Як і слід було чекати, рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 рокуяким визначена одноразова можливість касаційного перегляду судових рішень в адміністративних і господарських спорах, створило нове поле для дій народним депутатам України. Внесений А. Портновым і В. Пилипенко законопроект №6211 від 18 березня 2010 року передбачає приведення у відповідність з Конституцією України повноважень Верховного Суду України, а саме: пропонує відібрати у останнього можливість касаційного розгляду в адміністративних і господарських спорах з раніше існуючих причинзалишивши тільки виняткову обставину, якою вважається порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань при вирішенні справ судами, якщо воно встановлене міжнародною установою, чия юрисдикція визнана Україною.
У випадку якщо законопроект буде ухвалений Верховною Радою України, це матиме цілий ряд наслідків.
1) По-перше, законопроектом визначена доля тих справ, які тільки "в дорозі" до розгляду у ВСУ. У разі, якщо провадження у справі останнім не збуджено, справа розглядатися вже не буде.
2) По-друге, будуть вагомі підстави для скорочення штату суддів ВСУ, про чию долю законопроект умовчує.
3) По-третє, роль ВХСУ і ВАСУ "додає в ціні", оскільки вказана виняткова обставина для перегляду ВСУ в їх категоріях справ стануться рідко.
4) По-четверте, з внесенням пропонованих змін теоретично ніщо не заважатиме ВХСУ і ВАСУ "правити бал" і приймати абсолютно різні рішення, використовуючи одні і ті ж матеріальні нормиоскільки у ВСУ вже не буде повноважень по відношенню до судових рішень, які виникали при неоднаковому застосуванні судами одного і того ж положення закону або іншого нормативно-правового акту в аналогічних справах, а таких повноважень по відповідному перегляду у ВХСУ і ВАСУ немає. В цьому випадку залишається лише сподіватися на те, що судді пам'ятатимуть усі свої рішення і не мінятимуть підхід до них.
5) По-п'яте, під питання ставляться раніше напрацьовані роз'яснення, рекомендації і інші чисельні документи ВСУоскільки до них навряд чи тепер строго прислухатимуться ВХСУ і ВАСУ.
6) По-шосте, законопроект не вносить зміни в норми, що стосуються перегляду в господарському процесі за нововыявленным обставинами. Таким чином, не вирішено питання у справах, які раніше розглядалися ВСУ і можуть бути знову переглянуті ним же, адже саме він розглядав раніше справу.
Цікавим питанням залишається: а чому ж не ліквідовувати ВАСУ і ВХСУ, залишивши відповідні повноваження тільки ВСУ? Адже "пускаючи під ніж" ВСУ, законопроект фактично пропонує повністю переформатувати судову систему і традицію, що раніше існувала правовоюале не аргументує свій вибір на користь ВАСУ і ВХСУ.
Хочеться вірити, що законопроект буде допрацьований для того, щоб не створювати хаосу в судовій системі України, яка і так переживає не самі кращі часи. В той же час зрозуміле те, що кожна істотна реформа потребує деталізованого обговорення і аналізу можливих наслідків, у тому числі і з боку соціуму. Така значна реформа, після її удосконалення, швидше за все передбачатиме адаптаційний період, оскільки слабо віриться, що судова система сьогодні готова до таких радикальних заходів.