Воєнний стан, необхідність оперативного доступу учасників судової справи до її матеріалів, а також недостатнє фінансування судової системи призвели до виникнення низки практичних питань щодо функціонування окремих модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) - електронного кабінету та електронного суду.
Суди та учасники судового процесу активно користуються ними, тому пропонуємо проаналізувати актуальні висновки Верховного Суду щодо належного використання так званого «електронного судочинства» як з боку суду, так і з боку учасників справи.
Працівник суду має правильно вносити до автоматизованої системи діловодства ідентифікаційні дані особи
Під час перегляду Верховним Судом справи № 340/9054/21 від 07 лютого 2022 року він зазначив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права, які регулюють питання функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС. Так, у цій справі апелянт заперечував факт отримання ним рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд». Однак апеляційний суд вважав, що довідка суду першої інстанції про доставку рішення до електронного кабінету відповідача є належним доказом отримання ним електронного примірника рішення суду першої інстанції.
У цій справі Верховний Суд наголосив, що "оскільки апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень (податковим органом), який в обов'язковому порядку повинен був зареєструвати свою офіційну електронну адресу в ЄСІТС, то питання отримання ним рішення суду першої інстанції в електронній формі через підсистему «Електронний суд» має істотне значення при встановленні дати отримання такого рішення, відповідно, початку обчислення строку на апеляційне оскарження".
Суд вказав, що "формування рішення суду в автоматизованій системі діловодства судів та направлення рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень супроводжується автоматичним направленням рішення суду до електронного кабінету суб'єкта владних повноважень, який є учасником справи".
Також суд встановив, що "згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ ВП 43995486 належить філії (інший відокремлений підрозділ) - Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області, утвореному як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, зареєстрованому з 30 вересня 2020 року, а код ЄДРПОУ 39393501 належить юридичній особі - органу державної влади - Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області, яке перебуває у стані припинення з 02 серпня 2019 року".
Як встановили матеріали справи, позов пред'явили саме до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486), однак, в автоматизованій системі діловодства суду у реєстраційній картці електронної справи суд першої інстанції відповідачем у справі зазначив Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501). Тобто в картку внесли некоректні дані. При цьому вже апеляційним судом, своєю чергою, картку було заповнено правильно та коректно внесений відповідний код ЄДРПОУ 43995486.
Отже, суд першої інстанції вніс до відомостей про відповідача неправильний код ЄДРПОУ, який належав Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області, а не відповідачу у справі - Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області як відокремленому підрозділу. Через цю помилку саме Головне управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501) в автоматичному порядку отримувало всі документи, які формувалися судом першої інстанції у справі № 340/9054/21, в тому числі і електронний примірник рішення суду. Водночас Головне управління ДПС у Кіровоградській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43995486), виступаючи відповідачем у справі, такого доступу не мало. Відокремлений підрозділ отримав доступ лише в суді апеляційної інстанції після внесення судом правильного коду ЄДРПОУ відповідача.
З цих причин ГУ ДПС у Кіровоградській області мало доступ лише до електронних документів справи, сформованої судом апеляційної інстанції, і не мало доступу до електронних документів справи, сформованої судом першої інстанції. Касаційний суд дійшов висновку про неможливість прийняття довідки окружного адміністративного суду про доставку рішення суду до електронного кабінету як належного доказу отримання відповідачем рішення суду першої інстанції.
Практичне застосування цих висновків передбачає проведення перевірки коректності відомостей про учасника спору в підсистемі «Електронний суд», оскільки надалі помилки можуть бути належними доказами порушених процесуальних учасників спору.
Про належний спосіб відправки копії судового рішення стороні, яка має зареєстрований електронний кабінет у справах з інформацією з обмеженим доступом
У справі № 520/986/22 апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви Національного банку України про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження. Він виходив з того, що строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у цій справі підлягає відрахуванню з 01.07.2022, тобто з дати направлення рішення суду до Електронного кабінету. Суд також зазначив, що неотримання судового рішення в паперовому вигляді не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Тим часом Національний банк України, звертаючись з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, наполягав, що у ЄСІТС забороняється розміщення та обробка інформації з обмеженим доступом, зокрема, з банківською таємницею. Таким чином висновок про необхідність відрахування строку на апеляційне оскарження з моменту розміщення рішення суду апеляційної інстанції у підсистемі «Електронний кабінет» є хибним.
