У світі є тільки дві неминучі речі - смерть і податки.
Бенджамин Франклін
Всупереч песимістичним завіренням Бенджамина Франкліна про те, що податки - неминуча річ в нашому житті і від них нікуди не подітися, з цим ще можна посперечатися. Очевидно, Бенджамину Франкліну просто не довелося жити в століття офшорів, які вже давно перетворилися на справжню мекку бізнесу, - місце, де можна уникнути високих податків і пильної уваги контролюючих органів. І усе це на абсолютно законних підставах. ЛIГА :ЗАКОН розбиралася в нюансах реєстрації офшорних компаній і деяких аспектах їх діяльності, а також в особливостях позиції України відносно IBC (International Business Companies, так називають звільнені від податків компанії у більшості офшорних юрисдикцій) на присвяченому цим питанням практикумі.
Про плюси і мінус
Офшори як найефективніші на сьогодні інструменти середнього і великого бізнесу - це реальна можливість на абсолютно законних підставах оптимізувати оподаткування, уникнувши сплати надмірно високих податків. На противагу місцевим підприємцям з офшорної юрисдикції, "чужоземська" офшорна компанія чи повністю звільнена від сплати податків, або платить їх, але по досить скромним ставкам. Крім того, один раз в рік IBC платить держмито, щоб і далі продовжувати свою діяльність.
Використання офшорних механізмів у бізнесі несе в собі масу вигод, якось:
- низькі або нульові ставки податків;
- реєстрація фірми проходить швидко і просто;
- у більшості офшорних зон немає обов'язку подавати звітність;
- мобільність капіталу і анонімність його власника. Прихована власника серед іншого забезпечується через механізм акцій на пред'явника (bearer shares), на яких не вказується ім'я власника, а їх власник не повинен реєструватися в реєстрі акціонерів компанії. Така схема діє у Белізі, Панамі, на Сейшелах та ін.;
- конфіденційність операцій;
- необов'язкова присутність засновників компанії.
У багатьох юрисдикціях немає вимог до статутного капіталу. Не виникає складнощів і при відкритті банківських рахунків від імені офшорної компанії. До речі, найбільше сприяння тут роблять прибалтійські банки, втім, вони все ж захочуть дізнатися, хто ви і яку діяльність мають намір вести.
Мабуть, єдиний недолік офшорів в тому, що вони не можуть займатися підприємництвом у країні реєстрації (звідси, до речі, і відбувається поняття "off shore" - англ. "поза берегом", тобто діяльність, розрахована для ведення за межами офшорної юрисдикції). Порушивши цю умову, компанії негайно втрачають усі пільги і статус офшорних.
Недолік офшорних компаній - неможливість займатися підприємництвом в країні реєстрації |
Застосовувати офшорні схеми можна практично скрізь. Це класичні експортно-імпортні операції; "приховане" володіння майном; купівля-продаж великих активів; використання прав інтелектуальної власності; відкриття банківських рахунків і поповнення оборотних коштів; нарешті, для захисту майна від посягань рейдерів.
Легше! Швидше! Дешевше!
Варто відмітити, що реєстрацію офшорної компанії можуть здійснювати виключно професійні агенти, що мають на те відповідну ліцензію. Нерезиденти, будь то українці, росіяни або інші жителі, цього зробити не можуть. З іншого боку, для багатьох бізнесменів це швидше плюс - відсутність необхідності особистої присутності. Щоб реалізувати задумане і стати щасливим власником офшорної компанії, досить звернутися в одну з українських консалтингових компаній, що має контакти за кордоном і що спеціалізується на реєстрації офшорних компаній (IBC). На сьогодні ціна і терміни створення таких IBC можуть лише порадувати.
Існує два способи ті, як стати законним власником іноземної компанії :
1) Придбати готову - "поличну" компанію, із зареєстрованою назвою і повним пакетом документів. Оформити право власності на таку IBC можна впродовж однієї години (як правило, консалтингові фірми в Україні, що спеціалізуються на цьому, можуть запропонувати підбірку з готових "поличних офшорів" залежно від потреб клієнта). Недолік схеми - не завжди повний набір необхідних документів, нерідко вони ще і не апостилизированы, що може створити певні труднощі при відкритті банківського рахунку.
2) Замовлення "своєї" компанії, з урахуванням усіх побажань і нюансів. Виконується таке замовлення в найкоротші терміни: від однієї до максимум чотирьох тижнів залежно від країни юрисдикції. Наприклад, реєстрація компанії на Багамських островах, у Белізі, БВО (Британських Віргінських островах) займе 2-3 тижні; у Гонконзі, Гібралтарі, Кіпрі, Панамі, на Сейшельських островах - 3-4 тижні.
