Три процесуальних кодекси України містять серед доказів і встановлюють можливість використання електронних доказів.
За кодексами електронними доказами є інформація у цифровій формі, що містить будь-які дані в електронній формі про обставини справи, зокрема, - електронні документи, веб-сайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення.
За Законом «Про авторське право і суміжні права» електронна інформація - це, зокрема, аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, фонограми, відеограми в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп'ютером, які можуть існувати та/або зберігатися у вигляді одного чи кількох файлів, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.
Відтак, будь-яка інформація в цифровій формі на будь-яких веб-сайтах чи комп'ютерних програмах у виді статей чи переписки може використовуватися як електронний доказ в суді згідно закону.
|
Олександр Писаренко |
Листування в електронній пошті чи месенджерах. Чи є доказом в суді?
Інформація з переписки в електронній пошті чи месенджерах, безперечно, є електронним доказом, бо є текстовим чи/та мультимедійним повідомленням, придатним для зчитування і відтворення комп'ютером, яке існує та зберігається у вигляді одного чи кількох файлів.
Проте з достовірністю і належністю такого доказу для підтвердження обставин є проблема, якщо файли переписки надсилалися без скріплення ЕЦП.
Так, за ст.ст. 1, 5, 6 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»:
- електронним є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа;
- для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис;
- накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа;
- обов'язковим реквізитом електронного документа є обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Створення електронного документу завершується накладенням ЕЦП, без якого документ не матиме юридичної сили
За ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Програмні засоби накладення електронного підпису на документ, а також електронний документообіг, врегульовані законом, працюють таким чином, що з моменту скріплення документа ЕЦП надається гарантія збереження і перевірки цілісності змісту підписаного документа, так само як підтвердження факту одержання таких документів.
За ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа і його допустимість як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відтак, переписка в електронній пошті чи інших месенджерах має силу електронного документа і може використовуватися як належний доказ в суді, лише при скріпленні ЕЦП.
В протилежному випадку документ в електронній формі не є створеним і не дає можливості ідентифікувати автора та підтвердити цілісність документа.
Фіксація інформації на веб-сайті для подання доказів до суду
Якщо доказова інформація продовжує міститися на вебсайті на час розгляду справи судом, з її фіксацією утруднень менше.
Так, за ст. 82 ГПК суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може:
- оглянути веб-сайт чи інші місця даних в Інтернет для встановлення та фіксування їх змісту з чи без залучення спеціаліста з чи без відеофіксації огляду технічними засобами;
- призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сторінки на сайті в інтернет, якщо це потребує спеціальних знань.
Для огляду веб-сайта можуть залучатися свідки чи спеціалісти або експерти. Про огляд веб-сторінки на сайті складається протокол, до якого додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду копії документів, та зроблені електронні копії доказів. Протокол підписується всіма особами, які беруть участь в огляді.
Ст. 81 КАСУ та ст. 85 ЦПКУ містять аналогічні положення.
Проблемою реалізації вказаних норм кодексів є обов'язок суду повідомити про дату, час і місце огляду веб-сайта учасникам справи. Недобросовісний опонент може видалити чи змінити інформацію на веб-сайті.
Для нівелювання вказаної втрати електронних доказів на веб-сайті вбачаю розумними наступні заходи на вибір:
1) Завчасна, до початку розгляду спору, фіксація електронних доказів у виді інформації на веб-сайті шляхом проведення експертизи з залученням судового експерта на звернення зацікавленого учасника справи;
2) Самостійна фіксація адвокатом змісту сторінок веб-сайту зі збереженням їх вигляду на електронних носіях з проведенням огляду веб-сторінки та складанням протоколу - при реалізації професійного права на збирання відомостей для використання як докази по п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
3) Звернення до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» для фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертного висновку із застосуванням онлайн-сервісу «WEB-FIX»;
4) Звернення до нотаріуса Білорусі чи Російської федерації й отримання нотаріального свідоцтва й протоколу про огляд вебсайту та посвідчення наявності і змісту відомостей на них. Згідно чинних міжнародних договорів про правову допомогу зазначені докази приймаються в Україні без легалізації. Законодавство вказаних країн містить компетенцію нотаріусів на фіксацію змісту веб-сторінки в інтернет;
5) Замовлення на сайті archive.org фіксації змісту потрібних веб-сторінок (за власним досвідом, вказаний сервіс фіксує автоматично зміст лише виборочних сторінок і лише з рідкою періодичністю).
Перші чотири заходи надають достатні докази змісту веб-сторінок в інтернет на певні моменти часу і є належними доказами в суді в Україні без будь-якого додаткового оформлення чи легалізації.
П'ятий захід є додатковим і дозволяє при необхідності отримати підтвердження відомостей на веб-сторінці українського чи зовнішнього сегменту мережі інтернет.
Подання електронного доказу до суду
За ст. 14 ЦПК єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судом та учасниками судового процесу. Адвокати реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку і можуть подавати процесуальні, інші документи в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
За ст. 42 ГПК України визначено, що якщо електронні докази можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з їх скріпленням електронним цифровим підписом учасника справи і через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Зі скріпленням оригіналів чи копій електронних доказів у вигляді файлу проблеми не має, проте є проблема на сьогодні з відсутністю функціонуючої Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відтак, відсутній інструмент зі сторони суду для подання належно засвідченого електронного доказу.
Це підтверджено ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 р. №404/4623/15-а (8а/404/1/18), за якою суд вважає за неможливе прийняття електронних доказів, скріплених ЕЦП, через відсутність робочої Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
адвокат, Юридичне бюро Писаренка
