КСУ своїм Рішенням визначив, що суди повинні в справах про соцвыплатах керуватися актами Кабміну. Такий висновок зроблений в справі про офіційне тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статей 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частин першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства. Конституційне уявлення про це поступило від Пенсійного фонду.
У представленні, зокрема, ставилися наступні питання:
- чи повноважна держава встановлювати зміст і об'єм соціальних виплат залежно від його соціально-економічних можливостей;
- чи має право держава змінювати порядок і розмір існуючих соціальних виплат і соціальної допомоги, що фінансуються за рахунок засобів Держбюджету;
- чи обов'язкові для застосування судами України нормативно-правові акти КМУ з питань соціального захисту громадян, видані у виконання вимог Бюджетного кодексу, Закону про держбюджет і інших законів.
Простіше кажучи, головною метою подачі представлення було дізнатися, чи має Кабмін право зменшувати розміри соціальних виплат в порівнянні зі встановленими законами. З цього виходила та або інша відповідь на питання, чи мають право суди в справах про соцвыплатах, керуватися такими постановами Кабміну.
Відповіді Конституційного Суду вийшли відповідно питанням - також розпливчаті і неоднозначні. Їх можна назвати відповідями-натяками.
Необхідно помітити, що з усіх трьох "офіційних" питань ПФУ отримав позитивну відповідь Суду.
Так, відповідаючи на перше питання, КСУ вказав, що державу повноважно встановлювати зміст і об'єм соцвыплат, виходячи з економічно можливостей. Але при цьому влада зобов'язана розподіляти громадське багатство справедливо і неупереджено. Уряд повинен прагнути до збалансованості бюджету, але рівень соцгарантий повинен відповідати Конституції, а мета і засоби зміни механізму нарахування соцвыплат - принципам пропорційності і справедливості. Тобто Кабмін може своїми документами визначати межі витрачання держзасобів на конкретні цілі, але повинен при цьому враховувати інтереси усіх груп і категорій населення.
З другого питання КСУ відмітив, що уряд має право регулювати порядок і розміри соціальних виплат і допомоги, що фінансуються за рахунок бюджету, але - відповідно до Конституції і законів України. Тобто своїми актами Кабмін не може змінювати норми законів, так само як і не може приймати акти з питань, не віднесених законодавством до його компетенції.
Про обов'язок судів застосовувати нормативно-правові акти у своїх рішеннях КСУ висловився в тому дусі, що суди зобов'язані керуватися принципом законності. А останній передбачає (безумовно!) застосування судамиокрім іншого, актів уряду. Але, знову таки, ці документи мають бути видані на основі, у рамках повноважень і способом, передбаченим Конституцією і законами.
До таких, законних і конституційних актів КМУ, звичайно, можуть належати і нормативно-правові акти, видані на основі і у виконання Бюджетного кодексу і законів про Держбюджет.
Загалом - начебто нічого нового і конкретного. Усе, про що запитував ПФУ, можливо - у рамках законів і Конституції.
Але це враження не правильне. Фактично зроблені КСУ висновки дозволяють зацікавленим особам (передусім в уряді і в тому ж Пенсійному фонді) стверджувати, що суди зобов'язані під час розгляду справ про соцвыплатах керуватися постановами Кабміну про встановлення розміру виплат. Або розглядати питання їх законності, що, як правило, виходить за межі позовних вимог про перегляд соцвыплат конкретній людині.
Тобто судам дана, по суті, індульгенція автоматично відмовляти в позові, якщо є постанова КМУ про визначення розміру соцвыплат.
