Розвиток маркетингу призводить до широкого поширення і застосування торговими закладами подарункових сертифікатів. Турбота про клієнтів, комфорт і зручний спосіб здійснення подарунка близькій людині, позиціонуються як ключові особливості сертифікатів. В результаті аналізу умов продажу і використання подарункових сертифікатів, вимушені констатувати, що "емітенти" таких документів, поки не мають загальної правової визначеності в природі цих об'єктів цивільного обороту. Торгові заклади, як правило, обмежуються лише загальними правилами використання подарункових сертифікатів для споживачів, з яких складно витягнути розуміння норм матеріального права, які слід застосовувати в таких правовідносинах.
Для концептуальної визначеності основ використання подарункових сертифікатів, спробуємо внести ясність в цивільно-правові характеристиці таких документів.
На початку, розглянемо базове уявлення про функціонування системи звернення подарункових сертифікатів :
Етап I : торговий заклад робить і випускає подарункові сертифікати різною номінальною вартістю. Кожен сертифікат має свій номінал, як: 100 грн., 500 грн., 1000 грн. та ін.
Етап II : споживач придбає подарунковий сертифікат, сплачуючи його номінал. Надалі власник сертифікату, як правило, дарує його третім обличчям.
Етап III : фактичний утримувач подарункового сертифікату пред'являє його торговому закладу, який "емітував" такий документ, і в межах його номінала придбаває товари відповідного закладу.
У вказаних стосунках, виникає багато правових питань, як: чи являється подарунковий сертифікат товаром? чи не виконує торговий заклад функції хранителя грошових коштів? Чи повинен нараховуватися відсоток за користування чужими грошовими коштами, у разі повернення сертифікату? чи не являється подарунковий сертифікат платіжним засобом? чи потрібна згода на звернення подарункових сертифікатів? т.д. Переконані, що ці і інші питання є актуальними для кожного юриста, який в практиці зустрічався з такими методам розвитку торгівлі.
Подарунковий сертифікат як документ, що підтверджує право вимоги
Розглядаючи приведені етапи звернення подарункових сертифікатів, враховуючи характеристику звичаїв і умов їх використання, слідує вивід, що подарунковий сертифікат є документом, що підтверджує право вимоги його утримувача в наданні товару в межах номінала такого документу. Допускаючи і застосовуючи таке розуміння, усі етапи звернення подарункових сертифікатів погоджені з нормами цивільного законодавства і не суперечать їм.
Убачаємо, що в системі звернення подарункових сертифікатів, торговий заклад зобов'язується надати будь-який товар зі свого асортименту, в межах номінала подарункового сертифікату, будь-якому пред'явникові такого документу, а пред'явник подарункового сертифікату має право вимоги в цьому.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту "ГК України"), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) [торговий заклад] зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно) [товар], а кредитор [утримувач сертифікату] має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Після оплати подарункового сертифікату, торговий заклад є боржником в наданні товару в межах номінала сертифікату, а покупець сертифікату - має право вимагати надати товар в межах сплачених засобів. Торговий заклад, шляхом виготовлення і випуску подарункового сертифікату в цивільний оборот, інтерполює право вимоги до своєї особи, в межах номінала сертифікату.
За фактом оплати подарункового сертифікату і факту його отримання покупцем, відбувається укладення і виконання договору купівлі-продажу права вимоги. Операція по передачі права вимоги оформляється шляхом передачі подарункового сертифікату, як документу, у власність покупця. Саме подарунковий сертифікат є висхідним доказом наявності у його утримувача права вимоги до торгового закладу. Так, згідно ч. 3 ст. 656 ГК України : "предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про поступку права вимоги, якщо інше не встановлене договором або законом".
У наступному, первинні покупці подарункових сертифікатів здійснюють їх дарування на користь третіх осіб, які придбавають право вимоги до торгового закладу шляхом отримання сертифікату. У цих правовідносинах слід застосовувати п. 1 ч. 1 ст. 512 ГК України, згідно норми якої : кредитор [первинний покупець сертифікату] у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі по угоді (поступка права вимоги).
Помітимо, що згідно ч. 1 ст. 513 ГК України угода по заміні кредитора в зобов'язанні здійснюється в тій же формі, що і угода, на підставі якої виникло зобов'язання, право вимоги по якому передається новому кредиторові. Оскільки первинний купівля-продаж подарункового сертифікату відбувається у письмовій формі, шляхом оформлення чека (як правило), тоді за формальними вимогами цивільного законодавства, дарування подарункового сертифікату має бути здійснене у письмовій формі, договором дарування. Зрозуміло, що в комерційній практиці торговими закладами не оцінюється легітимність придбання подарункових сертифікатів їх утримувачами в цьому.
Окремого узгодження або згоди торгового закладу на передачу і можливий наступний оборот подарункових сертифікатів - не вимагається, оскільки згідно ч. 1 ст. 516 ГК України : "заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом".
Далі, утримувач сертифікату має право на його реалізацію у "емітента" і в межах номінала. Тобто, утримувач має право отримати товари, вартість яких не перевищує суму коштів, яка була сплачена первинним утримувачем сертифікату в рахунок його придбання. На цьому етапі відбувається задоволення права вимоги утримувача сертифікату і припинення зобов'язання торгової мережі шляхом його виконання (ст. 599 ГК України).
Але, як правило, утримувач сертифікату придбаває товар на суму або меншу або більшу його номінала. У разі, коли утримувач придбаває товар не в повному розмірі номінала сертифікату, виникає питання відносно інших невикористаних засобів, які були сплачені за сертифікат. Очевидно, що зобов'язання торгової мережі в межах невикористаних засобів не є виконаними. Тому, в публічних офертах і умовах звернення подарункових сертифікатів, суб'єкти господарювання передбачають умови про те, що у разі отримання товарів не в повному розмірі сертифікату, сума коштів, яка не була використана по сертифікату, - поверненню не підлягає.
