2020 рік добігає кінця. Рік видався складним, місцями болючим та десь неочікуваним. Тим не менш локдаун та постійно продовжуваний карантин не стали перепонами у плідній роботі Верховного Суду, а тим більше не завадили, вже звичним, «матчам» платників та податкових органів у судах.
Рік видався плідним на перегляд «старих» позицій та узгодження нових, й формування акцентів у застосуванні нових норм податкового законодавства, що прийняті Верховною Радою у період 2020 року. Звісно практика Верховного Суду у податкових спорах досить обширна, тому ми зупинимось на найбільш вагомих, на нашу думку, рішеннях, які були прийняті касаційним судом у 2020 році.
1. Постанова Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/1723/18
Основна думка: Платник податку може ставити під сумнів законність підстав для проведення перевірки незважаючи на допуск податкового органу на перевірку. Суди повинні досліджувати такий аргументи у першу чергу.
Правовий висновок: «…Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Суди повинні надавати правову оцінку таким аргументам в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавств…»
Попередня позиція: за принципом «мовчазної згоди» платник не міг оскаржувати підстави для проведення перевірки після допуску контролюючого органу на таку перевірку. Такий висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 24.05.2019 у справі № 826/16221/15, від 03.10.2019 у справі № 820/850/16, від 16.10.2019 у справі № 820/11291/15, від 22.11.2019 у справі № 815/4392/15 тощо.
Хто виграв?: Однозначна перемога за платниками податків. Податківці покидають матч під звуки радіючих трибун платників податків.
2. Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 340/474/20 (судді: Ханова Р. Ф. (доповідач, головуюча), Гончарова І. А., Олендер І. Я.)
Основна думка: Платник податку має право оскаржити рішення комісії контролюючого органу про відповідність Критеріям ризиковості платника, визначених у Додатку № 1 до Порядку № 1165.
Правовий висновок: «…Право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».
Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року, що втратив чинність 01 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника зокрема в судовому порядку…»
Короткий коментар: Дійсно суди відмовляють платникам податку у задоволені вимог про скасування рішень щодо ризиковості, що прийняті на підставі Постанови КМУ № 117, що є попередньою «версією» Порядку № 1165.
Утім варто зауважити, що після вступу Порядку № 1165 у силу, комісії контролюючого органу почали «перезатверджувати» рішення про ризиковість, прийняті на підставі Постанови № 117, адаптувавши «податкову інформацію» під Критерії ризиковості, передбачені Порядком № 1165.
При цьому варто звернути увагу, що правовий висновок обґрунтований законодавчим правом звернення до суду, що передбачено у п.6 Порядку № 1165 та додатку № 4 Порядку № 1165. Однак Верховний Суд не прокоментував усталену позицію про те, що наявність критерію ризиковості не обумовлює правових наслідків для платника податку у тому числі за Порядком № 1165 (постанова Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 160/3900/19, від 30.11.2020 у справі 520/4986/19, від 12.11.2020 у справі № 240/3906/19, від 29.09.2020 у справі № 440/1385/19, від 21.08.2020 у справі № 520/6051/19, від 05.08.2020 у справі № 520/5692/19, від 03.03.2020 у справі № 240/3665/19 тощо).
Очікуємо розв'язання цього спірного питання у 2021 році.
Хто виграв?: Впевнена перевага платників податку, яким присвоєно ризиковий статус на підставі Порядку № 1165. Гольова передача і «висновок» у воротах податківців.
У першому таймі матчу «Скасування ризикового статусу» поки перерва. Податківці отримали «жовту картку» за жорсткий фол «ризиковості платника». Очікуємо на другий тайм.
Основна думка: платник податку має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом одного місяця після завершення процедури адміністративного оскарження
Правовий висновок: «…Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті….».
Попередня позиція: висновок Верховного Суду у постанові від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18 щодо права платника податків звернутися із позовом до адміністративного суду протягом 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження.
Короткий коментар: проблема визначення строку на звернення до адміністративного суду після процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення досить довгий проміжок часу не була остаточно вирішена у судовій практиці.
Тим не менш потрібно пам'ятати, що нині існує дві позиції щодо процесуального строку на судове оскарження рішень контролюючого органу:
- рішення, що пов'язані з визначенням грошових зобов'язань (податкові повідомлення-рішення) - один місяць після завершення процедури адміністративного оскарження, правовий висновок викладений вище.
- рішення, що не пов'язані з визначенням грошових зобов'язань (відмова у розблокуванні податкової накладної, наявність ризикового статусу платника на додану вартість тощо) - три місяці після завершення процедури адміністративного оскарження, постанова Об'єднаної палати Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20648/18 (підтримана у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 440/3000/19).
