Верховний Суд у постанові від 3 вересня 2026 року у справі № 922/2177/25 роз'яснив, за яких умов укладення компанією з управління активами договору без необхідного погодження наглядової ради корпоративного інвестиційного фонду може бути підставою для визнання такого правочину недійсним.
Спір стосувався договору про відступлення права вимоги на суму 20 млн грн, укладеного компанією з управління активами від імені інвестиційного фонду. Водночас договір про управління активами передбачав заборону на самостійне укладення правочинів щодо активів фонду на суму понад 7 млн грн без затвердження наглядовою радою.
Верховний Суд наголосив, що представник повинен діяти в інтересах особи, яку представляє, незалежно від того, чи перевищує він надані повноваження. У цій справі суди встановили, що компанія з управління активами порушила прямо передбачене договором обмеження, а контрагент був обізнаний про його існування.
Судова практика змінюється щодня, і важливо не пропустити ключові правові позиції. АІ-агент "Судова робота" в LIGA360 допоможе швидко знаходити релевантні рішення, аналізувати підходи судів і підсилювати аргументацію. Дізнайтеся, як використовувати ці можливості у своїй практиці.
При цьому Суд звернув увагу на необхідність розмежування попереднього погодження правочину та подальшого затвердження вже укладеного договору. Відсутність такого затвердження сама собою не є тотожною порушенню заборони на укладення договору. Вирішальне значення мають зміст повноважень представника, характер установлених обмежень та обставини вчинення правочину.
За результатами розгляду Верховний Суд залишив у силі рішення попередніх інстанцій про визнання договору недійсним, підтвердивши, що порушення прямо встановлених обмежень повноважень компанії з управління активами може бути підставою для недійсності правочину.
Читайте повний аналіз постанови Верховного Суду у справі № 922/2177/25, щоб дізнатися про правові наслідки порушення встановлених обмежень.
