У багатьох компаній сьогодні виникає питання: що робити, якщо не можеш виконати умови укладених договорів, або виконання договору буде явно збитковим?
Перше, що спадає на думку після прийняття 17 березня 2020 року Верховною Радою закону, який відносить карантин до форс-мажорних обставин, - це отримання сертифіката ТПП про форс-мажор. Але сертифікат ТПП видає далеко не для будь-якого контракту.
Давайте згадаємо і поговоримо про зовсім інший спосіб зміни або розірвання невигідного договору.
Що таке істотна зміна обставин?
На допомогу може прийти ст. 652 Цивільного кодексу України. Ця стаття говорить про зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Істотною вважається зміна, при якій обставини змінилися настільки, що якби сторони могли їх передбачити, то вони б укладали договір на інших умовах, або взагалі б його не укладали.
Ця ситуація, на відміну від форс-мажору, не передбачає неможливість виконання зобов'язань за договором. Виконання зобов'язань тут є можливим, але через їх непередбачуваність дуже утрудненим.
Як застосувати принцип істотної зміни обставин?
Що ж повинні зробити сторони, якщо вони мають намір скористатися положеннями цієї статті?
В першу чергу сторони мають провести переговори і вирішити, що вони будуть робити далі. На вибір є два варіанти:
1) змінити договір таким чином, щоб він відповідав реальності сьогодення;
2) прийняти спільне рішення про розірвання договору. Іноді таке рішення може бути економічно вигіднішим, ніж продовження співпраці.
Якщо сторони не зможуть домовитися, договір можна змінити чи розірвати за рішенням суду.
Умови зміни або розірвання договору.
Надзвичайно важливо одночасне дотримання 4 умов:
1) при укладанні договору сторони виходили з того, що такі обставини не настануть;
2) зацікавлена сторона не може вплинути на причини, які привели до зміни умов;
3) якщо продовжувати виконувати договір, то будуть порушені майнові інтереси сторін, і зацікавлена сторона не отримає того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) ризик за даними обставинами не несе зацікавлена сторона.
Якщо договір все-таки буде розірвано, то суд визначить наслідки такого розірвання. При цьому буде виходити зі справедливого розподілу витрат між сторонами, які вони понесли в зв'язку з виконанням договору.
А ось змінити договір за рішенням суду можливо у виняткових випадках. Такий захід допускається, якщо його розірвання буде суперечити суспільним інтересам, або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує їх витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Скористатися статтею 652 ЦКУ насправді не так просто, але все можливо. Давайте розберемо кілька прикладів.
|
Михайло Гурін |
Кейс номер 1.
Перший кейс може в умовах карантину зацікавити постачальників, які передають товар торговельним мережам під реалізацію з відстрочкою платежу.
У 2014 році постачальник передав на реалізацію в торговельну мережу товар за фіксованою ціною. Покупець повинен був розраховуватися з постачальником за кожну партію товару протягом 30 днів з дати продажу цього товару кінцевому споживачеві. Сторони додатково обумовили, що торговельна мережа двічі на місяць буде надавати постачальнику звіти про хід та обсяги продажів.
Станом на 2017 рік, торговельна мережа оплатила лише малу частину переданого на реалізацію товару і жодного разу не передала постачальнику звіт про продажі. Постачальник звернувся до торговельної мережі з вимогою розірвати договір і повернути йому весь нереалізований товар. Торгова мережа вимогу проігнорувала.
Постачальник подав до господарського суду позов про розірвання договору та повернення всього нереалізованого товару. Свої вимоги він аргументував тим, що вже третій рік не може отримати дохід від продажу поставленого товару, в той час як його закупівельна вартість зросла більш ніж в два рази.
Суд позов постачальника задовольнив, тому що аргументи і доказова база постачальника повністю відповідала 4 умовам, закріпленим в статті 652 ЦКУ:
1. Постачальник не очікував, що товар буде реалізовуватися протягом такого тривалого проміжку часу.
2. Реалізовувати товар повинна була виключно торговельна мережа. Отримавши свій дохід, мережа повинна була розрахуватися з постачальником. Тому ризик реалізації товару був покладено на торговельну мережу.
3. Якби постачальник знав, що товар буде реалізовуватися тривалий час (три роки), то договір не був би укладений.
4. Договір втратив будь-яку рентабельність для постачальника. Сума заборгованості через три роки після поставки повністю нівелювалася інфляцією, зростанням курсу валюти і постійним зростанням цін з боку виробників продукції. Тому дохідна маржа відсутня.
Повний текст рішення суду можна переглянути за посиланням.