Стати власником офшорної компанії можна і за годину, максимум за 4 тижні. Ціна - від 2 тис. до 10 тис. доларів США |
Вартість офшорів варіюється в діапазоні 2000 - 5000 доларів США, а ось схеми з декількох компаній обійдуться дорожче: в цілому до 10 000 доларів. Також варто відмітити, що від майбутнього власника офшорної фірми потрібно авансову оплату зробленого замовлення, і лише після цього проводиться власне реєстрація. Післяплата, у тому числі часткова, не практикується.
"Паспорти" на офшор
Покупцеві IBC (він же бенефіціар - істинний власник офшорної компанії) варто звернути увагу на наданий йому комплект засновницьких документів фірми. Ця свого роду "паспортна" документація офшорної фірми повинна включати:
- Certificate of Incorporation - сертифікат про реєстрацію в офшорній юрисдикції;
- Memorandum and Articles of Association - меморандум асоціації і статут;
- Share Certificate - сертифікат акцій (іменних або на пред'явника);
- Перший протокол про призначення директорів/секретарів компанії;
- Resignation of director/secretary - відмовні листи від директорів/секретарів;
- Declaration of Trust - трастова декларація;
- General Power of Attorney - Генеральне доручення;
- Argreement for the provision of nominee services - договір про надання номінального сервісу;
- Corporate Seal - друк компанії.
Наявність таких документів забезпечує безпроблемное існування новоспеченої офшорної фірми. Але найважливішим тут являється не сертифікат про реєстрацію фірми, а Declaration of Trust - трастова декларація ув'язнений між реальним але прихованим власником IBC і номінальним акціонером (nominee shareholder). Ця письмова угода, в якій номінальний акціонер визнає, що він є номінальним і діє по інструкції бенефіціара, а також тримає акції на користь цієї конкретної фізособи. Самостійно управляти активами він не має права, про що обов'язково вказується в декларації.
Що стосується необхідності завірення засновницьких документів компанії за формою апостиль, що частенько йде як додаткова послуга для клієнта і оплачується окремо, то однозначної відповіді на це питання не існує. Апостиль - спеціальний штамп, затверджений Гаагською конвенцією 1961 року (учасниками якої є 184 держави, включаючи Україну). Придбаваючи компанію, новоспечений власник, по суті, отримує на руки теку з документами, які мають бути апостилизированы, тобто признаватися у будь-якій іншій країні, де засновник має намір відкрити представництво або просто банківський рахунок. Згідно Гаагської конвенції, будь-які інстанції в країнах, що її підписали, зобов'язані беззастережно визнавати юридичну силу легалізованого документу, якщо до нього прикріплений спеціальний сертифікат - апостиль (APOSTILLE).
Легалізувати документи IBC апостиль краще відразу: пізніше їх можуть попросити банки і ділові партнери |
В цілому компанія може працювати і без апостилизированных документів. Будь-який документ, виданий Регістром підприємств країни або ж самою компанією, сам по собі є легітимним, тому компанія може працювати роки, перш ніж випробувати дійсну необхідність в додатковій легалізації. В той же час у будь-який момент попросити про пред'явлення апостилизированых документів можуть ділові партнери або навіть чиновники, наприклад, при відкритті представництва компанії або банківського рахунку. Тому краще всього таки легалізувати свої документи. А оскільки з оригіналами документів розлучатися завжди жалко, юристи рекомендують легалізовувати за формою апостиль не оригінали документів, а їх копії, що придбавають тим самим силу оригіналу. Легалізацію документів можна проводити у будь-якій країні, яка підписала Гаагську конвенцію і отримала право видавати апостиль.
Через деякий час офшорній компанії знадобиться сертифікат про повноцінний статус (C.G.S.або Certificate of Good Standing) - офіційний документ, що видається Регістром підприємств в країні реєстрації і що підтверджує, що ця компанія на момент видачі CGS знаходиться в повноцінному стані, здала усі звіти і сплатила покладені держмита. Іншими словами, в документі заявляється, що IBC дійсно існує і претензій до неї немає. Наявність такого документу дуже важлива: банки, що не мають можливості перевіряти діяльність офшорів, щорічно просять такий сертифікат, щоб переконатися, що компанія дійсно існує і з нею можна мати справу.
Ще одним плюсом офшорних юрисдикцій є досить швидка добровільна ліквідація IBCщо дуже корисно, якщо необхідно терміново закривати одну офшорну фірму (зважаючи на значні негативні зміни в порядку оподаткування юрисдикції) і відкривати іншу в країні з більше щадним податковим режимом. Примусова ліквідація може здійснюватися з однієї-єдиної причини: несплата обов'язкових щорічних зборів (держмита, яке слід вносити щороку, щоб і далі продовжувати діяльність).
