Законодавчі ініціативи у сфері правосуддя, дружнього до дитини

Правопорушення неповнолітніх та пов'язані з ними інші негативні явища у дитячому середовищі набули характеру соціального явища, що у свою чергу зумовлює необхідність активізації діяльності із запобігання правопорушенням у дитячому середовищі та вжиттю необхідних заходів.

Внаслідок недостатньої координації у діяльності державних органів, установ та закладів, недержавних організацій, що здійснюють заходи з профілактики правопорушень серед дітей, неповнолітніми вчиняються правопорушення (повторні правопорушення), у тому числі до досягнення ними віку кримінальної відповідальності.

Згідно з даними судової статистики за 2020 рік, наведених у проведеному Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні дослідженні щодо забезпечення додержання прав дитини в системі кримінального правосуддя, у судах першої інстанції перебувало 6 377 кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, що становить майже 3% від загальної кількості кримінальних проваджень.

1 846 кримінальних проваджень щодо неповнолітніх осіб у судах першої інстанції закінчилося постановленням вироку. 2 208 осіб було засуджено (з них 198 дівчат) і лише 11 виправдано. Значною залишається частка тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких засуджено більше половини усіх неповнолітніх .

Не знаходять належного реагування і обставини, які свідчать про перебування дитини у групі ризику, що у свою чергу в подальшому може стати причиною вчинення дитиною правопорушення (вживання спиртних напоїв, тютюнових виробів та наркотичних засобів, домашнє насильство, булінг тощо).

При цьому, як було вірно констатовано у Національній стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1027-р, основними факторами, що впливають на формування протиправної поведінки дітей, є негативне (криміногенне, протиправне тощо) оточуюче середовище, в якому зростають діти та під впливом якого формується їх світогляд, моральні цінності та особистості; бажання до самореалізації та утвердження авторитету серед однолітків; недостатній рівень виховання та правової освіти; відсутність розуміння наслідків своїх вчинків, а також відсутність доступних програм організації дозвілля.

Послуги, що можуть отримати неповнолітні, які вчинили правопорушення, переважно спрямовані на виправлення вже сформованої протиправної поведінки, а не на подолання факторів, що зумовили таку поведінку.

Актуальним є питання підвищення ефективності реалізації міжнародних стандартів щодо правосуддя, дружнього до дитини, зокрема спеціалізації та відповідної підготовки фахівців, які перебувають у контакті з дитиною, дотримання найкращих інтересів дитини при здійсненні кримінального провадження, недопущення її повторної віктимізації.

Гострою також є проблема відсутності альтернативних кримінальному провадженню та судовому розгляду механізмів реагування на правопорушення дітей.

Так, особливості підстав для притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх та призначення покарання врегульовано Загальною частиною Кримінального кодексу України, зокрема, Розділом XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх».

Кримінальне провадження щодо неповнолітніх регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, особливостям кримінального провадження щодо неповнолітніх присвячено Главу 38 Кримінального процесуального кодексу України.

З 2019 року в Україні успішно реалізовується пілотний проект «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» . У межах цієї програми за умов вчинення неповнолітньою особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, наявності потерпілого, визнання неповнолітнім факту вчинення кримінального правопорушення та надання згоди неповнолітньою особою та потерпілим на участь у програмі, неповнолітню особу можуть звільнити від кримінальної відповідальності на підставі статей 45, 46, 48 Кримінального кодексу України або закрити кримінальне провадження на підставі частини четвертої статті 56, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Під час програми неповнолітній та потерпілий беруть участь у медіації, внаслідок якої укладається угода.

Разом з тим діючому законодавству України не вистачає системних норм щодо роботи з дітьми у конфлікті з законом, яка б базувалася на концепції відновного правосуддя, створення умов для швидкої реінтеграції неповнолітньої особи до суспільства, а також щодо ефективної діяльності усіх суб'єктів юстиції стосовно дітей із запобігання перебуванню дитини у групі ризику та правопорушенням у дитячому середовищі.

