ТОП-10 судових рішень Верховного Суду для бізнесу у 2023 році

Чи існує прецедентне право в Україні? Як відомо, в Україні діє континентальна правова система. Це означає, що законодавство України засноване на нормативно-правових актах, виданих органами законодавчої та виконавчої влади. На відміну від загальної системи права, прецедент, як джерело права, має в Україні другорядне значення. Прецеденти, або судові рішення, є обов'язковими для виконання лише для сторін стосовно яких це судове рішення прийняте. Вони не поширюють свою дію автоматично на інші схожі правовідносини, які виникли між іншими суб'єктами права, та носять казуальний характер. Їх імперативність не встановлено також і для органів державної влади.

Незважаючи на відсутність нормотворчої функції судового рішення, процесуальне законодавство України встановлює необхідність врахування судами нижчої інстанції висновків Верховного суду. Так, наприклад, стаття 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) встановлює, що підставою для касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відступлення від такого застосування має бути вмотивовано обгрунтовано скаржником. Також Закон України «Про судоустрій і статус суддів» каже, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Неоднозначне ставлення. Сьогодні в юридичному середовищі йде запекла боротьба стосовно того, чи володіє судова практика вищих інстанцій, а саме постанови Верховного Суду, ознаками прецедентності чи ні. Прихильники правотворчої сили судового прецеденту спираються на прямі норми законів, які передбачають необхідність застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду при прийнятті рішень судами нижчих інстанцій. Про обов'язковість таких висновків свідчить наявність в процесуальному законі особливої процедури відступлення від правової позиції Верховного Суду.

Прибічники протилежної позиції, наголошують на тому, що суддівська правотворчість є неконституційним елементом та порушує принцип верховенства права.

Важливість системності. В будь-якому випадку, послідовність застосування норм права судами усіх рівнів та їх однозначне тлумачення правозастосовчими органами має вельми важливу роль для нашої держави та єдності у здійсненні державної політики. Судочинство є ефективним способом захисту прав як фізичних, так і юридичних осіб.

На нашу думку, вивчення судової практики судів вищих інстанцій носить критичний характер, перш за все, для підприємців. Знання правової позиції Верховного Суду допоможе суб'єктам господарювання обрати законні способи ведення підприємницької діяльності навіть при наявності прогалин у правовому регулюванні. Розуміння, як саме суди тлумачать певні правові норми, допоможе оцінити ризики та максимально убезпечити свій бізнес від них, вступаючи у правовідносини із контрагентами. Обізнаність у тому, що очікує сторони у суді у випадку виникнення спору, підвищить шанси на судовий захист порушених прав підприємців.

Ми зробили добірку судових рішень Верховного Суду за 2023 рік, на які корисно звернути увагу саме підприємцям.

1. Постанова Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у cправі № 922/2507/18. У зазначеній постанові Верховний Суд власне зазначив межі врахування попередніх висновків Верховного Суду у майбутньому розгляді подібних правовідносин та підстави для касаційного оскарження. Так, вказується, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Також міститься конкретизація тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, а не усі, які існують між сторонами.

Важливі висновки: користуючись правом на касаційне оскарження, необхідно враховувати попередні висновки Верховного Суду в частині, в якій вони викладені в резолютивній частині судового рішення, а не усі обгрунтування, які містяться у мотивувальній частині. Подібність відносин необхідно враховувати саме в тій частині правовідносин, щодо якої виник спір.

2. Постанова Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі 907/741/20 про стягнення коштів вказала на цікаві моменти правових наслідків удаваного правочину. Суд зазначив, що специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин ("прихований") може бути як дійсним, так і недійсним. Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою визнання його недійсним.

Важливі висновки: виявивши, що правочин є удаваним і вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, суд регулює відносини сторін за правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Недійсність цього прихованого правочину не презюмується та його юридичний статус встановлюється відповідно до закону, а встановлюється в кожному окремому випадку.

