за його підрахунками за період з 19.01.2011 по 06.02.2018 складає 250 тис. 998 грн 40 коп.
Позивач стверджував, що внаслідок порушення пенсійних прав він двічі переніс інфаркт міокарда, був змушений витрачати кошти на лікування, чим у сукупності йому завдано моральну шкоду, яку просив відшкодувати за рахунок відповідача.
ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідач протиправно не сплачував пенсію, на яку позивач має право на підставі судового рішення. Підставно суд стягнув і 3 тис. грн на правову допомогу.
Таким чином, звернення до суду за захистом своїх прав - це законний спосіб стягнути моральну шкоду, завдану неправомірними діями.
Віта Заболотня,
адвокат ЮФ Gracers
LIGA360 LEGAL SOLUTION - аналіз законодавства й практика правозастосування для кожного фахівця. Знайдіть нормативні документи, досліджуйте правові питання та звіряйтеся з експертами. Дізнайтеся більше переваг за посиланням.
Читайте також:
