З 2013 року в українському законодавстві термін "узятку" (укр.: "хабар") був замінений на чіткіше і одночасно ширше по охопленню поняття "Неправомірна вигода". Слово "хабар" відтоді використовується лише в розмовній мові за традицією і в законі не зустрічається.
Неправомірною вигодою можуть бути не лише гроші, а і будь-які інші матеріальні або навіть немайнові блага, які отримані особою без законних підстав. Тобто, якщо неправомірну вигоду проблематично оцінити в грошах (як, наприклад, дострокове підвищення на посаді за зроблену послугу), це не стане перешкодою для звинувачення в корупційному злочині. У цій статті ми розповімо про важливі практичні аспекти захисту у корупційних справах.
Хто в групі ризику?
Говорячи коротко - обвинуваченим може виявитися кожен. У розумінні багатьох людей хабарництво має місце лише в прямих стосунках з держорганами. Існує помилка, що якщо намагатися "вирішити питання" наприклад, в спілкуванні з нотаріусом або в якій-небудь приватній компанії (наприклад, "віддячити" менеджерові банку, щоб він затягнув із стягненням заборгованості), то це не вважатиметься злочином. Проте це не так. Для корупційних злочинів в недержавному секторі і у сфері стосунків з нотаріусами, аудиторами, оцінювачами і іншими самозанятыми особами передбачені окремі статті Карного кодексу України. Більше того, існує стаття 354 УКяка встановлює відповідальність за надання неправомірної вигоди простому працівникові, тобто за підкуп особи, у якого, здавалося б, немає ніяких особливих повноважень і службового стану. Приміром, відомі випадки засудження по цій статті за підкуп приватного підприємця з метою отримання фіктивної довідки про працевлаштування.
|
Дмитро Титаренко |
Розмір має значення?
З точки зору суворості покарання, розмір хабаря має значення для приймаючої сторони. Закономірність пряма - чим більше розмір хабаря, тим більше тяжким є злочин і тим більше суворим може виявитися покарання одержувача хабаря. В той же час, розмір неправомірної вигоди не має істотного значення для особи, яка дає хабар або намагається це зробити. Тобто, і багатотисячний відкат за угоду і скромні 100 гривень охоронцеві підприємства за можливість паркуватися за шлагбаумом ночами - формально вже стаття. На ступінь тяжкості і, відповідно, суворість покарання що дає хабар впливає посада одержувача. Чим вище посада чиновника, тим важче може бути покарання сторони, що дає. Важливо, чи скоювався злочин самостійно, або в процес притягувалися інші особи. Останнє обтяжує покарання.
Як захищатися у таких справах?
Ніхто не застрахований від того, щоб стати жертвою "замовлення" з боку конкурентів по бізнесу або політичній боротьбі. Сьогодні звинуватити в корупційному злочині - це означає ударити, як мінімум, по репутації. Виправдувальний вирок або закриття справи можуть відбутися через місяці, а може бути і роки, а ярлик корупціонера навішуються на людину вмить і досить міцно. У правоохоронній системі по колишньому діє так звана "палична" система показників, що призводить до порушення кримінальних справ, які безперспективні в суді. Тому дуже важливо присікати необгрунтоване карне переслідування на початкових етапах досудового слідства.
При першому контакті із слідством ми рекомендуємо не поспішати робити давати необдуманих пояснень по суті справи. Через бажання скоріше виправдатися деякі фігуранти справ поспішають пояснюватися, що в слідство може зашкодити майбутньому захисту. Не слід забувати, що у кожного громадянина є право відмовитися від надання свідчень або пояснень. Якщо справа дійде до суду, то відмова від свідчень на стадії слідства не може трактуючи для посилювання звинувачення. Значно гірше буде, якщо в матеріалах кримінальної справи буде непослідовні і суперечливі свідчення, які обвинувачений кілька разів змінив. Такі свідчення виглядатимуть спробою приховати свою провину і піти від відповідальності. Підозрюваний отримує основну частину інформації про зібрані проти нього докази провини з письмового повідомлення про підозру. Тому в складних випадках настійно рекомендується не надавати свідчень до вручення такого повідомлення.