3. У постанові від 02 травня 2023 року у cправі № 904/648/22 Верховний Суд продовжує звертатися до трендового наразі інституту фраудаторності правочинів. Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість, і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена, тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.

Важливі висновки: вищеперераховані обставини є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

4. Постанова Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 924/497/22 розтлумачила правову сутність арбітражного застереження як частини договору із іноземним елементом. А саме, зазначено, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Також уточнено предмет розгляду міжнародного арбітражу - будь-яка суперечка, яка виникає із договору, який містить арбітражне застереження та у зв'язку з ним, охоплює також і спори стосовно дійсності такого договору.

Важливі висновки: укладаючи арбітражну угоду, сторони визначають особливий обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

5. Постанова Верховного Суду від 04.05.2023 року у cправі № 910/13639/21 наголосила на юридичній силі одностороннього правочину в орендних правовідносинах. У розглянутій справі суд наголосив, що заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних правовідносин. Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.

Важливі висновки: Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та є достатньою передумовою для законного припинення договору оренди, якщо вчинене відповідно до умов договору.

6. Постанова Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 910/6220/22 розкривається питання дублікатів документів та можливості їх використання, як належних доказів у судочинстві. Законодавство України загалом не містить заборони щодо оформлення дубліката втраченого договору. Однак за обставин, коли такий "дублікат" поданий однією із сторін справи, а інша сторона взагалі заперечує вчинення нею відповідного правочину, суд повинен з'ясувати і перевірити, за яких обставин був втрачений оригінал документа, якими доказами ці обставини підтверджуються, чи наявний інший оригінал документа у другої сторони (оскільки договір виготовляється принаймні у двох примірниках, що є рівнозначними), а якщо відсутній, то з яких причин, чи була у відповідача можливість виготовити новий примірник договору замість втраченого (зокрема шляхом звернення до іншої сторони), не складаючи "дубліката" договору, а якщо не було, то чому, коли конкретно (дата) та за яких обставин було виготовлено "дублікати", чи були наявні у представника (представників) сторін на цю дату відповідні повноваження.

Важливі висновки: виготовлення дублікатів документів компанії є законним за умови обгрунтування необхідності такої дії та неможливості виготовити новий оригінальний примірник такого документа.

7. Постанова Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 911/682/21 деталізує умови для зменшення судом суми неустойки, встановленої договором. Необхідно пам'ятати, що неустойка не повинна мати каральної функції. Суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Важливі висновки: встановлена у договорі неустойка може бути зменшена судом у випадку наявності виняткових обставин - її непомірність із сумою збитків, які понесені стороною, та набуття нею каральної функції для боржника.

8. Актуальною на сьогодні є судова практика застосування положень про форс-мажор у договорах. Так, у постанові від 10.03.2023 року у справі № 922/1093/22 Верховний Суд зазначив, сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Навіть у разі наявності сертифіката ТПП України про форс-мажорні обставини суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

Важливі висновки: сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.

9. Постанова Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 910/15264/21 також детальніше тлумачить обставини пов'язані із застосуванням форс-мажору. Суд вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. Кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Важливі висновки: сам лише факт виникнення форс-мажорних обставин та отримання сертифіката торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили не є підставою для звільнення від обов'язку виконання зобов'язання. Неможливість виконання договору по причині обставин непереборної сили повинна бути доведена стороною в суді в кожному конкретному випадку.

10. У постанові від 19 жовтня у справі № 922/206/23 Верховний Суд уточнив момент, пов'язаний із повідомленням про настання форс-мажорних обставин. Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча форс-мажорні обставини й впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Таке повідомлення за змістом не повинно бути "повідомленням про відмову від подальшого виконання зобов'язань".

Важливі висновки: повідомленням про настання форс-мажорних обставин має критичне значення для можливості застосування наслідків настання таких обставин та звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Аліна Горяєва,

юристка GLS Law Company