З моменту впровадження в Україні карантину минуло вже майже півтора місяці. За цей час виникла ціла хвиля так званого «карантинного» законодавства. Новації не оминули і питання здійснення правосуддя. Давайте розглянемо, що змінилося у судочинстві і що нового з'явилося у судовій практиці у прив'язці до карантинних умов.
ЄСІТС
Коротко про запровадження давно обіцяної Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та «Електронного суду», як її складової.
15 грудня 2018 року процесуальні кодекси (цивільний, господарський, адміністративного судочинства) було переписано із значними змінами порядку судочинства. Серед іншого, такі зміни передбачали побудову ЄСІТС - сучасної системи, яка мала на меті відхід від паперової тяганини та впровадження в судочинство новітніх технологій. Запуск ЄСІТС відкладали вже декілька разів, останній раз на далекий 2023 рік, але саме зараз всі раптово зрозуміли, як би така система стала в нагоді саме за умов карантину. Пандемія прискорила процес судової діджиталізації, і запуск ЄСІТС Державна судова адміністрація обіцяє вже 1 червня цього року.
Система EasyCon
На особливу увагу заслуговує запровадження з 13 квітня 2020 року системи EasyCon, яка дуже легка та зрозуміла у використанні. Фактично для участі в режимі відеоконференції від учасника вимагається мінімум:
1) Реєстрація на порталі EasyCon через електронну пошту та прив'язка до облікового запису електронного цифрового підпису для підтвердження особи.
До речі, система працює із ЕЦП навіть «ПриватБанку» (не для реклами, просто отримати такий ЕЦП можна безкоштовно та не виходячи із власної домівки за декілька хвилин).
2) Заява в суд про бажання прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше, ніж за 5 днів до дати засідання.
Все інше залежить вже безпосередньо від можливості суду забезпечити відеоконференцію та кількості таких заявок від учасників.
Цікавою є практика окремих суддів щодо участі в судовому засіданні з використанням програми Zoom. На нашу думку, запровадження сервісу EasyCon повністю витіснить «конкурента», оскільки EasyCon дозволяє точно ідентифікувати учасників відеоконференції. До того ж, після ухвалення рішення завжди буде незадоволена сторона, яка звернеться із скаргою. Звичайно, посилання на проведення засідання в режимі онлайн без належної ідентифікації особи займе ключове місце, як порушення процесуального права.
Новації Закону 540-IX від 30 березня 2020 року
У режимі карантину влада пішла на швидке запровадження недосконалих, часто непотрібних, механізмів, які повинні б були вирішити проблему дистанційної участі у судових засіданнях. Мова йде про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р.
Проаналізуємо деякі зміни, запроваджені цим Законом, та що ми отримали на практиці:
1. Щодо участі в режимі відеоконференції
Внесення до процесуальних кодексів доповнень щодо участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції у запропонованій формі на практиці викликає багато запитань.
Для прикладу візьмемо ст. 195 КАСУ, яку доповнено «противірусною» частиною 4. У старій редакції (без відповідної нової частини 4) стаття мала наступний вигляд:
1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
3. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Станом на сьогодні діє також і частина 4, наступного формулювання:
4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України
Для авторки незрозумілим залишається питання: що такого революційного додали до КАСУ? Як і раніше особа має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, як і раніше - суд повинен мати відповідну технічну можливість.
Таке дублювання здійснено і в інших кодексах. Так, ст. 197 ГПК України, ст. 212 ЦПК України надають учасникам аналогічну можливість участі в режимі відеоконференції.
Тому на практиці введення таких норм скоріше ілюзія активної діяльності, ніж запровадження дійсно нового дієвого механізму.
2. Щодо продовження процесуальних строків
Позитивним доповненням процесуального законодавства на час карантину є продовження окремих строків. Очевидно, що завжди будуть учасники провадження, які проти затягування процесуальних строків, однак в цілому такий підхід видається правильним.
Знову ж таки, якби система ЄСІТС почала вчасно функціонувати, то проблема строків відпала б сама по собі. Учасники реєструються, весь документообіг відбувається в електронному вигляді, а судові засіданні відбуваються в режимі відеоконференції.
3. Гласність та відкритість судового розгляду справи
Один із основоположних принципів судочинства на час карантину вирішили обмежити. Зокрема, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину. Таке право суду прописано в ГПК України та ЦПК України, а от в КАСУ цей принцип вирішили не обмежувати.
Для пересічних громадян такий принцип майже не має значення. Тут мова йде скоріше про великі та резонансні провадження, які стають об'єктом сюжетів ЗМІ.
Зміни у кримінальному процесі
А тепер про зміни у кримінальному процесі, в якому обмеження прав людини є просто недопустимим, навіть в умовах карантину.
Обмеження принципу відкритості кримінального провадження в судах найбільш болісно відчують учасники кримінального провадження. Зокрема, підозрювані/обвинувачені та потерпілі.