Хто виграв?: Справедлива нічия. Під час «матчу» виникало декілька цікавих комбінацій.
4. Постанови Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19, від 22.07.2020 у справі № 826/15459/18, від 29.07.2020 у справі № 2040/7658/18
Основні думки:
Особливості застосування положень п. 73 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» щодо зменшення розміру штрафних санкцій за ст. 120-1 ПК України у період з 01.01.2017 по 31.12.2019:
- п. 73 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» має ретроспективну (зворотну) дію в часі для платників податку на додану вартість;
- для застосування п. 73 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» податкове повідомлення-рішення вважається неузгодженим якщо станом на 23.05.2020 таке податкове повідомлення-рішення перебувало на стадії адміністративного оскарження або судового оскарження (БЕЗ обмеження інстанційності);
- Податкове повідомлення-рішення вважається скасованим у силу прямої норми закону - п.73 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України - якщо відповідає умова, передбаченим у нормі.
Правові висновки:
- від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19: «…Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 сатті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено»;
- від 22.07.2020 у справі № 826/15459/18: «…виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведеної вище норми права, можна зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пунктів 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. При цьому, відповідно до вказаних змін, контролюючи орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону»;
- від 29.07.2020 у справі № 2040/7658/18: «…В даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом…».
Короткий коментар: 23.05.2020 набули законної сили зміни у ПК України, на підставі Закону № 466 (у дівоцтві законопроект № 1210). Законодавець доповнив Перехідні положення ПК України пунктом 73 підрозділу 2, яким юридично дозволив «подорожі у часі».
Законом № 786 від 14.07.2020 уточнено диспозицію п. 73 підрозділу 2 та встановлено, що платникам податку, яким контролюючі органи винесли податкові повідомлення-рішення у період з 01.01.2017 по 23.05.2020, за несвоєчасну та/або відсутність реєстрації податкових накладних (ст. 120-1 ПК України) певного виду, зменшено розміри штрафів:
- до 1 відсотка від обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 грн, для несвоєчасної реєстрації податкових накладних.
- до 2,5 відсотків від обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1 700 грн, для відсутності реєстрації податкових накладних.
При цьому податкові повідомлення-рішення повинні перебувати або на стадії оскарження у ДПС України, або у суді (не важливо, якої інстанції, дивись висновок від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19).
Утім не все так однозначно. У постанові від 11.11.2020 у справі № 160/1553/19 Верховний Суд зазначив на декількох цікавих висновках:
- «…Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань…»
- «…колегія суддів зауважує, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.…».
На перший погляд може здатись, що такі висновки Верховного Суду є досить обнадійливі, оскільки «старі» податкові повідомлення-рішення скасовуються автоматично. Однак Верховний Суд залишив «коридор» для аргументації податкового органу. За логікою сформованих висновків зменшення штрафних санкцій здійснює контролюючий орган. Тому податківці можуть впевнено стверджувати, що хоча формально «старі» податкові повідомлення-рішення скасовані, але штрафні санкції не зменшені, оскільки «нового» повідомлення-рішення поки не прийнято. На питання коли «нове» податкове повідомлення-рішення буде прийнято, завжди знайдеться «старий-добрий» аргумент про «плідну роботу у цьому напрямку».
Хто виграв?: У першому таймі платники податків занесли у ворота податківців три гольові «висновки». У відповідь податківці відповіли одним «висновком», але рефері зафіксував офсайд. Чекаємо на другий тайм. Поки впевнена перевага платників.
5. Постанова Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18 (судді: Усенко Є. А. (доповідач, головуюча), Ханова Р. Ф., Гусак М. Б.)
Основна думка: камеральна перевірка є основним засобом податкового контролю бюджетного відшкодування. Документальна позапланова виїзна перевірка бюджетного відшкодування можлива за умови, якщо сума бюджетного відшкодування сформована у період до 01.07.2015 і не підтверджена документальними перевірками або така сума відшкодування сформована до 01.01.2017 для платників податку на додану вартість, що використовували спеціальний режим оподаткування.
Правовий висновок: «…Системне застосування наведених норм дає підстави для такого висновку: підставою для камеральної перевірки даних податкової декларації з ПДВ є заява платника податку про повернення задекларованої суми бюджетного відшкодування незалежно від розміру цієї суми…
…Вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 ПК словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку…».
Короткий коментар: аналіз норм податкового законодавства у контексті бюджетного відшкодування обумовлює такий порядок перевірки бюджетного відшкодування у межах документальної позапланової перевірки:
- подання заяви на бюджетне відшкодування;
- камеральна перевірка заяви;
- встановлення у межах камеральної перевірки недостовірності даних заявлених у податкові декларації;
- направлення запиту до платника податку з посилання на недостовірності у податковій декларації;
- проведення документальної позапланової виїзної перевірки у порядку пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України.
