У справі Загороднего проти України обраний Олександром Загородним захисник був відсторонений судом, і йому був призначений інший захисник. Численні оскарження такого рішення нічого не принесли заявникові.
Європейський суд погодився, що в даному випадку право на захист було обмежене, проте таке обмеження не було б проблемою, оскільки вимога спеціального ліцензування не суперечить статті 6 § 3 (c) Конвенції.
Як відомо, таке обмеження було визнане неконституційним ще в листопаді 2000 року і національне законодавство мало бути приведене у відповідність з Конституцією. Проте, як відмітив Суд, невизначеність в цьому питанні по колишньому зберігається. Втручання в права по Конвенції не може вважатися законним, тільки тому що немає законодавства, якому б воно суперечило. Навпаки, само втручання повинне мати міцну основу в законодавстві.
Суд порахував, що тривалий час ухиляючись від врегулювання цього питання, держава створила ситуацію, не сумісну з принципом правової визначеності, і встановив порушення статей 6 §§ 1 і 3 Конвенції.
По матеріалах прес-служби Центру стратегічного захисту.
