Проект про злодіїв в законі - хід конем в реалізації замовних проваджень?

Законопроектом № 2513 парламентарі планують притягнути до відповідальності «злодіїв в законі». Тож тепер і в Україні відкривається сезон полювання на відьом?

19 грудня 2019 року Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект № 2513, який Президент України Володимир Зеленський вніс у Верховну раду 2 грудня 2019 року. Цей проект Закону передбачає внесення змін до Кримінального кодексу України з метою припинення діяльності злочинних спільнот та притягнення до кримінальної відповідальності «злодіїв у законі», а також інших осіб, причетних до створення та функціонування злочинних спільнот. Та чи сприятимуть заплановані нововведення зменшенню впливу на важливі суспільні та політичні процеси з боку «злодіїв у законі», зниженню соціальної напруги в суспільстві та зростанню довіри населення до правоохоронних органів? Спробуємо розібратись.

Передумови законодавчої ініціативи

Із пояснювальної записки випливає, що на запровадження в Україні інституту кримінальної відповідальності «злодіїв у законі» надихнула аналогічна практика у таких країнах як Грузія, Італія, в деякій мірі КНР та Японія. Так, починаючи з 2005 року у Грузії приймались спеціальні закони про кримінальну відповідальність осіб, які відносяться до категорії «злодії в законі», що, у свою чергу, надало змогу притягнути до відповідальності близько п'ятдесяти «злодіїв у законі». Прийняття таких законів сприяло вигнанню із Грузії т. з. кримінальних «еліт». Відтік «злодіїв у законі» з Грузії відбувся до інших держав, де подібна кримінальна відповідальність не передбачена. Однією з таких держав стала Україна.

За твердженням ініціатора законопроекту, практика застосування норм про кримінальну відповідальність щодо діяльності злочинних спільнот або наявності статусу «злодія у законі» в Грузії відповідає дотриманню прав та свобод людини і громадянина, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини.

Дещо схожа ситуація і з аналогічною відповідальністю відносно цієї категорії людей у законодавстві Італії. Хоча у цій країні запровадження відповідальності для об'єднань мафіозного типу зумовлене необхідністю протидії історично сформованим об'єднанням, які діють на підставі спільності родинних зв'язків.

Опираючись на позитивний досвід запровадження інституту кримінальної відповідальності «злодіїв в законі» вказаних країн, а також на активну позицію ООН, Ради Європи та органів Європейського Союзу у протидії організованій злочинності, автор законопроекту має на меті припинити діяльність злочинних спільнот, притягнути до кримінальної відповідальності «злодіїв у законі», а також інших учасників злочинних спільнот та осіб, причетних до створення та функціонування злочинних спільнот.

Загалом, мета прийняття цього закону цілком нормальна з точки зору запиту суспільства - припинення діяльності злочинних спільнот. Разом з цим, аналіз запропонованих змін до закону про кримінальну відповідальність дає практикуючим правникам обґрунтовані підстави побоюватись можливих наслідків застосування такого закону.

Радянське коріння «вора в законе»

Для розуміння, хто такі «злодії в законі» і яка їхня роль у злочинному світі звернемось до історії виникнення такого явища як «злодії в законі». Щоправда, українською мовою цей термін звучить незвично, позаяк коріння виникнення цієї категорії людей тягнеться із початку 1930-х років із території Радянського Союзу. Для пересічного громадянина звичніше чути таке формулювання як «вор в законе» або ж просто «вор». Саме на початку 1930-х років в злочинному світі в установах відбування покарань серед інших категорій злочинців виділилась нова категорія, так звана еліта злочинного світу.

З моменту виникнення «злодії в законі» почали керуватись виключно власними законами, умовно названими «поняттями», які передбачають певні правила поведінки. Однак, такі «закони» не викладені в жодному документі, всі вони неписані. Так само не прописана і процедура набуття статусу «злодія в законі».

Тим не менше, не дивлячись на відсутність написаних законів істотний вплив «злодіїв у законі» існував та продовжує існувати чи не у всіх сферах суспільного та політичного життя.

Відсутність механізму доказування, або реалізація замовних проваджень

Не зважаючи на благородну мету запровадження інституту кримінальної відповідальності злочинної спільноти загалом та «злодіїв в законі» зокрема, а також певне позитивне відношення до такого нововведення міжнародної спільноти, на практиці застосування цього виду відповідальності може виглядати не так позитивно.

