Медиация існує і розвивається в Україні більше 15 років. Незважаючи на усіх скептиків і консерваторів, які не вірять в ефективність її методів, що виходять за звичні рамки! Незважаючи на критику багатьох юристів-судебників, звиклих вичавлювати з клієнта усі соки, супроводжуючи його до касаційної інстанції! І всупереч відсутності фінансової підтримки з боку держави, а також ухваленню профільного закону, який би, нарешті, узаконив професію медіатора в Україні. А може бути і завдяки останньому чиннику! Адже, іноді, щоб професійне середовище розвивалося, їй строго протипоказана зайва увага з боку державного апарату, зі своїми численними нормативами, регуляторами, перевірками і резолюціями.
Саме так, поза законом і розвивається медиация в Україні. Повільними, але цілком упевненими темпами. Як і в інших країнах Східної Європи, інститут української медиации фінансується за рахунок міжнародних донорів, а також підтримується місцевими ентузіастами, віруючими в її світле майбутнє. Причому в усіх країнах, куди уперше приходить медиация, експерти наполегливо твердять, що її методи абсолютно несумісні з місцевим менталітетом. Але зрештою, медиация скрізь успішно приживається, лише обростаючи національним колоритом.
Втім, як би то не було, без правової "легалізації" професія медіатора в Україні ніколи не вийде на новий рівень розвитку. Тому ухвалення профільного закону для медіаторів неминуче. Питання лише - коли це, нарешті, станеться і яким буде цей закон? У які рамки поставлять медіатора і якими процесуальними повноваженнями обдарує його український законодавець?
МЕДИАЦИЯ, ЯК ТЕМНА КОНЯЧКА
Численні спроби ввести медиацию в українське правове поле почалися ще в 2011 році. Парламентарі встигли вивчити декілька варіантів редакції цього документу, деякі з них навіть діставали схвалення профільного Комітету ВР, проте пройти усю фінішну дистанцію поки що не вдалося жодному нормативному "скакунові". Причини, по яких закон не знаходив належної підтримки в сесійному залі парламенту за ці роки були різні. Але, мабуть, головним чинником, який відкладає легалізацію цієї професії в Україні, - ця відсутність політичної волі. Медиация так і залишається "темною конячкою" як для депутатів, так і для більшості пересічних громадян. Мало хто з них знайомий з її базовими принципами і зможе їх правильно розтлумачити. І в цьому біда української медиации!
Та що вже говорити про простих людей! Якщо ви поставите відповідне питання десяти українським юристам, то напевно почуєте абсолютно різні думки. Медіаторів часто плутають з рядовими посередниками, парламентерами, психологами або конфликтологами. Проте медиация будується на Гарвардській переговорній моделі - переговорам по інтересах, де кожна із сторін вважає прийняте у результаті рішення справедливим для себе.
Медиация корисна саме там, де ескалація конфлікту настільки велика, що опонентам нестерпно складно розмовляти один з одним, складно знаходитися в одному приміщенні. У цих спорах точка кипіння наздоганяє такої межі, що навіть згадати первинну причину конфлікту буває складний. Саме тоді і потрібний професійний медіатор, адже адвокати можуть лише посилити ситуацію. Частенько юристи працюють з фактами і доказами, які мали місце бути у минулому, а медіатор перекладає акценти уваги саме на майбутній час - "що сталося - те сталося, давайте шукати вихід, щоб вибратися звідси"!.
Крім того, світова угода і угода в процесі медиации - це абсолютно різні речі. Адже при звичайній світовій угоді у рамках судової суперечки не можна виходити за предмет суперечки. У медиацию ж запрошуються люди, які зацікавлені у благополучному результаті справи. Головне завдання медіатора - максимально розширити поле для переговорів, адже на вузькому полі можна відшукати лише вузькі рішення - "та або ні".
НОВА НАДІЯ № 3665 І КАМЕНІ СПОТИКАННЯ
Сьогодні на розгляді в парламенті знаходиться новий законопроект про медиации - чергова спроба романтиків від влади офіційно впровадити сучасний і цивілізований метод вирішення суперечок. Мало того, Комітет ВР з питань правової політики і правосуддя вже встиг рекомендувати парламентарям прийняти законопроект № 3665 за основу. Багато в чому це сталося завдяки вихідцям з юридичного ринку, які ще учора практикували медиацию в інтересах клієнтів і дійсно знають її цінність.
Які ж шанси медіаторів, що цього разу уся законодавча дистанція їх законопроектом буде нарешті здолана? Адже камені спотикання при минулих спробах були різними.