Who is who в офшорній компанії
В цілому офіційно представляти офшорну компанію доручено двом особам - номінальному акціонерові (nominee shareholder) і номінальному директорові (nominee director). Це суб'єкти, які стануть "вивіскою" фірми, приховуючи істинного власника компанії - бенефіціар. Самостійно шукати таких осіб майбутньому власникові IBC необов'язково, відповідні послуги номінального сервісу роблять компанії, які займаються реєстрацією IBC.
Головним документом, що зв'язує бенефіціар (реального власника) і номінального акціонера (юридичного власника), являється трастова угода, в якій гранично чітко обмовляється, що корпоративні права компанії, як і усі її активи, належать бенефіціару, а номінальний акціонер лише формально володіє акціями.
Що стосується номінального директора, то їм може бути не лише фізична, але і юридична особа, що не бере реальної участі в управлінні компанією.
Україна проти офшорів?
І таке можливе, хоча з нюансами...
Упродовж останніх декількох років багато держав встигли ввести або тільки планують ввести обмеження відносно компаній з ряду офшорних зон і, як правило, перелік таких зон оформляється в спеціальних інформативних списках. Не залишилася осторонь і Україна, закріпивши власний список розпорядженням КМУ "Про перелік офшорних зон" від 24.02.2003 № 77-р. Само наявність такого документу - це, можна сказати, своєрідна форма захисту національних контролюючих органів, в першу чергу податкових, від "свавілля" офшорних зон. А ведення бізнесу в одній з країн, що потрапили в список, частково зменшує ті податкові переваги, які могли б бути.
Згідно п. 18.3 ст. 18 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"при укладенні договорів, що передбачають здійснення оплати товарів, робіт і послуг на користь нерезидентів, розташованих в офшорних зонах, або при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податків на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат в сумі, складовій лише 85 % від сплаченої вартості продукції. Такі обмеження застосовується у разі, якщо:
- нерезидент, з яким укладений договір на оплату товарів (робіт, послуг), розташований в офшорній зоні;
- розрахунки за товари (роботи, послуги) здійснюються через нерезидентів, розташованих в офшорній зоні (як через посередників в розрахунках);
- плата за товари (роботи, послуги) здійснюється через банківські рахунки нерезидентів, розташованих в офшорній зоні.
Потрібно відмітити, що в деяких випадках такі обмеження можна обійти. Більше того, самі податківці не зможуть чіплятися до цих "схем відходу", адже саме вони самі свого часу дали на це добро. Так, якщо оплата продукції йде на рахунок іноземною компанії-нерезидента (зареєстрованою не в офшорній зоні, а, скажемо, в Польщі або Росії), але на офшорний банківський рахунокто правило п. 18.3 ст. 18 Закону про оподаткування прибутку не застосовується. Про це свого часу говорила ДПАУ, за що їй окреме спасибі від багатьох підприємців.
Український законодавець зумів охопити своїм регулюванням офшорні зони. Лазівки, правда, залишилися |
Вибір офшорної юрисдикції - першочергове завдання, яке стоїть перед потенційним бенефіціаром. І тут слід звернути увагу на країни, які з тих або інших причин не увійшли до списку Кабміну. Вигідними країнами з позиції оподаткування які на сьогодні не числяться в списку КМУ а отже, на них не поширюється "правило 85 %", являються Гонконг, Маврикій, Панама, Уругвай, Об'єднані Арабські Емірати, Кіпр і деякі інші.
До речі, навіть якщо список у черговий раз зміниться (наприклад, до нього увійде Панама або Кіпр), то на це є спеціальна норма Закону про оподаткування прибутку, який свідчить, що "правило 85" застосовується лише з початку звітного кварталу, що йде за тим, коли був офіційно опублікований новий, видозмінений список офшорних зон. За цей час можна оперативно ліквідовувати одну офшорну фірму і відкрити її в іншій юрисдикції, якщо виходячи з проведеного аналізу сума податку виходить набагато більшою, ніж розраховувалося при створенні IBC.
| ВИСНОВОК |
Офшори, будучи абсолютно легальним способом оптимізації бізнесу, таять в собі масу податкових переваг і можливостей. Втім, до процесу їх створення потрібно підходити дуже ретельно: нерідко відсутність потрібного папірця, який не надали бенефіціару у складі пакету засновницьких документів, може перешкодити відкрити рахунок у банку, може зірвати ділову угоду і навіть зіпсувати стосунки з партнерами. Усе це потрібно враховувати. Та і українське законодавство не залишилося в стороні від офшорного регулювання, тому вибирати дійсно потрібну офшорну зону потрібно грамотно, а краще всього - за допомогою фахівця з податкового планування. Яку офшорну юрисдикцію вибрати і по яких операціях, а також які легальні схеми можуть застосовуватися з метою зменшення загальної бази оподаткування - в одному з наступних матеріалів ЛIГА :ЗАКОН.
