23 червня 2015 року Верховний Суд України розглянув справу № 21-688а15 про визнання недійсним рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким встановлено порушення позивачем антиконкурентного законодавства у вигляді зловживання монопольним положенням на ринку послуг за змістом будинків і прибудинкових територій. Втім, примітним ця справа являється не у зв'язку з даним порушенням антимонопольного законодавства.
Вказана справа була допущена до перегляду ВСУ у зв'язку з неодноманітним застосуванням судами норм процесуального характеру, а саме - положень стосовно юрисдикції судів відносно справ про оскарження рішень органів АМК України (ч. 2 ст. 4 КАС України і ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Таким, образом, ця справа цікава, передусім, тим, що саме його дозволом може закінчитися багаторічна практика неодноманітного застосування адміністративними і господарськими судами норм про підвідомчість справ про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.
"Конкуренція" судів
Так, згідно з прийнятим в 2001 році Закону "Про захист економічної конкуренції" (ст. 60 Закону) суперечки про оскарження рішень органів АМК підлягають розгляду господарськими судами.
В той же час, з 2005, тобто з моменту набирання законної сили Доодекса адміністративного виробництва України (КАС України) ці спори також бралися до розгляду адміністративними судами як спори, що виникли з публічно-правових стосунків і віднесені до їх компетенції ст. 4 КАС України. На думку адміністративних судів, норми КАС України мають перевагу над нормами Закону "Про захист економічної конкуренції" через пізнішу дату його прийняття.
При цьому, господарські суди продовжували розглядати цю категорію справ вважаючи, що норми кодексу і закону співвідносяться не як пізніші з більше ранніми, а як загальні (КАС України) і спеціальні (Закон "Про захист економічної конкуренції").
Вказана ситуація надавала можливість для зловживання недобросовісними суб'єктами шляхом подачі одночасно двох позовів, затягування вирішення суперечки по істоти, а також породжувала неодноманітне застосування одних і тих же норм судами різних юрисдикцій (іноді - відносно одного і того ж рішення АМК і одних і тих же суб'єктів).
Вважалося, що вказана "конкуренція" між судами різних юрисдикцій над цією категорією суперечок може бути дозволена тільки шляхом внесення відповідних змін до законодавства.
В той же час, після допуску цієї справи до виробництва ВСУ, що розглядає його адміністративною і господарською палатам суду вдалося прийти до консенсусу про підвідомчість цієї категорії справ господарським судам.
Господарська підвідомчість
При перегляді рішень у вказаній справі № 21-688а15 ВСУ, зокрема, вказав на наступне:
(1) Ч. 2 ст. 4 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на усі публічно-правові спори, окрім суперечок, для яких законом передбачений інший порядок розгляду, з чого виходить, що Законами України можуть передбачати дозвіл деяких категорій публічно-правових суперечок в порядку іншого судочинства, у тому числі і господарського;
(2) Такий інший порядок передбачений, зокрема, ч.1 ст. 60 Закону "Про захист економічної конкуренції", згідно якого суб'єкти господарювання можуть оспорити рішення АМК в господарському суді.
З урахуванням обов'язковості виводів ВСУ надалі справи про оскарження рішень органів АМК повинні будуть розглядати господарські суди, які до того ж на практиці мають більший досвід їх розгляду, а також роз'яснення і узагальнення по застосуванню конкурентного законодавства, підготовлені Вищим господарським судом України.
|
Мирослава Савчук |
Єдність практики
Слід також відмітити, що вказане рішення ВСУ є одним з перших значущих результатів застосування нововведень, передбачених Законом "Про забезпечення права на справедливий суд"спрямованих на формування єдиної практики застосування норм судами.
Так, при розгляді справи ВСУ застосував відразу два нові механізми, введених цим законом:
- по-перше, ВСУ переглянув справу у зв'язку з неодноманітним застосуванням судами не матеріальних, а процесуальних норм, яке привело до розгляду справи з порушенням осудності. Фактично, саме введення вказаної процедури дозволило ВСУ розглянути це питання і дозволити багаторічну колізію в застосуванні цих процесуальних норм судами;
- по-друге, оскільки неодноманітне застосування норм допускають і господарські і адміністративні суди, для забезпечення однакового застосування норм спеціалізованими судами справу розглядали на спільному засіданні дві палати ВСУ - господарська і адміністративна.
Очікується, що передбачені цим законом механізми також дозволять забезпечити дотримання приятого ВСУ єдиного підходу судами надалі. Зокрема, відступити від позиції про господарську підвідомчість справ про оскарження рішень органів АМК, викладеною в рішенні у справі № 21-688а15, ВСУ зможе тільки після спільного розгляду цього питання за участю палат, які приймали це рішення.
Мирослава Савчукадвокат, ЮФ Aequo
