Арешт майна в кримінальному провадженні обмежує право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому законодавство має забезпечувати баланс між потребами досудового розслідування та гарантіями захисту майнових прав. Конституційний Суд України у Рішенні від 14.10.2026 р. № 12-р(II)/2026 розглянув питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна та визнав відповідне законодавче регулювання конституційним.
Конституційні скарги стосувалися положень п. 9 ч. 1 і ч. 3 ст. 309 КПК України, які не передбачають окремого апеляційного оскарження таких ухвал. Заявники вважали, що це обмежує їхнє право на судовий захист, оскільки арешт продовжує діяти, а перевірити відмову в його скасуванні судом вищої інстанції неможливо. КСУ наголосив, що законодавець може визначати перелік оскаржуваних процесуальних рішень, якщо встановлені обмеження мають правомірну мету, є пропорційними та не позбавляють особу реальної можливості захищати свої права.
Визнання норми неконституційною або її офіційне тлумачення можуть суттєво змінити правові орієнтири для юриста. LIGA360 дає змогу працювати з рішеннями Конституційного Суду України та враховувати їхні висновки під час консультування клієнтів і підготовки правових документів.
Обґрунтовуючи рішення, Суд урахував необхідність забезпечення ефективності досудового розслідування та наявність інших процесуальних гарантій. Зокрема, власник може оскаржити первинну ухвалу про накладення арешту, звернутися з клопотанням про його скасування за правилами ст. 174 КПК України, а також подати заперечення проти ухвали, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню, під час підготовчого провадження в суді. КСУ визнав оспорювані положення конституційними, підтвердивши допустимість установленого законодавцем порядку за наявності інших механізмів судового захисту.
В аналітичному матеріалі детальніше розбираємо позицію Конституційного Суду, межі апеляційного оскарження та механізми захисту власника арештованого майна.