Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 904/7326/17 зробила висновок, що стягувачі мають право звернутися для виконання отриманих на свою користь судових рішень до приватного виконавця, незважаючи на наявність в органах державної виконавчої служби відкритого зведеного виконавчого провадження щодо того ж боржника.
Таким чином, приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Як повідомила прес-служба ВС, касаційна скарга у справі була розглянута в порядку письмового провадження. Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами боржника, який заперечував проти здійсненого виконання судових рішень, і визнали дії приватного виконавця незаконними. Суди вказали, що приватний виконавець не мав права самостійно проводити виконання судових рішень, а мусив передати виконавчі документи, отримані від стягувача, державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника.
Велика Палата ВС скасувала рішення судів попередніх інстанцій, уточнивши свою попередню позицію, висловлену у низці постанов, про те, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та незалежно від кількості стягувачів. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідне правило, встановлене ч. 1 ст. 30 Закону "Про виконавче провадження", діє лише стосовно державних виконавців.
Із повним текстом рішення можна буде ознайомитися в системі аналізу судових рішень Verdictum поставивши справу на контроль, ви першими дізнаєтесь аргументи Великої Палати.
