Судова практика щодо банківських спорів завжди була динамічною, суперечливою та сповненою цікавих правих висновків про застосування норм права, які тиражувались на інші правовідносини.
Однак, з моменту повномасштабного вторгнення рф, позичальники банків опинились у вразливому становищі, що змусило державу реагувати та внести ряд змін до законодавства. Нагадаємо, що:
1. У період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України (3% річних та інфляційні нарахування), а також від обов'язку сплати неустойки (штраф, пеню). Штрафні санкції, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання), підлягають списанню. Зазначене стосується усіх кредитів, як споживчих, так і для бізнесу.
2. Банки не можуть: звертати стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку (набувати право власності шляхом реєстрації на підставі іпотечного застереження або здійснювати продаж предмету іпотеки від свого імені третій особі), виселяти мешканців з предмету іпотеки. Предмет іпотеки не може бути проданим на електронних торгах на виконання рішення суду про звернення стягнення. Зазначене стосується предметів іпотеки, що належать фізособам та перебувають в іпотеці за споживчими кредитами.
Питома вага судових рішень Верховного Суду в банківських спорах припадала саме на спори, які виникають із зазначених вище правовідносин і які, наразі, відкладені на «після війни». Однак, серед справ, провадження в яких були порушені до введення в дію законодавчих обмежень, є ті, які, на нашу думку, заслуговують уваги.
1. Щодо способу захисту: про визнання припиненими всіх зобов'язань, - постанова ВП ВС від 19 жовтня 2022, справа № 910/14224/20.
Велика Палата Верховного Суду (надалі - ВП ВС) розглянула касаційну скаргу у справі за позовом АТ «Нікопольський завод феросплавів» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненим, в якій сформулювала висновок про способи захисту інтересу особи в правовій визначеності.
Суть спору: Між АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «НЗФ» було укладено кредитний договір, за умовами якого АТ «НЗФ» надавався кредит. АТ «НЗФ» здійснив повернення кредитних коштів, своєчасно та у повному обсязі сплатив проценти та винагороду банку, що підтвердив платіжними дорученнями, банківськими виписками та довідками банку про відсутність позикової заборгованості.
Проте, АТ КБ «ПриватБанк» у поданому в 2019 році позові до суду штату Делавер (США) зазначило про участь АТ «НЗФ» у схемах відмивання коштів, організованих українськими олігархами та їхніми агентами закордоном, внаслідок яких кошти, отримані АТ «НЗФ» за кредитним договором, не були використані за цільовим призначенням, а були відмиті, без наміру їх повернення банку.
АТ «НЗФ» звернувся до суду з позовом про визнання припиненими всіх зобов'язань перед банком за кредитним договором, оскільки банк не визнає припинення договірних зобов'язань.
Позиція ВП ВС: Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.
Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.
Способами захисту інтересу особи в правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
Такі способи захисту будуть належними, лише якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Визнання припиненими зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором є ефективним способом захисту інтересу боржника в правовій визначеності, якщо боржник належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором, зокрема і щодо використання отриманих кредитних коштів за встановленим цільовим призначенням, але кредитор не визнає такого виконання
У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
ВП ВС виснувала, що АТ «НЗФ» правильно визначився з ефективним способом захисту, свого порушеного інтересу у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, оскільки, банк створив правову невизначеність у відносинах з АТ «НЗФ» за кредитним договором щодо стану взаємних прав та обов'язків, зазначивши інформацію у позові до суду штату Делавер (США), чим порушив законний інтерес позивача у правовій визначеності щодо його обов'язків за кредитним договором.
2. Щодо способу захисту банку-іпотекодержателя: про визнання недійсними результатів аукціону з продажу заставного майна боржника та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону, - постанова ВП ВС від 06 липня 2022, справа № 914/2618/16.
ВП ВС розглянула касаційну скаргу банку у справі за позовом банку до арбітражного керуючого, біржі, переможця аукціону та боржника, про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна та свідоцтва, скасування запису про державну реєстрацію, права власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання передати (повернути) майно у межах справи про банкрутство.
Суть спору. Заставне майно, що було предметом продажу на аукціоні в рамках процедури банкрутства, перебувало в іпотеці та заставі банку на підставі забезпечувальних договорів.
