13 травня Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно захисту прав інвесторів" (далі - Закон), який був підписаний Президентом. Метою Закону є вдосконалення законодавчих актів, регулюючих питання припинення повноважень і звільнення посадовців юридичної особи і посилення їх матеріальної відповідальності.
Законом передбачена така основа для звільнення, як припинення повноважень посадовців (п.5 ч.1. ст. 41 КЗоТ України).
Нагадаємо, що згідно Закону України "Про господарські суспільства" посадовцями суспільства є голова і члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а в суспільствах, де створена наглядова рада суспільства, - голова і члени наглядової ради суспільства. Закон України "Про акціонерні товариства" до них також додатково відносить членів ревізійної комісії і ревізора акціонерного товариства, а також голову і членів іншого органу суспільства, якщо утворення такого органу передбачене статутом суспільства. Причому останні законодавчі зміни торкаються лише тих випадків, коли такий посадовець знаходиться саме в трудових стосунках з суспільством.
На нашу думку, це нововведення є доцільним, оскільки правовий статус посадовців значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою їх трудової діяльності, місцем і роллю в механізмі управління підприємством. Тому законодавець має право, виходячи з об'єктивно існуючих особливостей характеру і змісту праці посадовців, виконуваної ними трудової функції, передбачати особливі правила розірвання трудових стосунків з ними. З появою такої основи власник майна організації або її вищестоящий орган управління зможе звільнити посадовець без якого-небудь мотивування, що сприятиме захисту прав і інтересів інвесторів. Для звільнення по цій основі не передбачений термін попередження посадовця про звільнення, оскільки повноваження в цьому випадку припиняються з моменту ухвалення рішення (або конкретного терміну, вказаного в рішенні). Проте варто відмітити, що працедавець не звільняється від обов'язку дотримувати обмеження, пов'язані із звільненням, у тому числі правила відносно заборони на звільнення працівника в період його знаходження у відпустці або в період його тимчасової непрацездатності. Відповідно, якщо посадовець представив доказ свого знаходження у відпустці або на лікарняному, то суд має усі підстави для його відновлення на посаді.
При цьому в якості компенсації для захисту інтересів посадовців Законом встановлений мінімальний розмір вихідної допомоги при розірванні трудового договору у зв'язку з припиненням повноважень посадовця в розмірі не менш шестимісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗоТ України). Метою встановлення компенсації є нівеляція несприятливих наслідків, пов'язаних з несподіваним і невмотивованим звільненням. У зв'язку з тим, що при такому розірванні трудового договору посадовець не користується цілим рядом гарантій (не попереджається про припинення трудових стосунків, по відношенню до нього не дотримується порядок звільнення, оскільки такий порядок не встановлений, йому не пропонується інша робота), виплачувана компенсація фактично є єдиним засобом його соціального захисту.
Помітимо, що схожа гарантія є і в Трудовому Кодексі Російської Федерації, в якому передбачено звільнення на підставі прийнятого власниками рішення і з виплатою компенсації в розмірі не нижче за триразовий середній місячний заробіток (за відсутності винних дій (бездіяльності).
Законом в новій редакції викладається частина четверта статті 130 КЗоТ України, відповідно до якої на працівників, що є посадовцями, матеріальна відповідальність може бути покладена за "неотриману підприємством, установою, організацією прибуток". На нашу думку, пропоновані зміни є необхідними для захисту прав інвесторів. В даний момент поширеним явищем є зловживання своїм положенням посадовцями компанії, що призводить до неефективного управління і як наслідок - збиткам компанії.
Проте доцільним було б також внесення відповідних змін відносно повної матеріальної відповідальності посадовців і в 134 статтю КЗоТ.
З метою реалізації конституційних положень, а саме пункту 22 статті 92 Конституції України, а також враховуючи, що відповідальність у вигляді обов'язку відшкодувати завданої шкоди і порядку притягнення до відповідальності імперативно встановлені чинним законодавством, Законом вносяться зміни відносно відповідальності як членів наглядової ради акціонерного товариства (ч. 3 ст. 51 Закону "Про АТ", при цьому усувається внутрішнє протиріччя з ч. 2 ст. 63), так і в цілому посадовців будь-якого господарського суспільства (ч. 4 ст. 89 Господарського кодексу України). Запропоновані зміни передбачають, що посадовці відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському суспільству, в межах і порядку, передбаченому законом (раніше - і засновницькими документами суспільства).
Нова редакція частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України передбачає усунення нечіткості і розбіжностей в говорі про можливість негайного припинення або тимчасового припинення повноважень виконавчого органу суспільства. Проте заміна слова "усунення" на "відсторонення" може привести до змішення понять корпоративного і трудового права, оскільки в останньому приведений винятковий перелік випадків усунення ("відсторонення") співробітника, в якому не згадується усунення членів виконавчого органу.
Так, Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 дало офіційне роз'яснення відносно застосування частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України і статті 46 КЗоТ (усунення від роботи). Згідно з офіційним тлумаченням усунення (у оригіналі - "усунення") на підставі частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України не розглядається в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗоТ (де використовується термін "відсторонення"). На даний момент сформувалася певна правозастосовна практика, і внесення таких неоднозначних змін до частини 3 статті 99 ГК України може внести неясність, що спричинить необхідність додаткових роз'яснень.
Враховуючи вищевикладене і за наявності відповідних офіційних роз'яснень нових норм, варто відмітити, що законодавець робить рішучі дії для захисту прав інвесторів. Результатом таких поліпшень, поза сумнівом, може і повинні стати підвищення інтересу іноземних інвесторів і інвестиційна привабливість України в цілому.
Алеся Павлинскаястарший юрист практики корпоративного права,
Катерина Звягинаюрист практики корпоративного права АТ Arzinger
