Суть справи: позивач звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про поділ спільного майна подружжя. Він просив виділити кожному зі сторін у власність по 1/2 частині квартири та по 1/2 частині автомобіля, придбаних за час шлюбу.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивоване тим, що позивач не надав належні докази наявності у нього коштів на час придбання спільного майна або того, що спірне майно придбано в результаті спільної праці з відповідачкою або за їх спільні кошти. Натомість відповідачка надала докази на підтвердження того, що спірну квартиру та автомобіль придбано за кошти, отримані від її матері, що також підтверджено показами свідків, а тому вони не є спільним майном подружжя.
Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції. Суд зазначив, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Однак колегія суддів Цивільного суду ВС із такими висновками судів попередніх інстанцій не погодилась і задовольнила позовні вимоги.
Відповідну постанову у справі № 725/1776/18 ВС прийняв 12.02.2020. З її повним текстом зручно ознайомитись у системі VERDICTUM, спробувавши тестовий доступ. Із правовою позицією Великої Палати у цій справі можна ознайомитись тут.
У ст. 60 Сімейного кодексу закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч. 1 ст. 57 СК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За змістом статей 69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Читайте також:
Як довести вступ у володіння чи управління спадковим майном: роз'яснення ВС
Виключно адвокати і прокурори можуть представляти держоргани в судах: ВС
Верховний Суд роз'яснив, чи можна успадкувати неоформлену нерухомість
Більше інформації про те, як попередити кризові ситуації бізнесу вже сьогодні, отримуйте у системах ЛІГА:ЗАКОН.
Тримайте руку на пульсі актуальної правової картини дня з усіма нововведеннями, використовуйте добірку ситуацій для оперативного реагування на будь-які зміни та майте доступ до повної бази нормативних документів на будь-яку дату, зокрема і тих, що регулюють роботу компаній в умовах корона-кризи, карантинів, надзвичайних станів.
Спробуйте тестовий доступ до систем ЛІГА:ЗАКОН за посиланням, об'єктивно оцінюйте будь-яку ситуацію та приймайте тверді та зважені рішення вже сьогодні.
