Суть справи: позивачка звернулась до суду з позовом до банку та свого чоловіка про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що між відповідачами було укладено договір про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання умов якого було передано в іпотеку банку нежиле приміщення.
Позивачка зазначила, що укладення цього правочину виходить за межі дрібного побутового та є правочином, укладеним стосовно цінного майна. Згоди вона не надавала ні в усній, ні в письмовій формі. Вважає, що звернення стягнення заборгованості за кредитним договором вплине на майновий стан сім'ї, зокрема і на майновий стан позивачки та їхніх дітей.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову.
Рішення мотивовано тим, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, коли мало місце відчуження спільного майна подружжя. Оскільки кредитний договір, який просить визнати недійсним позивачка, не є розпорядженням майном подружжя, то письмова згода дружини для його укладення не вимагається, тому підстави вважати порушеними права позивача при укладанні спірного кредитного договору відсутні.
Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Колегія суддів Цивільного суду ВС із таким висновком погодилась.
Відповідну постанову у справі № 619/761/18 ВС прийняв 5.11.2020. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин 1-3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Читайте також: Кредитні борги під час розлучення: хто має виплачувати
Поділ майна подружжя: ВС вказав на важливі аспекти
Положення цієї статті визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об'єктом права їх спілзобов'язальних правовідносиньної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з'ясована окремо.
Приписи статті 65 СК України регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном.
ВС зазначив, що такий договір створює обов'язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Для укладення кредитного договору (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником.
Читайте також: ВС висловився стосовно визнання недійсними окремих положень договору про правову допомогу
