Згода на секс: що насправді передбачено законодавством?

Початок 2019 року запам’ятався більшості українцям нібито смішними/безглуздими змінами до Кримінального кодексу України, якими вводився «обов’язок» отримувати від партнера розписку або акт згоди для заняття сексом.

Українці почали поширювати «меми» про добровільний секс і виставляти зразки розписок та актів згоди для заняття сексом.

Однак, чи дійсно це так, та що це за нібито «безглузді» зміни, пропоную розібрати нижче.

Так, в січні 2019 року набув чинності закон № 2227-VIII, що вносив зміни до низки статей КК України в тому числі до ст. 152 (зґвалтування), яка почала виглядати наступним чином:

Отже, як ми бачимо стаття 152 КК України була доповнена словосполученнями: «добровільної згоди потерпілої особи», і саме вони викликали шквал емоцій та вражень про необхідність отримання розписок та актів згоди.

Внесення змін в цій частині було необхідним, оскільки стара редакція кодексу розуміла під зґвалтуванням лише статевий акт (і) із застосуванням фізичного насильства або (іі) з використанням безпорадного стану потерпілої/го, а обов’язковою ознакою було проникнення в тіло іншої особи.

Однак, звільнялися від відповідальності особи, що вчиняли будь-які інші дії сексуального характеру, що не пов’язані із проникнення в тіло іншої особи. Наприклад, до таких дій можна віднести домагання керівника підлеглої/го на роботі, загравання сексуального характеру тощо.

Проте внесенні зміни до КК України виправили цей недолік, та прописали норму таким чином, що обов’язковою ознакою стало не проникнення в тіло іншої особи, а отримання добровільної згоди на секс.

Також в Кримінальному кодексі було закріплено визначення добровільної згоди, що виглядало наступним чином:

«добровільною згодою слід розуміти результат вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин»

Однак, дане визначення в Кримінальному кодексі прописано поверхнево, та надає шанс зловмисникам на зловживання і ускладнення процесу розслідування таких справ, оскільки:

• закон передбачає, що згода є добровільною якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин, однак кримінальний кодекс не передбачає, як саме партнер повинен отримати згоду;
• усна згода нібито зараховується, але в суді довести факт її надання буде майже неможливо, оскільки слово ґвалтівника буде проти слова потерпілої.

Таким чином, факт наявності добровільної згоди в кожному окремому випадку буде вирішуватися індивідуально, незалежно від наявності у ґвалтівника розписки або акту згоди.

Важливим є те, що на етапі розробки законопроекту розглядалася можливість деталізувати поняття добровільної згоди та зазначити перелік обставин, які б не вважалися добровільною згодою і за які, ґвалтівника слід було би притягнути до кримінальної відповідальності.

Вказані вище дії були необхідні для кращого розуміння суспільством, судами, правоохоронними органами запроваджених в цій частині змін, однак законодавець вирішив, що краще уникнути даного переліку, оскільки:

«невичерпний перелік не має переваг перед відсутністю жодного переліку»

Тобто, визначення добровільної згоди, що закріплене в КК України, не дає чіткої відповіді на питання, що таке добровільна згода і є недосконалим.

Однак, що відносно цього говорить судова практика?

Враховуючи, що зміни до ч. 1 ст. 152 КК України є відносно новими судова практика в цій починає тільки формуватися, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні близько 20 судових рішень (як правило вироків суду першої інстанції) за результатами яких притягувала або звільняли від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 152 КК України.

Верховний Суд в цій частині вже частково висловив свою позицію та зазначив про те, що домінуючим криміноутворюючим чинником, що обумовлює відповідальність за зґвалтування, стає відсутність добровільної згоди потерпілої особи по відношенню до дій ґвалтівника.

Постанова Касаційного кримінального суду від 07.12.2020 № 562/1629/17.

Також, цікавим в цій частині є вирок Сихівського районного суду міста Львова від 24.05.2021 у справі № 464/5241/20 в якому суд зазначив, що навіть намагання ґвалтівника (без проникнення) вступити в статеві зносини з потерпілою особою без добровільної згоди є зґвалтуванням.

Так, проголошуючи вирок у вказаній вище справі суд першої інстанції зазначив про те, що:

«суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152 КК України, оскільки останній вчинив незакінчений замах у діях сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)».

Володимир-Волинський міський суд виносячи вирок 16.12.2020 у справі № 154/3405/19 в частині притягнення ґвалтівника до кримінальної відповідальності вказав про те, що:

«зґвалтування не передбачає обов'язкового спричинення особою тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів, а передбачає вчинення особою дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи».

А як це працює в інших країнах?

Цікавий підхід щодо добровільної згоди застосовується у Великобританії, оскільки там діє принцип: «так» означає «так», а склад злочину включає такі обов’язкові ознаки:

• проникнення в тіло постраждалої особи;
• відсутність згоди;
• відсутність підстав для іншої особи обґрунтовано припускати згоду потерпілої особи.

Щоб встановити факт обґрунтованого припущення згоди потерпілої особи правоохоронні органи та суд беруть до уваги всі можливі докази, якими можна підтвердити це, в тому числі і кроки які вживалися щоб переконатися, що потерпіла особа погоджується на секс.

Під добровільною згодою англійське кримінальне законодавство розуміє згоду, що надавалася за власним бажанням особою, що була в змозі вільно її виявити.

Законодавство Федеративної республіки Німеччини до даної категорії кримінальних правопорушень застосовує принцип «ні» означає «ні», а обов’язковими ознаками зґвалтування в розумінні кримінального законодавства ФРН є:

• сексуальний напад;
• сексуальне примушування;
• проникнення (кваліфікуюча ознака).

Сексуальний напад є головною ознакою зґвалтування і проявляється у діях сексуального характеру проти явно вираженої волі потерпілої особи.

Тобто, кримінальний кодекс ФРН під добровільною згодою розуміє явно виражену волю потерпілої особи. Однак, конкретизацію цього словосполучення, як і переліку випадків коли згода вважається або не вважається добровільною не надає.

Висновки

Так, настав час підбивати підсумки і надати відповідь на питання, чи потрібна розписка або акт згоди під час сексу.

Відповідь доволі проста і логічна – ні, а ні розписка а ні акт згоди до сексу і після нього не потрібні.

Їх підписання є нічого більш як формальність, а не звільнення від відповідальності. Добровільна згода, ось дієвий спосіб уникнути кримінальної відповідальності за зґвалтування.

Отже, займайтеся сексом добровільно, без примусу і розписки та акти згоди вам не знадобляться.

Юрист адвокатського об’єднання «Юнімайндс» Бутіна Марія