Наразі у багатьох країнах сформувалися й успішно функціонують різноманітні за формами системи ювенальної юстиції. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів, які визначають гарантії дотримання прав та найкращих інтересів неповнолітньої особи під час здійснення правосуддя, особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх, правове регулювання профілактики правопорушень тощо.

Прикладами є законодавчі акти інших країн щодо правосуддя для дітей, з-поміж іншого, Закон Австрії «Про здійснення правосуддя щодо неповнолітніх» від 1988 року, Закон Республіки Польщі «Про кримінальне провадження у справах неповнолітніх» 1982 року, Кодекс ювенальної юстиції Грузії 2016 року.

Про необхідність комплексного вирішення питання стосовно юстиції щодо дітей йде мова й у низці наукових статей та публікацій в Україні.

Однією з дослідників проблем щодо ювенальної юстиції є Крестовська Н., яка у своєму досліджені за суттю започаткувала формування нового наукового напряму в юриспруденції - правової ювеналістики (науки ювенального права). Проаналізувавши ювенально-правові відносини та концептуальні моделі ювенальної юстиції, було надано авторську концепцію ювенальної юстиції.

Опацький Р. у своїй монографії вказує на необхідності визначення ювенальної політики як пріоритету діяльності держави в соціальній сфері та як невід'ємну складову національної безпеки держави.

Зроблено висновок, що серед основних пріоритетів формування та реалізації ювенальної політики необхідно назвати, зокрема, вдосконалення законодавчого забезпечення єдиної державної ювенальної політики, включаючи розвиток ювенального права та ювенальної юстиції в регіонах.

У своїй науковій статті Веселов М. за результатами проведеного дослідження сформулював висновки, зокрема, про те, що з метою удосконалення регулювання правовідносин у сфері ювенальної юстиції, в тому числі і адміністративно-правових, в Україні слід розробити та прийняти закон «Про ювенальну юстицію». Цей правовий акт має включати систему суб'єктів ювенальної юстиції, їх завдання, права та обов'язки; засади для здійснення правосуддя щодо дитини, а також за участю дитини (потерпілого, свідка); вимоги та адміністративно-правовий механізм ювенальної спеціалізації проваджень за участю дітей, соціалізації кримінального провадження тощо.

Початком діяльності з удосконалення правового регулювання у сфері правосуддя, дружнього до дитини, стало прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 24.05.2017 № 357, якою було утворено Міжвідомчу координаційну раду з питань правосуддя щодо неповнолітніх (далі - Міжвідомча координаційна рада).

Саме в рамках Міжвідомчої координаційної ради було розпочато роботу щодо розробки проєкту Закону України «Про юстицію, дружню до дитини», який спрямований на запровадження ефективних правових механізмів у сфері захисту прав дітей у контакті з законом.

Відтак внесені Кабінетом Міністрів України проєкт Закону України «Про юстицію, дружню до дитини», який зареєстровано у Верховній Раді України за № 5617 (далі - проєкт Закону 5617), та супутній до нього проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо юстиції, дружньої до дитини», який зареєстровано у Верховній Раді України за № 5618 (далі - проєкт Закону 5618), розроблено з метою посилення захисту прав неповнолітніх, що вчинили кримінальні правопорушення, а також задля створення умов для організації та ефективного функціонування юстиції, дружньої до дитини, що відповідає вимогам Конвенції про права дитини та іншим міжнародним стандартам.

Проєктом Закону 5617 пропонується передбачити принципи юстиції, дружньої до дитини, положення стосовно взаємодії суб'єктів юстиції щодо дітей, норми про поводження з дітьми, які вчинили правопорушення і потрапили до системи правосуддя, а також з дітьми, які є потерпілими або свідками і потребують застосування заходів соціальної реабілітації.

Також проєкт Закону 5617 передбачає альтернативні кримінальному провадженню та судовому розгляду механізми реагування на правопорушення дітей, зокрема проведення процедури відновного примирення (медіації) та/або застосування одного чи декількох відновних заходів як то застереження або покладення на дитину певних обов'язків (не змінювати місце проживання, відшкодувати шкоду, пройти корекційну програму тощо), спрямованих на соціальну реабілітацію дитини і запобігання повторному вчиненню нею правопорушень.