Так, до Кримінального кодексу пропонується включити поняття «злочинна спільнота» та «злодій у законі». «Злодієм у законі» пропонується визнавати особу, яка дотримується притаманних злочинному середовищу традицій і правил поведінки, користується авторитетом серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення, керує, координує та/або організовує діяльність злочинної спільноти чи її частини або є учасником такої спільноти. Злочинною спільнотою, у свою чергу, буде вважатися та ж сама злочинна організація (в розумінні ч.4 ст.28 КК України), тільки на відміну від останньої, учасником, організатором, керівником та/або координатором злочинної спільноти є саме «злодій у законі».

Три нові статті Кримінального кодексу України передбачатимуть відповідальність, пов'язану із статусом «злодіїв в законі»:

· стаття 255-1 «Створення злочинної спільноти і перебування особи в статусі «злодій у законі»;

· стаття 255-2 «Звернення до «злодія у законі» чи іншого учасника злочинної спільноти»;

· стаття 255-3 «Організація проведення зустрічі (сходки) представників злочинних організацій чи злочинних спільнот, сприяння в її проведенні або керівництво нею».

Так чи інакше, всі ці дії, за які мають намір притягати до кримінальної відповідальності, витікають із одного - наявності у тієї чи іншої особи статусу «злодій в законі».

Однак, на практиці застосування вказаних правових норм реальна проблема може виникнути саме із встановленням та/або підтвердженням приналежності конкретної особи до касти «злодіїв у законі». При чому, така проблема виникне, в першу чергу, у представників органів досудового розслідування, оскільки запропоноване визначення «злодія в законі» є неконкретним та дає можливість його тлумачення абсолютно по різному. Навіть якщо особа особисто визнає, що є «злодієм у законі», які гарантії того, що особа себе не обмовляє? Звісно, ніяких.

Відсутність зафіксованих на будь яких матеріальних носіях самої процедури присвоєння статусу «злодія у законі», відсутність зафіксованих «законів» такої категорії осіб ускладнює процес доказування даної категорії правопорушень. Більше того, зі зміною відношення держави до «злодіїв у законі», «злодійська» ідеологія також може змінюватися. Так, у «злодійській спільноті» майже ніхто не використовує такі формулювання як «коронування». Дедалі частіше використовуються інші терміни, які ускладнюють можливість підтвердити приналежність особи до «злодійської спільноти», навіть якщо розмова буде зафіксована, наприклад, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Іншими словами, автор законопроекту пропонує встановити відповідальність осіб за перебування у певному статусі, процедура набуття якого та перебування в ньому фактично нічим, окрім усних розумінь, не регламентована. Такий стан речей позбавляє можливості правоохоронних органів доказувати приналежність особи до «злодіїв у законі».

Очевидно, чи не єдиним джерелом доказів, якими буде доводитись склад подібних кримінальних правопорушень, будуть саме покази свідків - інших учасників подібних спільнот. Саме для цього дві із запропонованих трьох статей про кримінальну відповідальність (ст. ст. 255-1 та 255-3) передбачають звільнення від кримінальної відповідності осіб, які фактично викрили «злодія у законі».

У свою чергу, формування доказової бази переважно на основі показань свідків - інших співучасників подібної спільноти дасть можливість силовим структурам зловживати своїми повноваженнями, реалізовувати замовні провадження, притягувати до відповідальності «потрібних» осіб.

Так чи інакше, якість застосування нововведень на практиці залежатиме виключно від професіоналізму діяльності слідчих та спецслужб. Головне, щоб внесені зміни використовувались дійсно на користь суспільства, а не стали черговим ручним інструментом для досягнення особистих цілей окремої категорії небожителів.

Володимир Клочков, адвокат, керуючий партнер АО «Клочков та партнери»,

Іван Староста, адвокат, партнер АО «Клочков та партнери»

Поставивши Кримінальний кодекс на контроль в ІПС ЛІГА:ЗАКОН, ви отримаєте повідомлення про нову редакцію. Референту можна поставити задачу контролювати зміну таких реквізитів як статус документа, офіційне опублікування тексту, нова редакція. Ознайомитись з системою та замовити тестовий доступ можна тут.