Верховний Суд у постанові від 16 червня 2023 року підсумував, що позаяк "рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі № 520/986/22 було ухвалено в закритому судовому засіданні та містить інформацію з обмеженим доступом (банківська таємниця), то відповідно до пункту 124 Перехідних положень Положення № 1845/0/15/21 таке рішення / його частина не могло бути оброблено в ЄСІТС та доставлено через вказану Систему в «Електронний кабінет» відповідача у формі, яка б за змістом відповідала оригіналу судового рішення, яке знаходиться у матеріалах справи, тому довідка про доставку електронного листа від 01.07.2022 (копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022) до «Електронного кабінету» відповідача не може бути доказом отримання відповідачем повного тексту судового рішення".
Таким чином, у ситуації, коли справа розглядається в режимі закритого судового засідання через інформацію з обмеженим доступом, суд зобов'язаний дотримуватись вимог статті 251 КАС України та відправляти таке рішення в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням незалежно від наявності в учасників справи електронного кабінету.
|
Олександр Матохнюк |
Щодо альтернативних способів інформування сторін у справі про процесуальні дії
Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року по справі № 120/1401/23 надав правову оцінку щодо належного повідомлення фізичної особи - позивача, коли апеляційний суд відправив копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на її електронну адресу.
Верховний Суд визнав, що "через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами".
Суд вказав, "що хоч вказані дії і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника спору, тому ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення, а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення, оскільки якщо особа знає або не може не знати про судове рішення, саме лише ненадсилання їй тексту рішення рекомендованим листом є формальним порушенням і не повинно мати правового значення, адже правову мету досягнуто".
Висновок щодо правомірності і добросовісності комунікації з учасником справи був також обґрунтований тим, що учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча це необов'язково). Таким чином можемо припустити, що учасник бажає (принаймні не заперечує), щоб суд використовував ці засоби комунікації.
З практичної точки зору такий формат спрощує та пришвидшує комунікацію між учасниками судових спорів та дозволяє судам економити на відправці листів поштою. Така ситуація передбачає вказівку актуальних даних як альтернативних засобів комунікації в процесуальних документах.
Щодо надсилання судом електронної копії судового рішення лише представнику сторони та порядок обчислення строку апеляційного оскарження
У грудні 2023 року на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передали справу № 480/8341/22 для надання правового висновку щодо кількох питань. Перше питання - чи потрібно відправляти судове рішення в електронний кабінет представнику позивача без окремої його відправки у паперовій формі позивачу? Друге питання - чи може у такому випадку рішення вважатися врученим позивачу в розумінні вимог частини 7 статті 251 КАС України. Третє питання - чи наявні підстави визнати поважними причини пропуску строку, якщо копію рішення суду першої інстанції особисто позивачу не направляли.
За висновками Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 8 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22, участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника прирівнюється до участі позивача, тобто учасника справи, для якого у статті 295 КАС України визначені строки на апеляційне оскарження судового рішення.
У цій справі суд дійшов висновку, що "відправка електронної копії рішення суду першої інстанції представнику позивача на його офіційну електронну адресу в ЄСІТС у розумінні частин 5, 7 статті 18 КАС України є належним способом вручення судового рішення представнику позивача, що на підставі частини 7 статті 251 КАС України вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.
З таких мотивів об'єднана палата зазначила, що "в ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси, суд надсилає копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, і з цією датою можна пов'язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як учасником справи".
Ці висновки не застосовуються у ситуації, коли учасник спору змінив представника, який супроводжував спір, чи в інших ситуаціях, які виникають у сторін та їхніх представників в умовах воєнного стану. Водночас підхід суду доречно врахувати при організації комунікації між учасником спору та його представником.
Зрозуміло, що на практиці виникає значно більше питань щодо використання системи електронного судочинства. З вищенаведених висновків суду доцільно щонайменше зберігати прінт-скріни, звертатися із заявами, запитами до судових установ, документувати потенційні процесуальні порушення, які у підсумку можна використати для підтвердження факту дотримання процесуальних строків (чи права на їх поновлення).
Олександр Матохнюк,
молодший юрист юридичної фірми Asters
Отримуй максимум інформації для ухвалення юридичних рішень. Усе законодавство й судова практика, аналітика й правова картина дня - є у рішенні LIGA360:Юрист. Замов прямо сьогодні.