Натомість проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України доцільно лише у випадку, коли бюджетне відшкодування сформовано у період до 01.07.2015 або 01.01.2017. У інших випадках бюджетне відшкодування перевіряється лише та виключно у межах камеральної перевірки.
Хто виграв?: податківці здивовано споглядають на табло матча. Платники податків впевнено перемогли після гольового «висновку».
Основна думка: прогресивна шкала штрафних санкцій за ст. 127 ПК України визначається не за принципом «одне порушення - один Акт», а у порядку «декілька порушень - один Акт - прогресивний штраф за кожне порушення».
Правовий висновок: «…На підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки…»
Короткий коментар: стаття 127 ПК України передбачає прогресивну шкалу штрафу у випадку, коли платник або податковий агент не нарахував, не утримав та/або несплати (не перерахував) суму податку до або під час виплати доходу. Прогресивна шкала становить штраф у вигляді 25%, 50%, 75% від сум податку, що підлягають перерахуванню до бюджету.
Прогресивність штрафу обумовлюється повторністю податкового правопорушення протягом 1095 днів.
Податкове законодавство передбачає, що за одне податкове правопорушення, передбачено складення одного податкового повідомлення-рішення. У свою чергу податкове повідомлення-рішення потребує складення Акту перевірки. Саме тому логіка застосування штрафу за ст. 127 ПК України передбачала конструкцію «одне порушення - один Акт - одне ППР - 25%». І лише при повторній перевірці податковий орган міг застосувати 50%, а при наступній 75%, звісно у межах 1095 днів.
Тим не менш нині Верховний Суд визначив, що у межах одного Акту можливо встановити декілька порушень, за наслідками чого до перших трьох застосувати прогресивну ставку 25%, 50%, 75%, а до решти 75%.
Хто виграв?: Трибуни податківців приємно здивовані неочікуваному гольовому «пенальті» у ворота платників. Матч на користь податківців. Платники податку понуривши голову прямують до роздягальні.
7. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 804/4602/16
Основна думка: у разі несвоєчасного або неповного перерахування суми податку з вини банку, платник податку звільняється лише від штрафу та/або пені, але не звільняється від обов'язку сплати податкового зобов'язання у повному обсязі.
Правовий висновок: «…Саме в платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини з банком. Цей банк надавав платнику податків відповідні банківські послуги як контрагент за господарським договором про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів. Тому невиконання своїх обов'язків банком-контрагентом належить до комерційних ризиків позивача та не може бути перекладене на державу.
З огляду на несплату в установлений строк позивачем самостійно визначеної суми грошового зобов'язання та, відповідно, утворення податкової заборгованості податковий орган правомірно застосував податкову заставу.
Виходячи з наявності позивача податкової заборгованості зі сплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання, у ДПІ немає підстав для внесення до інформаційних систем органів доходів і зборів даних про належне виконання позивачем податкового зобов'язання.
Отже, у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов'язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, але не звільняється від обов'язку сплатити в повному обсязі податкове зобов'язання »
Попередня позиція: у постанові Верховного Суду від 06.04.2004 № 8/140 було сформовано правовий висновок про те, що у разі невиконання банком платіжного доручення на перерахування сум податку, для платника не може наставати відповідальність. Визначальним при вирішенні спору за таких обставин про скасування податкової вимоги є те, з чиєї вини не відбулося повне внесення податку до бюджету або державного цільового фонду. Коли таке не зарахування не є наслідком винних дій платника, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування.
Короткий коментар: цікавим у справі № 804/4602/16 є той момент, що банк не перерахував суму податкового зобов'язання платника у розмірі 1 591 380 грн, яка була наявна на банківському рахунку у платника на момент надіслання платіжного доручення. Натомість за логікою правового висновку платник звільнений від штрафів та пені, але зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання.
З правового висновку Великої Палати випливає, що податковий обов'язок платника податку не обмежується лише обліком, звітністю та сплатою податку, але й розширюється до контролю над добросовісністю банку. Тобто дії банку є комерційним ризиком платника.
Іншими словами сплата суми податку не завершується моментом складення та направлення до банківської установи платіжного доручення, а завершується у момент надходження коштів на єдиний казначейський рахунок, про що також повинен піклуватись платник податку, а не банк, який власне акредитований на здійснення таких операцій.
Хто виграв?: Матч видався складний. Податківці вийшли переможцями, а вболівальники платників податку покидали матч ще до фінального свистка рефері.
8. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18
Основна думка: у процедурі банкрутства забороняється стягувати суму податкового боргу, що існувала до дати введення мораторія на задоволення вимог кредиторів, але податкові зобов'язання, що виникають після ведення мораторія сплачуються на загальних засадах.
