Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 462/9002/14-ц (провадження № 61-9880св18) дійшов висновку, що сторони не мають права визначати у безпосередній або завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Постанова у справі була ухвалена 12 червня і вже доступна в системі Verdictum.
ВС вважає, що судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору. Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК цей пункт був визнаний недійсним (зао зустрічним позовом клієнта). Суд відмовив в стягненні "гонорару успіху" за договором про надання правової допомоги.
З таким рішенням не згоден суддя колегії Василь Крат, окрема думка якого також доступна в Verdictum. Суддя вважає, що наявність або відсутність бажаного судового рішення, що задовольняє права і інтереси замовника, є для нього чіткою і найбільш переконливою оцінкою якості послуг виконавця і за відсутності інших критеріїв - нормальною і законною умовою розміру відповідної винагороди за домовленістю сторін. А, відмовивши в позові, колегія суддів не вказала, якій імперативній цивільно-правовій нормі суперечить пункт про "гонорар успіху".
