Виконання судових рішень про стягнення з держави на користь фізичних та юридичних осіб регулюється низькою нормативних актів, основними серед яких є Закони України "Про виконавче провадження", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таке списання коштів повинне бути здійснене протягом трьох місяців, а у випадку порушення вказаного рядок - стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, законом стягувачу не лише гарантується виконання суднового рішення про стягнення з держави, а також встановлено механізм захисту такого виконання у вигляді нарахування трьох відсотків річних у разі порушення строків виконання такого рішення.
Водночас Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Таким чином, у разі отримання позитивного рішення суду щодо стягнення з держави, виконання такого рішення буде відбуватись 1) упродовж трьох місяців; 2) у порядку черговості та 3) в межах відповідних бюджетних призначень.
З огляду на зазначене, існує велика імовірність того, що рішення не буде виконано у встановлений чинним законодавством рядків. Перешкодами на шляху своєчасного виконання суднового рішення можуть бути: велика кількість рішень, пред'явлених до виконання, що значно збільшує "черговість"; відсутність або недостатність бюджетного фінансування на такі виконання худо. До того ж боржник має право використовувати цілком "законні" методи затягування виконання рішення, а саме - звертатися до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання худе.
Тож не дивлячись на гарантування державою виконання рішень судів, боржниками за якими є державні органи, підприємства, встанови та організації, реально отримати стягнення за таким рішенням може бути вкрай важко.
Водночас законодавство наділяє стягувача правовими механізмами, направленими на захист від затягування або невиконання у визначений законом рядків рішення суду боржниками за якими є державні органи.
Таким механізмом, зокрема, є звернення до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо невиконання виконавчого документу, про зобов'язання виконати рішення суду худо. Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016р. № 13 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація" зазначено, поміж іншого, право на виконання суднового рішення в розумний рядків може бути самостійним об' єктом правового захисту, а прийняття судами рішення про зобов'язання органу Державної казначейської служби вчинити дії щодо виконання суднового рішення є правомірним, оскільки адміністративні суди не позбавлені можливості повторно приймати рішення щодо зобов'язання вчинити дії, які визначені в судновому рішенні.
Однак, враховуючи завантаженість адміністративних судів, а також можливе використання відповідачем процесуальних прав, направлених на затягування розгляду справи, звернення до суду із вказаними вище вимогами також не є панацеєю для швидкого виконання рішення суду, боржниками за якими є державні органи, підприємства, встанови та організації.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що, стягнення за судовим рішенням, боржником за якими є державний орган, є реальним, проте година, за який "реально" можливо домогтися виконання такого рішення спрогнозувати вкрай важко.
Сергій Дусановський,
адвокат, юрист судової практики ЄПАП Україна