Застосування таких положень є допустимим і погодженим з ч. 1 ст. 598 ГК України, згідно якої "зобов'язання припиняється частково або в повному об'ємі по підставах, встановлених договором або законом". Відповідно, якщо торговою мережею належним чином були визначені умови про припинення зобов'язань установи в частині невикористаних коштів в публічній оферті, договорі або іншій угоді, яка акцептувалася особою придбаваючий подарунковий сертифікат, тоді зобов'язання в наданні товару, в межах невикористаних засобів по сертифікату, підлягають припиненню. В той же час, якщо вказані положення не були прийняті утримувачем сертифікату, констатуємо що торгова мережа не є звільненою в зобов'язаннях по відношенню до залишку невикористаної суми по сертифікату.
У разі, якщо утримувач сертифікату бажає придбати товар, вартість якого вище номінала сертифікату, - покупець вільний в доплаті вартості товару, яка більше номінала сертифікату.
Природа грошових коштів по подарункових сертифікатах
Важливим питанням є питання про правову природу засобів, які сплачує покупець в рахунок отримання сертифікату, оскільки обгрунтовано виникає питання про джерело походження права вимоги яке міститься в сертифікаті. Такі засоби не слід розглядати в якості завдатку або авансу, оскільки "завдатком є грошова сума або рухоме майно, яке видається кредиторові боржником в рахунок платежів, що належать з нього за договором, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання", "якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок платежів, що належать з боржника, є завдатком, вона вважається авансом" (ч. 1 і ч. 2 ст. 570 ГК України).
З приведених положень виходить, що завдаток це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а аванс є попередньою оплатою. Якщо завдаток не може бути застосований до правовідносин по оплаті сертифікату через предмет його регулювання, то аванс не допустимо використовувати, враховуючи що його природа вказує на часткову оплату конкретно певного товару.
Отже, допустимо визначати корпускулярну правову природу засобів, що сплачуються за сертифікат як : (I) оплата вартості права вимоги (оплата сертифікату як товару) і (II) оплата вартості речі, пропонованої до продажу в торговій мережі, без узгодження її асортименту.
Можливість оплати вартості речі і наступного узгодження асортименту (конкретного предмета договору) допускається через положення ч. 2 ст. 671 ГК України, яка прямо допускає таку можливість : "якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений в порядку, встановленому договором [...]".
Оскільки право вимоги є товаром, який передається покупцеві в сертифікаті, то продавець не виконує функції по зберіганню або обліку засобів, що поступають в рахунок плати за сертифікат, не повинен платити відсоток за користування чужими грошовими коштами, у разі повернення сертифікату покупцем, а сертифікат може бути використаний як об'єкт цивільного обороту між різними утримувачами.
Компанії, які "емітують" подарункові сертифікати
Помітимо, що подальшого поширення придбавають компанії, які вибудовують свою діяльність виключно на реалізації подарункових сертифікатах. Такі суб'єкти пропонують до продажу сертифікат, по якому їх утримувач має право вибрати послугу або товар в мережі партнерів таких компаній. Для такої діяльності:
(1) компанія укладає договори про надання послуг або продаж товарів з певними професійними партнерами з різних сфер діяльності.
(2) На підставі таких угод, відбувається оплата вартості послуг або товарів від імені компанії на користь професійних партнерів, але послуги не споживаються, а товар - не передається.
(3) Відповідно, компанія придбаває по відношенню до партнера-професіонала право вимоги в споживанні послуги/отриманні товару. Такі права вимоги акумулюються в компанії по різних договорах.
(4) Надалі, компанія емітує власні сертифікати, що підтверджують право звернутися безпосередньо до цієї компанії-емітенту, а споживачі придбавають сертифікати.
|
Віталій Крупельницкий |
(5) Далі, утримувач подарункового сертифікату вибирає конкретного професійного партнера в мережі договірних стосунків компанії-емітента сертифікату, у якого він бажає використовувати сертифікат, - йде узгодження асортименту права вимоги.
(6) За фактом узгодження права вимоги між утримувачем сертифікату і компанією, відбувається фактична передача права вимоги по сертифікату на користь його власника, і відносно конкретного партнера-професіонала.
(7) Утримувач сертифікату використовує його відносно партнера-професіонала, у зв'язку з чим в правовідносинах:
(а) між компанією і утримувачем сертифікату - припиняються зобов'язання компанії по сертифікату, а утримувач споживає право вимоги шляхом отримання товару/послуги;
(б) між компанією і партнером-професіоналом - припиняються зобов'язання партнера-професіонала в наданні товару/послуги у розмірі їх вартості споживання, сплачених компанією.
Замість виводів
При написанні статті, автор ставив метою досліджувати правові механізми використання подарункових сертифікатів, оскільки дійсний аналіз умов їх звернення у різних "емітентів" не надало правовій визначеності в цьому питанні. Сподіваємося, що приведена стаття допоможе в професійній роботі торгових установ, компаній послуг, що розвивають ринок.
Примітка: що стосується статті являється питання практики роботи ритейлов в яких покупцям товарів пропонується замість отримання здачі за сплачені гроші в копійках, зарахувати їх на рахунок спеціальної карти, яка використовується в конкретній мережі.
Переконані, що такі операції необхідно розглядати як сплата покупцем вартості товару з узгодженням асортименту в майбутньому, оскільки кожен покупець може розрахуватися із засобів, які враховуються на карті конкретної торгової мережі. Помітимо, що в правилах використання карток торгових мереж, цього прямо не передбачено.
Віталій Крупельницкий
адвокат, АТ "Глобал Адвокат"
Корпорація "Глобал Консалтинг"