Так, згідно з положеннями проєкту Закону 5617 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого дитиною кримінального правопорушення і відомостей про особу дитини та умов її життя за її згодою та згодою її законного представника до неї може бути застосовано виведення з кримінального провадження за угодою із прокурором на підставах та в порядку, передбаченому кримінальним та кримінальним процесуальним законами.

Ще однією новелою проєкту Закону 5617 є пропозиція щодо ліквідації загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації та покладення їх функцій щодо здійснення соціальної реабілітації дітей у контакті та конфлікті із законом (зокрема дітей, які після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечне діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років) на центри соціально-психологічної реабілітації дітей.

Крім того, для належного забезпечення запропонованих проєктом Закону 5617 принципів поводження з дітьми проєктом Закону № 5618 пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, пропонується:

- закріпити на законодавчому рівні норми про презумпцію невинуватості, згідно з якими дитина у конфлікті із законом не повинна доводити свою невинуватість і вважається винуватою у вчиненні правопорушення лише за умов доведення її винуватості у встановленому законодавством порядку;

- передбачити можливість застосування до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років за вчинення адміністративних правопорушень відновних заходів у виді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки та участі у освітніх, культурних та спортивних заходах (відвідування лекцій, тренінгів, курсів тощо);

- закріпити необхідність врахування при розгляді справи про адміністративне правопорушення, вчинене неповнолітнім у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, умов його життя та виховання, склад та відносини у сім'ї, здатність батьків чи осіб, що їх замінюють, позитивно впливати на поведінку неповнолітнього, стан його здоров'я та рівень розвитку;

- запровадити адміністративну відповідальність для батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а також умисне невиконання ними чи дітьми рішення суб'єкта юстиції щодо дітей про застосування спеціальних заходів запобігання перебуванню дитини у групі ризику та правопорушенням у дитячому середовищі.

Змінами до Кримінального кодексу України, серед іншого, пропонується:

- закріпити загальні положення щодо особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх з метою визнання інтересів дитини як найвищого пріоритету під час кримінального провадження;

- передбачити можливість звільнення неповнолітнього, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, від призначення покарання із застосуванням відновних заходів;

- встановити можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності, якщо він виконав умови угоди про виведення із кримінального провадження;

- передбачити можливість призначення громадських робіт неповнолітнім з чотирнадцяти років.

У свою чергу змінами до Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, пропонується:

- надати повноваження прокурору щодо вирішення питання про можливість виведення неповнолітнього із кримінального провадження та вжиття щодо нього відновних заходів, здійснення контролю за виконанням угоди про виведення неповнолітнього із кримінального провадження;

- доповнити перелік осіб, які беруть участь у провадженні щодо неповнолітнього, такими особами, як педагог, психолог, представник служби у справах дітей;

- удосконалити порядок здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, які вчинені неповнолітніми, зокрема, проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій;

- встановити особливості проведення кримінального провадження з неповнолітнім потерпілим чи свідком, які проводяться у присутності законного представника, психолога та/або педагога за спеціальною методикою («Зелена кімната», «Барнахус»), з використанням відеозапису за згодою малолітнього або неповнолітнього, якому роз'яснюється можливість використання судом відеозапису замість допиту в судовому засіданні;

- визначити механізм виведення дитини з кримінального провадження.

Таким чином, положення проєктів Законів України №№ 5617, 5618 спрямовані на удосконалення законодавчих норм, що стосуються дітей у контакті з законом, охоплюють пов'язані між собою правовідносини: від повноважень спеціальних органів і установ держави, задіяних у процедурах юстиції щодо дітей, запобігання правопорушенням у дитячому середовищі, порядку кримінального провадження, до питань процедур соціальної реабілітації та реінтеграції дитини до суспільства.

Олександр Олійник

Директор директорату правосуддя та кримінальної юстиції,

к.ю.н., заслужений юрист України.