У ситуації з несподіваною появою оперативників в першу чергу слід викликати адвоката, з яким можна спілкуватися конфіденційно до підписання яких-небудь протоколів. Якщо людині наполегливо пропонують підписати протокол до прибуття адвоката, то вимога про присутність адвоката можна вписати прямо в цей документ в якості свого доповнення або пояснення. Після обговорення ситуації з адвокатом, письмові зауваження можуть бути внесені у будь-який документ, що складається на місці, наприклад в протокол обшуку або огляду місця події.
Досить поширені ситуації, коли обвинувачений в хабарництві поспішно заперечує свою провину, застосовуючи засоби маскування неправомірної вигоди, придумані їм заздалегідь. Для цього іноді служить заготовлена спійманою особою заява про пропозицію йому хабарі, коли правоохоронцям демонструється папір, на якому заздалегідь викладений намір повідомити про нав'язування йому "хабарі". Також досить популярне маскування отримання неправомірної вигоди під цивільно-правові угоди, коли одержувач хабаря пропонує стороні, що дає, придбати для вирішення свого питання товари або послуги у конкретної, пов'язаної з ним організації або зробити в її користь добродійний внесок. Механізми вручення хабарів теж різноманітні - витончені зловмисники пропонують залишати неправомірну вигоду в сміттєвих баках, багажниках автомобілів, що відкриваються ними дистанційно, і так далі. Необхідно розуміти, що правоохоронцям і суддям відомі ці технології, наскільки витонченими і невразливими вони б не здавалися своїм авторам. Застосовуючи хитрощі, не кожен підозрюваний усвідомлює, що у момент дачі їм первинних свідчень йому не відомо, які ще докази провини є у слідчого в рукаві. В сукупності з іншими доказами провини, наприклад, свідченнями свідків, даними негласних слідчих дій - усі ці хитрощі не дадуть потрібний ефект, а лише настроять суд проти обвинуваченого.
У разі "замовлення хабаря" з боку конкурентів по бізнесу або політичній боротьбі, захист можна побудувати з позиції доведення "провокації" хабаря. Коли клієнт умисне узяв в руки мічені гроші, а в його кабінет увірвалися силовики і усе це зафіксували - навіть в цьому, здавалося б, безвихідному випадку є шанс бути виправданим, коли мала місце "провокація". Цей підхід спирається на практику Європейського суду з прав людини, яка визнає порушення прав людини, якщо правоохоронна система не просто обмежилася таємним спостереженням за дачею хабаря, а сама за рахунок своїх агентів ініціювала злочин, підбурювала до цього обвинувачений. У таких випадках доказу звинувачення вважаються неприпустимими, тобто зібраними з порушенням закону і прав людини. Це стає основою для виправдувального вироку, і наші суди вже наслідують таку логіку в корупційних справах. Провокація хабаря має місце, коли адвокатові вдається довести, що:
- співробітники органів або їх завербовані агенти впливали, примушували, підбурювали обвинувачений на отримання хабаря, чого б він не став робити без їх дії;
- не було об'єктивних підозр відносно того, що підзахисний схильний до хабарництва;
- ініціювали злочин саме правоохоронні органи, вони не були просто залучені до розслідування, коли злочин вже почався до їх втручання;
- ініціатива в процесі скоєння злочину частіше виходить від завербованого агента, чим від обвинуваченого, при цьому підставна особа наполегливо примушує, умовляє, благає або спокушає підзахисного вигідністю злочину;
- агент систематично співпрацює з правоохоронними органами з подібних питань в інших карних виробництвах.
Професійна робота адвоката в цьому напрямі полягає в послідовному зборі доказів подібної провокації. В сукупності з якісною і обгрунтованою критикою інших доказів звинувачення, виявленням процесуальних порушень в ході слідчих дій, цей підхід частенько є максимально ефективним і забезпечує успішний захист.
Дмитро Титаренко
керівник практики карного права
АТ "GENTLS"