Кейс номер 2.
Другий кейс про договір оренди землі. І він про те, як не вдалося довести всі чотири умови статті 652 ЦКУ.
Орендодавець звернувся до господарського суду, щоб збільшити розмір орендної плати. Розмір оренди повинен був збільшитися в зв'язку зі збільшенням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Орендар подав до того ж суду зустрічний позов до орендодавця про розірвання договору оренди землі. Свої позовні вимоги орендар аргументував положеннями 652 ЦКУ, а саме істотною зміною обставин - збільшенням вартості земельної ділянки в результаті стрімких інфляційних процесів, що не залежать від дій сторін за договором, і такі процеси неможливо було передбачити при його укладанні.
Суд першої інстанції і апеляційний суд задовольнили позов орендодавця і відмовили в задоволенні зустрічного позову орендаря. Суди виходили з того, що позиція орендодавця досить аргументована і заявлена відповідно до положень чинного законодавства. Сторони в договорі оренди землі передбачили можливість зміни розміру орендної плати за землю, яка є регульованою, що є підставою для приведення положень договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
В задоволенні зустрічного позову суди відмовили і відхилили твердження орендаря, що зростання розміру орендної плати впливає на результати господарської діяльності підприємства і робить таку оренду економічно збитковою, що є істотною умовою і однією з підстав для розірвання договору оренди відповідно до статті 652 ЦКУ.
Суди виходили з того, що зміну розміру орендної плати передбачено текстом договору, а також з того, що такий порядок закріплений нормативно-правовими актами України.
В матеріалах справи відсутні докази того, що на дату укладення договору оренди землі орендодавець також не передбачав збільшення орендної плати, хоча, з огляду на термін дії договору (49 років), сторони договору не могли не передбачити можливості підвищення її розміру, в тому числі, внаслідок інфляційних процесів в країні.
Також суди врахували той факт, що в матеріалах справи були листи орендодавця, адресовані орендарю, з пропозицією внести зміни до договору в зв'язку зі зміною (збільшенням) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто орендодавець передбачав, що така зміна обставин настане.
Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду визнав правомірними висновки судів попередніх інстанцій. Сторони припускали, що така зміна обставин настане, що в свою чергу суперечить одній з чотирьох умов статті 652 ЦКУ, яким повинен відповідати принцип істотної зміни обставин.
З повним текстом цього рішення можна ознайомитись за посиланням.
Кейс номер 3.
Для орендарів ТРЦ, які в зв'язку карантином не можуть вести свою господарську діяльність з причини їх закриття. Орендар хотів переглянути розмір лізингових платежів через настання світової економічної кризи 2008 року. Ми можемо легко провести паралелі економічної кризи з карантином, так як обидві обставини не залежать від волі сторін і ускладнюють виконання взятих на себе зобов'язань за договорами.
Верховний Суд України 20 лютого 2012 року вирішив, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні. Економічна криза має загальний характер і стосується обох сторін, тому не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.
Негативні наслідки закриття ТРЦ в зв'язку з карантином несуть, як орендарі, які не можуть здійснювати свою господарську діяльність, так і орендодавці, які не можуть отримувати прибуток від передачі приміщень в оренду. Тому карантин стосується їх обох. Виходячи із зазначеного судового рішення, існує ймовірність того, що діючі договори оренди не будуть розірвані або змінені в судовому порядку. І тут навіть не врятує Закон про карантинні пільги для бізнесу № 540-IX від 30 березня 2020 року. Адже в фінальному тексті закону несподівано змінилося формулювання зі «звільняється» на «може звільнятися». Тому звільнення від орендної плати вже не є обов'язковим, а тільки лише можливим.
З повним текстом цього рішення можна ознайомитись за посиланням.
Вивчивши ситуацію, судову практику, тверезо оцініть ситуацію, в якій ви опинилися в зв'язку з карантином. Якщо ви хочете розірвати або змінити договір в зв'язку з істотною зміною обставин, проаналізуйте, на скільки ваша ситуація відповідає чотирьом умовам статті 652 ЦКУ.
Михайло Гурін,
адвокат, юрист ЮК Legal House
Читайте також:
Трудові реалії в умовах карантину
Обов'язковість договорів оренди нерухомості: пандемічні реалії
Не втрачайте важливу інформацію в кризових ситуаціях! Будьте в курсі розкладу судових засідань та завантаженості суддів. Відстежуйте судові справи за контрагентами, аналізуйте правові позиції та судові рішення з понад 85 млн. Формуйте власну сильну позицію із Системою аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримайте тестовий доступ за посиланням.