Згадаємо резонансну справу ДТП на Сумській у Харкові. Там на кожне судове засідання приходили не тільки учасники, а і представники ЗМІ та «група підтримки» кожної сторони, які допомагали учасникам провадження просто пережити ці страшні часи.
На час карантину таке правило обмежено. Зокрема, слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи.
Ще одне оціночне поняття у процесі, який би мав бути прописаний ідеально. Що саме законодавець розуміє під поняттям «загроза життю та здоров'ю особи» в режимі карантину? Підвищена температура тіла, нежить, кашель, червоні очі? А якщо у особи просто безпечна алергія? Невже суддя повинен мати ще й такі спеціальні навички - встановлення дійсної загрози.
На практиці все працює значно простіше. До зали судового засідання не допускають всіх, чекайте в коридорі.
Практика розгляду справ про порушення умов карантину людей
А тепер про нову та актуальну тему - притягнення до адміністративної відповідальності (штраф) за порушення правил карантину людей.
Правоохоронці дуже активно взялися за роботу, протоколи масово складалися та направлялись до суду.
И тут здоровий глузд суддів на щастя добре працює.
По-перше, протоколи масово повертаються на доопрацювання. Працівники поліції часто допускають помилки при оформленні матеріалів правопорушення.
Найчастіші помилки:
· у протоколі не зазначена суть адміністративного правопорушення, тобто які саме вимоги положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 порушено;
· відсутні дані про наявність або відсутність свідків вчинення правопорушення;
· зазначено ПІП свідків, однак без адреси проживання та засобу зв'язку;
· не зазначено дату народження особи та документ, на підставі якого особу встановлено, що унеможливлює належну ідентифікацію.
По-друге, низка проваджень закривається у зв'язку із відсутністю у діях особи складу правопорушення.
Особливо це актуально при притягненні до відповідальності осіб, які без засобів індивідуального захисту перебували, за версією правоохоронців, на робочому місці. Або при притягненні до відповідальності за продовження роботи в режимі карантину тих об'єктів, які перелічено в постанову КМУ.
Насправді проблема носить глибший характер і показує всю некомпетентність окремих працівників поліції. Складаючи протокол щодо працівника за перебування на робочому місці без ЗІЗ, поліція навіть не намагається встановити факт перебування у трудових відносинах. Крім того, ігнорується той факт, що забезпечити працівника ЗІЗ має саме роботодавець, тому саме щодо нього необхідно скласти відповідний протокол за цією нормою.
Також дуже часто працівникам поліції складно визначити суб'єкта адміністративного правопорушення за продовження роботи в режимі карантину: протокол складається щодо працівника, а не директора/власника, що також тягне за собою закриття провадження.
Окремі судді, керуючись своїм внутрішнім переконанням та глибоким розумінням норм як законів, так і Конституції, змогли піти ще далі. Показовою є постанова судді Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі 717/422/20.
Ця справа стосувалась притягнення до відповідальності особи, яка перебувала у громадському місці (зупинці) без маски.
У судовому засіданні вказана особа пояснила, що «він не мав змоги придбати в селі захисну маску чи виготовити її, тому перебував на зупинці громадського транспорту без маски на обличчі, про що жалкує, розкаюється у вчиненому. Безкоштовно маску йому ніхто не пропонував».
Нижче цитата з постанови Суду, що заслуговує на повагу:
«Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.
Так, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону з 6 квітня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
Крім того, на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Зважаючи на вказане вище, суд прийшов до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Цією цитатою ми в жодній мірі не виправдовуємо ігнорування норм законодавства України, в тому числі норм в режимі карантину, однак, запроваджуючи відповідні правила, саме на Державі лежить обов'язок забезпечення не тільки їх виконання, а і дійсної об'єктивної можливості такого виконання.
Станом на сьогодні придбати в аптеці маску просто неможливо, а якщо і можна щось знайти в окремих продавців, то за ціною, що у десятки разів перевищує ринкову вартість такої маски.
В умовах кризи економіки та проблемах із роботою це обов'язково має враховувати суд. В основу будь-якого законного рішення має бути покладено Закон, ухвалений відповідно до міжнародних стандартів верховенства права та прав людини. А забезпечувати реалізацію та дотримання таких прав має саме Держава, незважаючи на умови економічної кризи та карантину.
Олена Запорожченко,
адвокат, юристка АО «Овчаров та партнери»
Читайте також:
Судова система України в умовах карантину
Оновлено процесуальні кодекси в частині особливостей розгляду справ під час карантину
Не втрачайте важливу інформацію в кризових ситуаціях! Будьте в курсі розкладу судових засідань та завантаженості суддів. Відстежуйте судові справи за контрагентами, аналізуйте правові позиції та судові рішення з понад 85 млн. Формуйте власну сильну позицію із Системою аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримайте тестовий доступ за посиланням.
