Спори у справах про спадкування є складними, адже зачасту виникають між особами, які пов'язані між собою родинними відносинами, поєднують у собі одночасно майнові інтереси та моральні аспекти, а також додатково ускладнюються напругою та негативними емоціями, що пов'язано із болем втрати рідної людини та/або образами на близьких.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив тематичний огляд судової практики щодо розгляду справ у спорах про спадкування за період з 2018 року по 2023 рік, в якому виклав правові позиції щодо спорів про визнання заповіту недійсним, його тлумачення; черговості спадкування за законом; усунення від права на спадкування; пропущення строку для прийняття спадщини; отримання права на обов'язкову частку в спадщині; встановлення факту прийняття спадщини, тощо.
З оглядом правових позицій Верховного Суду ви можете детально ознайомитись за посиланням.
Практика Верховного Суду у спорах, що виникають зі спадкових відносин, є великою, тому пропоную до вашої уваги найцікавіші правові висновки:
1. Перебіг позовної давності варто пов'язувати з фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов'язувати саме з таким моментом.
У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. У ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України.
У частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов'язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов'язувати саме з таким моментом.
Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 385/321/20 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та державного акта про право власності на земельну ділянку можна ознайомитись за посиланням.
2. Цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, а тому усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року справа по справі № 755/17978/20 про усунення особи від права на спадкування за законом.
Однак з вищевикладеною правовою позицією не погодилась суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю., виклавши окрему думку про те, що смерть особи жодним чином не впливає на можливість вирішення в судовому порядку спору про усунення її від права на спадкування, оскільки це право може перейти до інших осіб спадкоємців померлого.
3. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2023 у справі № 548/2415/21, з якою ви можете ознайомитись за посиланням.
Такий висновок є сталим та узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17.
4. Перебування спадкоємців за межами країни або в сільській місцевості не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У постанові від 14.11.2022 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі 148/1923/20 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначив, що саме по собі проживання спадкоємців у сільській місцевості чи за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому Верховний Суд наголосив, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв'язку.
5. Під час розгляду справи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає встановленню факт постійного проживання позивача із спадкодавцем.
Позивач посилався на те, що він не зміг вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки він є пенсіонером, фактично проживав зі спадкодавцем без реєстрації місця проживання, а тому прийняв спадщину.
Однак суд дійшов висновку, що Позивач не заявляв вимог про визнання права власності в порядку спадкування, а факт його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не стосується предмета доказування у спорі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин частину третю статті 1268 ЦК України і безпідставно зазначили як встановлену обставину факт прийняття позивачем спадщини, у зв'язку з його постійним проживанням разом із спадкодавцем, оскільки вказана правова норма може бути застосована до правовідносин, пов'язаних з визнанням права власності на спадкове майно спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини (у випадку оспорення такого права іншими особами та відсутності беззаперечних доказів такого проживання для отримання свідоцтва про право на спадщину).
Відповідно, під час розгляду справи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає встановленню факт постійного проживання позивача із спадкодавцем.
Правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20.
Історію судової справи можна переглянути на ІТ-платформі LIGA360. Дізнайтеся, чи не було рішення переглянуто чи скасовано, дізнайтеся деталі справи та оцініть тривалість розгляду. Подробиці за посиланням.
6. Спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Суд зазначив, що згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Отже, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Така правова позиція є сталою та викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2023 року у справі № 524/8967/21; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19; у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16, тощо.
7. Борг спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, входить до складу спадщини. Водночас зобов'язання з відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів не входить до складу спадщини.
Верховний Суд вказав, що предметом спору у справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача, яка є спадкоємцем майна померлого, заборгованості за аліментами.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16 можна ознайомитися за посиланням.
8. На нікчемність правочину може посилатися будь-хто.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 530/1995/18 про визнання заповіту недійсним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок щодо загального розуміння конструкції недійсності правочину, зазначивши, що нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Судова практики Верховного Суду в спорах про спадкування є мінливою та містить неоднакові висновки у подібних правовідносинах, окремі думки суддів з одних і тих же правових питань, в яких досить складно розібратися особі, яка не має правової освіти.
З метою визначення найбільш ефективного способу захисту та досягнення позитивного результату рекомендую скористатися правом на професійну правничу допомогу.
Яна Северин,
адвокат АО DixiLex
Захистіть нотаріальну практику від сумнівних клієнтів. LIGA360:Нотаріус містить досьє компаній та фізосіб з державних реєстрів. Перевіряйте бізнес-зв'язки, підсанкційність, фінансово-майновий стан. Більше переваг - за посиланням.
Читайте також:
