Кабінет Міністрів нарешті зареєстрував в Парламенті законопроекти щодо змін в захисті авторських прав та та правової охорони винаходів і корисних моделей. Так, законопроектом № 7538 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів і корисних моделей" пропонується запровадити нову модель правової охорони, яка, зокрема, передбачає подання електронних заявок. У свою чергу, законопроект № 7539 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав" серед іншого покликаний спростити укладання ліцензійного договору на основі публічної ліцензії. Останню пропозицію і прокоментували Іларіон Томароврадник ЮФ "Василь Кісіль і Партнери", керівник практики інтелектуальної власності, та Дарія Ромащенкоюрист ЮФ "Василь Кісіль і Партнери".
Перш за усе юристи дають відповідь на питання, чи взагалі потрібна нова стаття ст. 1111-1 в Цивільному кодексі України (ЦКУ). У цифрову епоху більшість програмного забезпечення дистрибутується через веб-сайти. Фотобанки зможуть укладати з українськими клієнтам ліцензію шляхом проставляння помітки в полі "згоден" на сайті. Онлайн- кінотеатри, що пропонують легальний відео- контент за плату, також зможуть виконати обов'язкову письмову форму договору.
На перший погляд, формулювання "прийняттям … вважається вчинення дій, які виражають згоду з її умовами у спосіб, передбачений публічною пропозицією, в тому числі за допомогою технічних засобів зв'язку" вказує, що помітка в полі "згоден(-на) " вважатиметься належною формою договору в Україні. Однак, не слід плутати спосіб акцептування оферти з формою договору.
Загальна норма вимагає досягнення згоди щодо істотних умів у належній формі (ст. 638 ЦКУ). Однак клік на сайті - це не форма договору. Втім ч. 2 ст. 1107 ЦКУ також доповнена: в якості різновиду письмової форми додана електронна форма договору.
|
Іларіон Томаров |
Проставляння помітки в полі "згоден" чи "підтверджую" викликає сумніви щодо дотримання належної форми договору з декількох підстав :
(1) письмова форма дотримана, якщо правочин зафіксований в одному / кількох документах, у тому числі електронних, та якщо він підписаний сторонами (ч. 1-2 ст. 207 ЦКУ);
(2) вимоги щодо оформлення та обігу електронних документів, встановлені Законом "Про електронні документи та електронний документообіг". Обов'язковим реквізитом електронного документу є електронний підпис або електронний цифровий підпис (ЕЦП);
(3) Закон "Про електронну комерцію" оперує поняттям одноразового ідентифікатора як засобу підписання електронних договорів, що було б варіантом електронної форми укладення ліцензійного договору. Однак вказаний закон стосується відносин з реалізації товарів, виконаних робіт, надання послуг і застосування цих норм до ліцензійного договору є сумнівним.
Отже, ліцензійний договір може вважатись укладеним, якщо він містить належні підписи сторін (для електронної форми - ЕЦП). Якщо особа, яка розмітила публічну пропозицію укласти ліцензійний договір не передбачить надійного способу ідентифікації акцептанта оферти і підтвердження його волевиявлення (чим є підпис особини на паперовому документі), навряд чи така ліцензія пройде перевірку в суді.
|
Дарія Ромащенко |
При укладенні ліцензійного договору на підставі публічної ліцензії слід мати на увазі вимоги щодо істотних умівякщо сторони не вказали їх в договорі: рядків ліцензії - 5 років, територія - Україна, і для публічних ліцензій з'явилось правило про безоплатність, якщо в інше не вказано в пропозиції. Залишилась ще одна істотна умова - способи використання твору, якові сторони мають чітко визначити в договорі.
На наше думання, запропоновані норми потребують доопрацювання, оскільки на практиці переважна більшість публічних ліцензій не зможуть слугувати цілям захисту прав ліцензіата і ліцензіара в Україні.
Серед інших змін до Закону "Про авторське право і суміжні права" відзначимо перелік дій, що становлять вільне використання твору а відтак не потребують згоди автора та виплати винагороди.
Суперечливим є нове формулювання ст. 24 Закону щодо вільного використання комп'ютерних програм (КП) : у разі, якщо особа правомірно володіє примірником КП, ліцензією на КП не передбачено інше, то користувач має право здійснювати постійне або тимчасове відтворення комп' ютерної програми в цілому або частково, будь-яким способом та у будь-якій формі, здійснювати перекладення, адаптацію або будь-яку іншу зміну комп' ютерної програми і відтворення результатів цих дій.
Схоже, що користувач за виконання ряду умів наділяється обсягом повноважень, майже рівноцінним тому, що має правовласник. У поєднанні з ч. 4 ст. 24, яка дозволяє виконувати такі дії для отримання інформації про взаємодію з іншими програмами виникає питання : кому належать права на похідну комп'ютерну програму, створену шляхом внесення змін до наявної копії.
Водночас, з практичної точки зору, важливим є ті, що переважна більшість розробників програмного забезпечення визначають детальний та жорстко обмежений перелік повноважень в ліцензійному договорі з кінцевим користувачем (End - User License Agreement), тому практична можливість реалізації ч. 1 та 4 ст. 24 Закону, що запропоновані в проекті малоймовірна.