Раніше серед найпрофесійнішої громадськості медіаторів в Україні нерідко виникали розбіжності, які "випліскувалися" в ході публічного обговорення проектів. Передусім, сперечалися про саме поняття медиации, статус медіатора, про сферу можливого застосування медиации, а також організаційно-правові форми, що забезпечують функціонування інституту медиации в Україні. Погодитеся, питання не з легенів. Враховуючи істотну розбіжність думок в найпрофесійнішому співтоваристві медіаторів, депутати навряд чи коли-небудь візьмуть на себе відповідальність в ухваленні остаточного рішення. Тому, засвоївши колишні уроки, слід констатувати, що відносно більшості положень згаданого законопроекту консенсус серед самих медіаторів вже досягнутий!
З кожним законопроектом, що вноситься на розгляд Ради за ці роки, поступово підвищуються мінімальний вік медіатора (з 18 до 25 років), а також вимоги до його професійних навичок. Згідно з поточним законопроектом медіатор зобов'язаний мати вищу або професійно-технічну освіту і пройти професійне навчання медиации (90 академічних годин початкового навчання, в т.ч. не менше 45 годин навчання практичним навичкам). При цьому наявність юридичної освіти для медіатора не обов'язкова!
Парламентарі минулих каденцій при розгляді відповідних проектів наполягали, що сфера застосування медиации має бути визначена чіткіше, а з метою запобігання зловживанням потрібно б обмежити сферу її застосування. Ці зауваження були враховані в поточному проекті № 3665, згідно з яким медиация не може бути застосована в справах, по яких сторони не можуть укласти світову угоду або угоду про примирення відповідно до закону. В той же час, медиация може застосовуватися у будь-яких конфліктах, у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також в карних процесах і справах про адміністративні порушення. Медиация може бути проведена як до звернення до суду, так і потім або під час судочинства, у тому числі на етапі виконання судового рішення. При цьому законопроект надає гарантії збереження доступу до суду усім громадянам, які удалися до медиации.
В той же час, якщо старий проект про медиации № 2480-1 передбачав її обов'язкове проведення у справах про розірвання браку в першій судовій інстанції, то нинішній проект будує процес медиации на принципі виняткової добровільності.
Втім, найбільшою перешкодою на шляху медіаторів до свого профільного закону завжди був і залишається питання пристрою піраміди державного регулювання або самоврядування професії медіаторів в Україні. Відхилені роками раніше проекти припускали створення постійно діючого органу медиаторского самоврядування - Медиаторской палати України, а найвищим органом в регулюванні професії встановлювався Всеукраїнський з'їзд медіаторів. Ну і інші обов'язкові атрибути саморегульованої професії (за принципом адвокатури), такі так Єдиний реєстр, щорічні внески на забезпечення самоврядування, професійна сертифікація і дисциплінарні провадження. Зрештою піраміда професії скромного українського медіатора зростала до небес і обростала посадами, повноваженнями і грошовими потоками. У поточному законопроекті № 3665 більшість таких звичних складових зовсім відсутня, що може спростити процес фінального прийняття документу.
В той же час проект закріплює досить жорсткі вимоги відносно організацій, що забезпечують проведення медиации, об'єднань медіаторів. Зокрема, передбачається можливість оскарження дії медіаторів в конкретних справах, відповідальність медіаторів, необхідність створення і дотримання кодексів етики медіаторів і так далі
ДЕ ВИХІД З БЕЗВИХОДІ?
Звичайно ж, чого вже лукавити, представники рідкісної професії роками мріють про свій профільний закон. І в той же час… побоюються його прийняття. Поки в інших країнах медиация давно і успішно використовується судовою системою, українські реформатори, намагаючись зняти навантаження на суддів, лише підвищують судовий збір і перебудовують по кілька разів систему судової влади. А якщо наша держава візьме процес регулювання медиации під свій ковпак, це може зіграти злий жарт для цієї молодої професії.
Можливо, нехай медиация так і залишається добровільним вибором, що не змушує і усвідомленим, тих, хто зайшов в глуху безвихідь? Іноді, щоб розв'язати проблему або конфлікт, який ніяк не вдається вирішити в правовому полі, треба вийти за рамки права, залишити осторонь емоції і просто довіритися професіоналові…
Дарина Кушерец,
професор кафедри публічно-правових дисциплін Університету сучасних знань Суспільства "Знання" Україна, доктор ю.н.