Судовими рішеннями у справі про банкрутство боржника зупинено дію ухвали суду щодо надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна та заборонено ліквідатору та біржі вчиняти дії з проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження заставного майна боржника, що є предметом забезпечувальних договорів.
Всупереч означеному вище, аукціон з продажу заставного майна відбувся, біржа склала протокол проведення аукціону, а боржник підписав із переможцем аукціону договір купівлі-продажу.
Банк обґрунтовував порушення встановленого законом порядку проведення аукціону з продажу заставного майна, яке було в іпотеці та заставі у банку, тим, що аукціон відбувався під час дії судової заборони та під час зупинення дії ухвали суду про надання згоди ліквідаторові на продаж, заставного майна; початкова вартість майна була необґрунтованою, бо не відповідала ринковій; строк на подання заявок на участь в аукціоні був нерозумним.
Позиція ВП ВС. Аргументи позивача, а також пов'язані з ними аргументи арбітражного керуючого, переможця аукціону, боржника, інших кредиторів останнього, суд має зважити не у межах цього провадження, а за належною позовною вимогою.
Вимога про визнання недійсними результатів аукціону з продажу заставного майна боржника та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону, є неналежним способом захисту прав та інтересів банку іпотеко- та заставодержателя, який не був учасником аукціону і який вважає, що переможець аукціону набув право власності на заставне майно, якого не міг набути (зокрема, через те, що аукціон відбувався під час дії судової заборони/ зупинення дії ухвали суду про надання згоди на продаж заставного майна). У такому разі банк має право витребувати в інтересах боржника заставне майно в переможця аукціону на підставі ст.1212 ЦК України (якщо це майно буде відчужене третій особі - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що підписаний боржником із переможцем аукціону договір купівлі-продажу не міг бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем.
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за боржником права власності на нерухоме майно до державного реєстру незалежно від того, відбувається таке витребування в порядку віндикації чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його без достатньої правової підстави, чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі.
|
Ірина Ганчар |
3. Щодо поділу між подружжям майна, яка перебуває в іпотеці, - постанова КЦС ВС від 18.01.2023, справа № 359/441/20.
Суть спору. ОСОБА_1 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням суду. ОСОБА_1 просив суд визнати його право власності на 1/2 спірної квартири. Згідно зі свідоцтвом про право власності спірна квартира належить відповідачу.
В червні 2008 між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, за яким для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, відповідач передала в іпотеку банку спірну квартиру.
Відповідач проти задоволення позову заперечувала з підстав того, що спірна квартира є предметом іпотеки, на який чинним рішенням суду звернено стягнення і накладено арешт в рамках виконавчого провадження.
Позиція КЦС ВС. Право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Конструкція ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК України).
Аналіз ч.1, 2 ст.23 Закону України «Про іпотеку», свідчить, що якщо в іпотеку передано майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на момент такої передачі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, то наступний поділ цього майна з визначенням часток кожного із подружжя, не припиняє іпотеку.
Перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки, при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки.
4. Щодо подвійного відступлення права вимоги, - постанова КЦС ВС від 18.01.2023, справа № 752/16818/18.
Суть спору: 22 травня 2015 між банком та Новим кредитором 1 укладено договір відступлення права вимоги до Боржника, відповідно до якого банк передав Новому кредиторові 1 права вимоги за кредитним договором.
19 березня 2019 за результатами аукціону з продажу активів банків, що ліквідуються, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, між банком та Новим кредитором 2 укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав, в тому числі, до Боржника» за кредитним договором право вимоги до якого раніше було відступлено Новому кредитору 1;
Позиція КЦС ВС: на момент вчинення другого відступлення не спростовано презумпцію правомірності першого договору відступлення права вимоги.
У разі якщо теж саме право вимоги відступлене первісним кредитором різним новим кредиторам, належним новим кредитором буде вважатися та особа, для якої відступлення відбулося раніше.
Ірина Ганчар,
адвокат ФК Activitis
Забезпечте систематичний моніторинг законодавства та змін правового поля для вашого бізнесу. З LIGA360:Compliance ви не пропустите жодної вимоги від регуляторів - в тому числі нововведень в галузі фінансового моніторингу, податкового чи антимонопольного законодавства. Отримайте повноту інформації для свого бізнесу з LIGA360.
