В Україні близько 300 компаній і торгових марок займаються реалізацією зброї. В асортименті пневматична, гладкоствольна мисливська, травматична для відстрілу гумових куль та мисливська нарізна.
Суперечливість ситуації полягає у відсутності Закону, регламентуючого використання зброї.
Для чого купують зброю?
Переважно для самозахисту, хоча іноді потяг до ранніх періодів історії людства переважає і гладкоствольна рушниця служить виключно знаряддям мисливського промислу чи полювання. Варто згадати період 2014 року, коли події на майдані Незалежності спровокували різкий сплеск звернень до органів дозвільної системи МВС України для отримання дозволів на придбання та зберігання збройного знаряддя. Нинішній період, пов'язаний із коронавірусом, не тільки в Україні, а й по інших регіонах світу спровокував опустошення полиць з набоями та помповими рушницями.
Порахувати реальну кількість зареєстрованої зброї складно. По-перше, не створено єдиної уніфікованої міжрегіональної чи всеукраїнської бази даних, де були б відображені всі ліцензовані одиниці зброї, що знаходяться у власності громадян. По-друге, облік зброї в територіальних підрозділах органів Національної поліції України ведеться, по факту, безконтрольно, і часто не співпадає з кількістю реально виданих дозволів, що підтверджують результати вибіркових перевірок.
Люди не відчувають себе в повній безпеці, все менше довіряють державним структурам, тому задовольняючи інстинкт самозбереження, продовжують придбавати зброю, часто без дотримання норм закону.
А якщо без дозволу?
Не всі прихильники пристроїв для ураження живої сили виявляють бажання офіційно отримувати статус власника зброї. Внаслідок чого в суспільстві відбувається перекіс між реальною картиною озброєння населення та декларативною, що відображається в статистиці та високопосадовцями на брифінгах. Про те, що знаряддя для стрільби є у потаємному володінні багатьох громадян яскраво свідчить статистика по кількості зданої зброї під час місячників добровільної здачі, що відбувається один або два рази на рік в кожному регіоні, а також статистика облікованих кримінальних порушень за ознаками статті 263 Кримінального кодексу України – «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами». Щодо останнього, то за 2019 рік було зареєстровано 6002 випадки незаконного поводження. З них 4758 особам повідомлено про підозру у скоєнні злочину. Ще 174 випадки у 2019-му були пов’язані із незаконним виготовленням та переробкою вогнепальної зброї, що класифікуються як злочин за статтею 263-1 Кримінального кодексу України
По закону
Як згадувалося на початку, окремий закон про зброю, боєприпаси чи вибухові матеріали на вітчизняному законодавчому полі так і не з’явився. Тому єдиним документом, який хоч якимось чином регламентує взаємовідносини громадян і зброї, є старий наказ міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 № 622.
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї видаються після вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та використання. Підтвердженням такого навчання є довідка, що видається в спеціальних пунктах.
Спочатку видається дозвіл лише на придбання. Інспектор департаменту превентивної діяльності, підрозділу з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи чи територіального органу Національної поліції зможе видати його, якщо в нього буде попередньо сформована особова справа. До матеріалів такої справи входять:
- заява на ім’я керівника органу поліції
- довідка про відсутність судимості
- медична довідка зразка 127\о
- довідка про знання матеріальної частини та поводження зі зброєю
- квитанція про сплату коштів за надання дозволу
- копія паспорту громадянина України
- дві фотокартки стандартного розміру для документів
- договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності для власників зброї
- рапорт дільничного інспектора про проведення спеціальної перевірки за місцем проживання власника. В рапорті вказується також інформація про наявність металевого сейфа для зберігання зброї.
Всі ці документи збирає і подає потенційний власник зброї.
Якщо ж особа вже має у володінні хоча б одну одиницю зареєстрованої зброї, але виявила бажання придбати ще – достатньо надати завірені копії вказаних документів.
Видано дозвіл на придбання - тепер є три місяці для вибору і покупки зброї. Визначившись із маркою, моделлю та ціною, передаєте продавцю спеціалізованого магазину дозвіл на придбання, а взамін отримуєте очікуване поповнення арсеналу. Після чого знову звертаєтесь до інспектора дозвільної системи, який видавав дозвіл на придбання, і реєструєте зброю. На це є 10 днів.
Порівняно недавно з’явився альтернативний варіант - єдиний державний портал адміністративних послуг. В розділі «Безпека та захист» зазначено опис послуги, необхідні документи та місце отримання дозволу. Портал адмінпослуг видає лише дозвіл на зберігання і носіння, а не на придбання.
