Вищий спеціалізований суд по розгляду кримінальних і цивільних справ узагальнив судову практику по розгляду судами в 2010-2011 роках цивільних справ про відшкодування збитку, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки.
Судом в числі інших був розглянутий і питання про суб'єктний склад суперечок про відшкодування шкоди, заподіяної згаданим джерелом.
До помилкових ВССУ відніс рішення судів про стягнення заподіяного джерелом підвищеної небезпеки шкоди з власника транспортного засобу і особи, ним що управляло під час ДТП, солідарно. На думку Суду, з норм статей 1166, 1167, 1187, 1190 Цивільного кодексу не витікає, що один лише статус власника джерела підвищеної небезпеки вже є основою для громадянської відповідальності особи.
Також ВССУ відмітив, що вирішуючи питання про притягнення тієї або іншої особи до відповідальності на підставі статті 1187 ГК, судам слід визначити дві основні ознаки власника джерела підвищеної небезпеки : юридичний і матеріальний (фактичний).
Юридична ознака полягає в тому, що особа на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким відноситься до джерел підвищеної небезпеки. Матеріальна ознака полягає в тому, що особа при цьому повинна фактично володіти об'єктом - експлуатувати його, використовувати, зберігати, містити.Ці дві ознаки власника мають бути присутніми як правило, за винятком передбачених законом випадків.
Якщо управління джерелом підвищеної небезпеки передається без належного правового оформлення (наприклад, транспортний засіб передавався без договору, доручення і тому подібне), то вважається, що об'єкт не виходить з володіння власника (іншого безпосереднього титульного власника). У таких випадках саме він буде тією особою, яка повинна відповідати за заподіяний джерелом підвищеної небезпеки шкода.