Правовий висновок: «…61. За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.».
Хто виграв?: Матч був рівним. Податків на останніх хвилинах вибороли перемогу, але платники податку заробили гольові «висновки» для турнірної таблиці.
Основна думка: Акт перевірки є належним доказом у справі, незалежно від того чи підписаний він всім особами, які проводили перевірку, чи лише одним.
Правовий висновок: «…Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов'язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді…
…Відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки….».
Попередня позиція: у постанові від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/19 Верховний Суд сформував правовий висновок за яким, відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий коментар: досить неочікуваний висновок Верховного Суду. Положеннями ч.1 ст. 74 КАС України визначено, що допустимість доказу пов'язується з дотримання законного порядку його отримання. У висновку, від якого відступ Верховний Суд, було влучно зауважено не дефекті форми при оформлення Акту перевірки, зокрема недотриманні вимог п.1.1 ДСТУ 4163-2003. Якщо письмовий документ претендує на роль доказу, то недоліки його оформлення, а як наслідок порушення процедури його створення (отримання), не дозволяють вести мову про допустимість такого доказу та використання його як носієм доказової інформації.
Хто виграв: Податківці усміхнено ідуть з поля після «реваншу». Платники податків здивовано дивляться на табло «матча».
10. Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 804/3368/16 (судді: Гончарова І. А. (доповідач, головуюча), Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.)
Основна думка: податковий орган не має права вносити зміни чи дописувати нові висновки до Акту перевірки, після проведення документальної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення
Правовий висновок: «…відповідачем порушено процедуру проведення документальної перевірки на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки у матеріалах справи відсутній наказ контролюючого органу вищого рівня про проведення перевірки та належним чином складений акт за результатами такої перевірки. Податковим кодексом України не передбачено право контролюючого органу після проведення документальної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення впродовж необмеженого часу складати доповнення до рішення складеного акта перевірки та приймати на цій підставі нове податкове повідомлення-рішення. Такі дії контролюючого органу суперечать визначеним Податковим кодексом України процедурним механізмам щодо порядку проведення документальних перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень…».
Короткий коментар: на практиці досить часто виникають ситуації, коли податковий орган використовує методику «дописування» чи «доповнення» Акту перевірки обставинами, які «не встиг» написати під час перевірки. Як не дивно, податківці вважають, що це відповідає суті та порядку перевірочної роботи, що, нібито, можливо прочитати «між рядків» у податковому законодавстві.
Очевидно, що такі «переконливі» та наполегливі намагання не знаходять своїх підтверджень у ПК України, що і підтверджено висновком касаційної інстанції.
Хто виграв?: Матч закінчився впевненою перемогою платників податків.
Замість висновку. Хто ж переміг у сезоні «Судова практика у податкових спорах - 2020»? Звісно деякі рішення на користь платників, деякі на користь податківців. Можливо варто співвіднести значимість позитивних висновків платників та позитивних висновків податківців, наприклад право платників оскаржувати підстави перевірки з правом податкового органу застосовувати одразу три штрафні санкції за наслідками одного Акту; чи право платника переглянути податкові повідомлення рішення 2017-2019 років з обов'язком платників слідкувати за банками аби останній перерахували податок до бюджету…
Як би там не було, презентовані вище рішення, свідчать про узгодження Верховним Судом довготривалих проблем, які існували у податкових спорах між бізнесом та контролюючим органом. Тим не менш, практика мінлива, оскільки змінюється залежно від законодавчих змін та змін суспільного контексту. Очікуємо на новий сезон «Судова практика у податкових спорах - 2021».
Людмила Звєрєва
адвокат, радник Crowe Mikhailenko
Тарас Шульжук
адвокат практики податкових спорів
Crowe Mikhailenko, канд. юр. наук
Читайте також:
Внесено зміни до Господарського кодексу в частині вимог до статуту ТОВ і ТДВ: Закон прийнято
Як найефективніше підготуватись до судового засідання? З IT-рішенням LIGA360: Юрист. Знайдіть судові рішення за темами, які цікавлять саме вас. У системі доступні зручні фільтри за регіонами, інстаціями, судами та навіть іменами суддів. Ви можете оцінити свій шанс на перемогу, завантаживши позовну заяву. Спробуйте LIGA360 прямо зараз.
Для побудови виграшної стратегії захисту клієнта в суді існують сучасні діджитал-сервіси, які допомагають полегшити роботу адвоката. Аналітична система аналізу судових рішень Verdictum надає доступ до 85 млн судових рішень та допомагає оперативно вивчити позицію конкретного судді та колег у схожих справах. Окрім цього система надає доступ до розкладу судових засідань і завантаженості суддів. Отримайте доступ до Verdictum.