Підстави, за наявності яких відмовлять у видач дозволу:
- не погашена судимість
- повідомлення про підозру
- підтвердження систематичного (два чи більше разів) порушення громадського порядку, зловживання спиртним або вживання наркотичних речовин
- відсутність хоча б одного з необхідних документів для отримання дозволу
Зброя і самозахист
Найбільш чіткий опис порядку та підстав застосування зброї прописано в статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», військових статутах Збройних сил та статті 11 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Як бачимо це стосується лише спеціальних категорій громадян. Щодо цивільних, то подібні нормативні акти відсутні. Тому, фактично, «правила» застосування і можливі юридичні наслідки регламентуються статтею 36 Кримінального кодексу України – «Необхідна оборона».
В Конституції зазначено, що «людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека вважаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (стаття 3) і закріплює право кожного «захищати своє життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» (частина 2 статті 27). Кримінальний кодекс України встановлює поняття, сутність і ознаки необхідної оборони, як обставини, що виключає злочинність діяння (ст.36). Тобто, особа може захищатись, в тому числі і за допомогою наявної у неї зброї.
Щоправда, на практиці існує доволі тонка межа між необхідною обороною і її перевищенням, де суттєва кількість факторів залежить від оцінки ситуації судом. Тому часто за схожих обставин формуються діаметрально протилежні висновки.
Так, у справах з використанням травматичної зброї, що спричинило тілесні ушкодження, дії обвинуваченого формально могли трактуватись як необхідна оборона, проте суди з урахуванням характеру небезпеки, що загрожувала, обставин для відбиття нападу, кількості нападників, їх фізичних даних доходять висновку, що особа «не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки».
Для прикладу: рішення у справі № 740/5917/18 і № 482/1517/16-к.
Обмеження і особливості придбаної мисливської зброї
Щодо застосування. Крім полювання у лісництвах, стріляти можна лише у визначених місцях. Для навчання практичної стрільби - в стрілецьких тирах і стрільбищах, мисливсько-спортивних стендах. В цих місцях дозволено використовувати мисливську вогнепальну зброю, яка належить іншим громадянам, підприємствам, установам, організаціям. Навчання стрільбі проводиться тільки в стрілецьких тирах і стрільбищах, мисливсько-спортивних стендах, які мають ліцензію (дозвіл), видану МВС України на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг стрільбищ невійськового призначення та функціонування мисливських стендів, в присутності власника зброї та особи, проводить навчання зі стрільби.
Щодо зберігання. Зброя, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать громадянам, повинні зберігатися в металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї за місцем їх постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників (дачних будинках тощо .), про що повідомляється органи внутрішніх справ. При цьому зброя, пристрої повинні бути в розрядженому стані.
Щодо транспортування. При перенесенні або перевезенні вогнепальна, пневматична зброя повинна бути в розрядженому стані і перебувати в спеціальному чохлі, кейсі, футлярі тощо. При перенесенні або перевезенні зброї і боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них власник зобов'язаний мати при собі дозвіл органу внутрішніх справ на право зберігання та носіння такої зброї, основних частин зброї та пристроїв.
Зворотній бік зброї
Незважаючи на те, що зброя, як і інші технічні засоби (ніж, газові балончики, електрошокери, пневматика, сигнальні пістолети), на законних підставах можуть бути використані особою для захисту життя і здоров'я, потрібно пам’ятати про наслідки такого використання. Вони, зазвичай, проявляються у вигляді завданих тілесних ушкоджень. Так, чинне законодавство встановлює кримінальну відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень та передбачає наступні види тілесних ушкоджень:
- легкі (передбачає штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років );
- середньої тяжкості (передбачає виправні роботи на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років);
- важкі (позбавлення волі на термін від п'яти до восьми років).
Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з кримінальним та кримінально-процесуальним кодексами України, а також правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. N 6. Ступінь тяжкості визначається експертом в рамках призначеної судово-медичної експертизи.
Зброя для охоронників
Однією з типових помилок при організації служби охорони на підприємстві є залучення власників мисливської гладкоствольної чи травматичної зброї до несення служби. Закон України «Про охоронну діяльність» також не дає права персоналу охоронних компаній застосовувати вогнепальну зброю при здійсненні заходів забезпечення охорони. До переліку засобів, використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності, входять лише бронежилети, каски, газові балончики та пістолети, наручники, гумові кийки, електрошокові пристрої та пристрої для вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Нарізної, мисливської чи будь-якої іншої зброї в переліку немає, а значить при її використанні будуть застосовуватись загальні правила для фізичних осіб, про які йшла мова вище. Рівною мірою як і відповідальність – ні охоронна компанія, ні будь-яка інша організація, що залучила озброєну охорону не будуть нести відповідальність за неправомірне зберігання чи застосування зброї.
Ефективне функціонування охорони на підприємстві забезпечується в першу чергу належною організаційно-правовою формою та обізнаністю персоналу охорони щодо меж допустимого при застосуванні спецзасобів, зброї та наслідків такого застосування.
Радник з безпеки бізнесу юридичної компанії «ЮніМайндс»,
директор з корпоративної безпеки «Верітас Інвест Груп»
Шульга Віктор
